Рішення № 20425209, 26.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.11 Справа№ 5015/6009/11

За позовом: малого приватного підприємства "Ірена", м. Львів,

до відповідача:дочірнього підприємства Львівського спеціалізованого управління "Стальконструкція" №137 відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція", м. Львів,

про: стягнення 53982,63 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1 довіреність від 01.11.2011 р.,

відповідача:не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов малого приватного підприємства "Ірена" до дочірнього підприємства Львівського спеціалізованого управління "Стальконструкція" №137 відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція" про стягнення 53982,63 грн. Ухвалою від 14.10.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, судовий розгляд справи призначено на 26.10.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №32 поставки нафтопродуктів від 17.06.2005 р. не здійснив у повному обсязі оплати за поставлену продукцію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 41574,83 грн. Крім того, відповідачу нараховано 9229,61 грн. інфляційних втрат, 3178,19 грн. 3% річних.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.10.2011 року, причин неприбуття не повідомив, проти позову у встановленому порядку не заперечив, підписав акт звірки взаємних розрахунків. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №32 поставки нафтопродуктів від 17.06.2005р. (надалі Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобовязується надати, а отримувач (відповідач у справі) прийняти та оплатити на умовах і на протязі терміну дії цього договору нафтопродукти.

На виконання умов укладеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними, довіреностями на отримання товару, податковими накладними, рахунками на оплату боргу. Сторонами проведено звірку взаємних розрахунків, про що складено відповідний акт від 23.12.2011 р. Цим актом визначено заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у сумі 41574,83 грн.

Відповідачем не представлено суду належних доказів оплати вартості отриманого товару в повному обсязі. Заборгованість становить 41574,83грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникли зобовязання з приводу поставки товару на підставі договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з пунктом 4.3 Договору оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною протягом 30 банківських днів з дати здійснення поставки, шляхом перерахування повної вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника. Пунктом 5.2 Договору визначено такі умови оплати 100% передоплати за кожну партію товару або за домовленістю сторін в термін до 3 банківських днів.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Доказів виникнення будь-яких інших відносин між сторонами суду не представлено.

Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірних обовязків підтверджено, строк виконання зобовязання між сторонами встановлено, у відповідача виник обовязок з такої оплати, а тому вимоги позивача про стягнення 41574,83 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 3178,19 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Проаналізувавши представлений позивачем розрахунок інфляційних збитків, суд дійшов висновку про його неточність. Зазначене мотивується тим, що позивачем застосовано індекс інфляції за березень 2009 року, хоч у цьому місяці прострочення тривало кілька днів. За таких обставин до стягнення підлягає 8522,84 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У звязку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 207, 208, 509, 526, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з дочірнього підприємства "Львівське спеціалізоване управління "Стальконструкція" №137 відкритого акціонерного товариства "Центростальконструкція" (адреса: вулиця Конюшинна, будинок 5, Залізничний район, місто Львів, Львівська область, 79040; ідентифікаційний код 01413715) на користь малого приватного підприємства "Ірена" (поштова адреса: вулиця Липова Алея, будинок 9, офіс 2, місто Львів, Львівська область, 79035; юридична адреса: вулиця Водогінна, будинок 2, місто Львів, 79017, ідентифікаційний код 13807069) 41574,83 грн. основного боргу, 8522,84 грн. інфляційних втрат, 3178,19 грн. 3% річних, 532,76 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 232,90 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.