Рішення № 20425283, 22.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11 Справа№ 5015/6983/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах Держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області (м.Львів)

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства «Укравтобуспром»(м.Львів)

про:стягнення заборгованості в розмірі 40120,00 грн. Суддя:В.М.Пазичев

При секретарі:І.Є.Башак Представники сторін:

від прокуратури:Лазарчук О.В.- прокурора Галицького району м.Львова

від позивача:ОСОБА_1-представник, довіреність від 12.03.2011 року

від відповідача:Не з”явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах Держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області (м.Львів) до Відкритого акціонерного товариства «Укравтобуспром»(м.Львів) про стягнення заборгованості в розмірі 40120,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.11.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.11.2011 року. Ухвалою від 24.11.2011 року розгляд справи відкладено до 12.12.2011 року, у зв»язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 12.12.2011 року розгляд справи відкладено до 22.12.2011 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача та прокурора.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.11.2011 року, про відкладення від 24.11.2011 року, від 12.12.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.11.2011 року, про відкладення від 24.11.2011 року, від 12.12.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.11.2011 року, про відкладення від 24.11.2011 року, від 12.12.2011 року не виконав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоч і був належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлений про час, місце і дату розгляду справи і його явка була визнана обов”язковою, відзив на позов не подав, проти позовних вимог у передбаченому чинним законодавством України порядку не заперечив.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 22.12.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Прокуратурою Галицького району м. Львова проведено перевірку щодо стану дотримання умов Договору від 30.12.2002 р. №2 по охороні ВАТ «Автобуспром», що охороняється Галицьким МВДСО в м. Львові УДСО при ГУМВСУ у Львівській області.

На підставі листа відповідача було укладено Договір від 30.12.2002р. №2 на охорону ВАТ «Автобуспром»Державною службою охорони при МВС України. Оплата за послуги «Охорони»здійснюється «Замовником», відповідно до п. 2 розділу 2 Договору.

Відповідач виконував свої обов'язки по оплаті наданих позивачем послуг неналежним чином і не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась загальна заборгованість в сумі 97 720,00 грн.

Відповідачем не було сплачено позивачу за надані послуги 97 720,00 грн., що підтверджується Актом звірки розрахунків та Актами прийому-передачі які направлялись для підписання відповідачу і були повернуті, чим борг був визнаний в повному обсязі.

Позивач виконував умови Договору добросовісно та в повному обсязі, в свою чергу, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання і виконав умови Договору неналежним чином і не в повному обсязі, зокрема, не оплатив за надані послуги 97 720,00 грн.

Хоча заборгованість відповідача становить 97 720,00 грн., рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2011 року в справі № 5015/5154/11, суд зобов'язав відповідача сплати позивачу за договором охорони від 30.12.2002 року № 2 заборгованість в сумі 56 600,00 грн. Отже, неоплачено залишилась заборгованість в розмірі 40120,00 грн.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. У ст. 901 ЦК України закріплена презумпція відплатності договору про надання послуг. На підставі положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підставі п.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, Відповідач зобов'язаний сплатити позивачу борг, згідно Договору від 30.12.2002р. №2, в сумі 40 120,00 грн.

Позивачем представлено копію Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 року по 03.06.2011 року, належно оформленого та підписаного обома сторонами.

Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості в повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно статті 5 Закону України «Про прокуратуру», до функцій прокуратури входить представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», однією з форм представництва прокурора є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Зважаючи на те, що не сплачуючи експлуатаційні витрати відповідачем порушуються інтереси: держави, оскільки до їх складу входять податки (податок на додану вартість та сплачується податок на прибуток), а також інтереси державно-комунального підприємства, оскільки унеможливлюється стабільне фінансово-господарське функціонування, що в свою чергу впливає на своєвчасність виплати заробітньої плати, сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про міліцію": "Міліція України -державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань".

Статтею 7 Закону України "Про міліцію" встановлено, що "міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції".

Підрозділи Державної служби охорони входять до складу МВС України згідно статті 7 Закону України «Про міліцію»як підрозділ міліції охорони, а організаційна структура Державної служби охорони визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Державну службу охорони при МВС України (далі Положення), яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності" (зі змінами та доповненнями), визначені правові засади господарської діяльності підрозділів ДСО. Одним із основних завдань Державної служби охорони є розроблення та здійснення заходів реалізації єдиної на території України концепції охорони об'єктів усіх форм власності та громадян.

Відповідно до змісту пункту 9 Положення, підрозділи Державної служби охорони є органами управління, діяльність яких не має за мету одержання прибутку, а чистий прибуток по підсумках їх фінансово-господарської діяльності - спрямовується на вдосконалення службової діяльності цих підрозділів ДСО, матеріально-технічне та фінансово-господарське забезпечення служби, здійснення заходів соціального захисту їх працівників. Крім цього, виконуючи поставлені державою завдання по забезпеченню надійної охорони державних (та інших) об'єктів і безпеки громадян, підрозділи ДСО здійснюють свою господарську діяльність на засадах госпрозрахунку виключно на кошти, які надходять по укладених договорах і інших джерел фінансування не мають.

Враховуючи те, що Управління Державної служби охорони при МВС України в Львівській області (далі - Позивач) існує на засадах самофінансування, невиконання суб'єктами господарювання своїх зобов'язань перед Управлінням ДСО перешкоджає нормальному функціонуванню цього підрозділу ДСО, чим завдається шкода інтересам держави.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах Держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області (м.Львів) до Відкритого акціонерного товариства «Укравтобуспром»(м.Львів) про стягнення заборгованості в розмірі 40120,00 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Відкритого акціонерного товариства «Укравтобуспром»(вул.Персенівка,10, м.Львів; р/р 260050010023 в «Західно-український комерційний банк», МФО 325912, ЗКПО 00234844) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області (79019, м.Львів, вул.Липинського,44; ІПН 085969513076, ЗКПО 08596956, МФО 325967, р/р 26009511200 в ЛФ ВАТ «Укргазбанк») - борг у сумі 40 120 (сорок тисяч сто двадцять) грн. 00 коп.

3.Стягнути із Відкритого акціонерного товариства «Укравтобуспром»(вул.Персенівка,10, м.Львів; р/р 260050010023 в «Західно-український комерційний банк», МФО 325912, ЗКПО 00234844) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206700006, БАНК ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач: УДК у Личаківському районі м.Львова. код ЄДРПОУ 22389406 ) 1411 (тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.