Рішення № 20425111, 23.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.11 Справа № 19/170пн/2011

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Комунального підприємства „Алчевський міський ринок”, м.Алчевськ Луганської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Брянка Луганської області

про звільнення торгівельних місць та стягнення 6494 грн. 40 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, представник за довіреністю № б/н від 30.09.2011;

від відповідача ОСОБА_3, представник за довіреністю № 772 від 15.04.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 6494 грн. 40 коп. та зобов”язати відповідача звільнити торгівельні місця НОМЕР_2 (10 кв.м 5 торгівельних місць); НОМЕР_3 (6 кв.м. 3 торгівельних місця); НОМЕР_4 (8 кв.м. 4 торгівельних місця) шляхом демонтажу нестаціонарних споруд (кіосків) та вивозу їх з території Комунального підприємства „Алчевський міський ринок” за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 16.11.2011 та 30.11.2011 оголошувались перерви.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.12.2011 був продовжений строк розгляду справи № 19/170пн/2011, відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 16.11.2011 відповідач надав заперечення від 15.11.2011, в якому доводи позивача про відсутність правових підстав на заняття торгівельних місць вважає безпідставними, а вимоги звільнити торгівельні місця шляхом демонтажу кіосків та вивозу їх з території позивача - незаконними.

Позивач стосовно заперечень відповідача надав письмові пояснення, в яких наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених в поясненнях.

В додаткових запереченнях від 29.11.2011 відповідач, зазначив, що позивач не навів жодного Закону, який би прямо зазначав на необхідність наявності у відповідача документів, встановлюючих правові підстави на розміщення кіосків та находження їх на території позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Рішенням Алчевської міської ради від 28.05.2009 №44/34 Комунальному підприємству „Алчевський міський ринок” для організації та експлуатації ринку надано в постійне користування земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 3,1165 га.

З 02.06.2009 підприємство розпочало свою діяльність на вищевказаній території.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 розміщені на території ринку нестаціонарні споруди (кіоски), які займають торгівельні місця: НОМЕР_2 (10 кв.м 5 торгівельних місць); НОМЕР_3 (6 кв.м 3 торгівельних місця); НОМЕР_4 (8 кв.м 4 торгівельних місця), за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інвентаризаціями, проведеними згідно з наказом №3 Комунального підприємства „Алчевський міський ринок” від 05.06.2009, наказом №77 від 29.09.2010, тобто загальна площа території ринку, яку займає відповідач складає 24 кв.м 12 торгівельних місць, що підтверджується актами обміру торгових площ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктами а та г ч.1 ст.95 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Ринок сплачує земельний податок за право користуванням земельною ділянкою, площею 3,1165 га., в тому числі за торгівельну площу, яку займає відповідач, але останній з 13.04.2011 по день звернення позивача до суду відмовляється від сплати послуг ринку за право користуванням зазначеною вище торговельною площею. Як зазначив позивач, на день звернення до суду нестаціонарні споруди (кіоски) відповідача знаходиться на території ринку, але відповідач оплату послуг по наданню торгівельних місць не здійснює, у зв”язку з чим останній за період з 13.04.2011 по 20.09.2011 року спричинив позивачу збитки (неотриманий доход) у розмірі 6494,40 грн.

Відповідно до ст.52 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом даної норми землекористувач може звернутися з вимогою про усунення перешкод у здійсненні права власності.

В п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини першої ст.79 Земельного кодексу України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняттям земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені ст.212 Земельного кодексу України (п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6).

У Положенні про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868 (далі Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків), зазначено, що під терміном “ринок” розуміється обєкт торгівлі, на території якого субєкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний обєкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями.

Пунктом 4 цього Положення передбачено, що у разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб'єкт господарювання зобов'язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 278.

Предметом такого договору є передача в оренду визначеної на місцевості площі, що розміщена на відповідній земельній ділянці та безпосередньо з нею повязана. Відносини щодо оренди торговельного місця на ринку не є відносинами суборенди земельної ділянки, але неправомірне використання торговельного місця на ринку може створювати перешкоди у здійсненні права власності землекористувача. В контексті наведених норм правомірність використання торговельного місця не може доводитися дотриманням підприємцем правил торгівлі, затверджених органом місцевого самоврядування, хоча порушення відповідних правил може бути підставою для позбавлення права займання торговельного місця.

Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торгівельною діяльністю, саме договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено право передання майна у найм власника речі або особи, якій належать майнові права, та особи, уповноваженої на укладення договору найму.

Відповідач звернувся до Комунального підприємства «Алчевський міський ринок»з заявою від 14.04.2011, в якій просив укласти договір оренди торгівельних місць НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та додавав до заяви проект договору. Позивач, в свою чергу, відмовив відповідачу в задоволенні заяви та укладенні договору оренди торгівельних місць листом № 324 від червня 2011 року, який відповідач отримав 05.07.2011, про що свідчить його власноручний підпис. Проте дану відмову відповідач не оскаржив, з новою заявою не звертався, при цьому продовжував фактично використовувати торгівельну площу, що передбачає виникнення певних зобовязань по сплаті за використання торговельних площ, які відповідачем не здійснювались.

Зі змісту зазначеного п.4 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків вбачається, що саме підприємець зобовязаний ініціювати укладання договору оренди торговельного місця.

Окрім загального законодавства, спірні правовідносини регулюються і спеціальним.

Так, Спільним Наказом Міністерства економіки України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату України №57/188/84/105 від 26.02.2002 року затверджені Правила торгівлі на ринках.

Відповідно до п.2 Спільного наказу, Правила носять рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування.

Рішенням Алчевської міської ради затверджені Правила торгівлі на ринках м.Алчевськ, які обов'язкові для виконання адміністраціями ринків та суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють господарську діяльність на ринках у м. Алчевськ.

Порядок торгівлі на ринках м.Алчевська регламентований Правилами торгівлі на ринках м.Алчевськ, затверджених рішенням 14-ї сесії Алчевської міської ради четвертого скликання №14/4 від 29.03.2007, у новій редакції, затвердженій рішенням міської ради від 25.05.2011 № 7/9.

Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

До того ж, в п.6.3 Статуті позивача зазначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Договірні відносини між Комунальним підприємством „Алчевський міський ринок” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 стосовно використання торгівельних місць НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, що розташовані на території Комунального підприємства „Алчевський міський ринок” відсутні. Жодних правових підстав на зайняття торгових місць відповідачем саме на території Комунального підприємства «Алчевський міський ринок», яке не є правонаступником ані СП «Алчевський ринок», ані ДП «Алчевський ринок», у відповідача немає.

Відповідач розмістив на торгівельних місцях НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 малі архітектурні форми за відсутності договору, чим перешкоджає Комунальному підприємству „Алчевський міський ринок” користуватись вказаними торгівельними місцями на власний розсуд та спричиняє неможливість реалізації мети створення ринку, визначену у Статуті та виконання обов”язків, покладених чинним законодавством.

На підставі викладеного позовні вимоги стосовно зобов'язання відповідача звільнити торгівельні місця НОМЕР_2 (10 кв.м 5 торгівельних місць); НОМЕР_3 (6 кв.м - 3 торгівельних місця), НОМЕР_4 (8кв.м 4 торгівельних місця), шляхом демонтажу нестаціонарних споруд (кіосків) та вивозу їх з території Комунального підприємства „Алчевський міський ринок” за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у сумі 6494 грн. 40 коп. суд зазначає наступне.

Для виникнення у особи права на відшкодування збитків необхідним є доведення складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права, завдання збитків, причинний зв'язок між порушенням права та збитками.

Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: субєкт, обєкт, обєктивна та субєктивна сторона. Субєктом є боржник: обєктом правовідносини по зобовязаннях; обєктивною стороною наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобовязання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; субєктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Згідно Правил торгівлі на ринках м.Алчевська та рішення Алчевської міської ради № 553 від 01.06.2009 розмір торговельного місця для торгівлі в малих архітектурних формах (кіосках) складає 2 м2.

Тарифи щодо оплати послуг та використання торгівельних місць, які надаються комунальним підприємством „Алчевський міський ринок”, затверджені рішенням виконавчого комітету Алчевської міської ради № 682 від 07.07.2009 і становлять за 1 торгівельне місце 4.10 грн./день.

Відповідно до п.3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 N 284.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п.п."в" та д ч.1 ст.156 Земельного кодексу України.

У розумінні ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Частиною 2 вказаної статті передбачені види господарських санкцій, в т.ч. відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З аналізу Правил торгівлі на ринках м.Алчевська вбачається, що торгове місце належить ринку та надається особі, що бажає здійснювати торгівлю на ринку, у звязку зі сплатою ринкового збору до початку торгівлі. Однак, така особа повинна звільнити торговельне місце по закінченню торгівлі та повернути його ринку у належному стані. Оскільки ринковий збір сплачується за кожний день, то право користування торговельним місцем у разі сплати ринкового збору та обовязок повернути торговельне місце виникає також кожен день, коли особою здійснюється торгівля на ринку.

У зв”язку з безпідставним заняттям відповідачем торгівельних місць НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та нездійсненням оплати за їх користування, позивач не зміг надати ці місця іншим бажаючим підприємцям та за період з 14.04.2011 по 20.09.2011 року поніс збитки у розмірі 6445,20 грн., оскільки відповідач придбав нестаціонарні споруди тільки 13.04.2011 згідно договору купівлі-продажу та не міг в цей же день здійснювати торгівлю.

Тобто, в решті позовних вимог стосовно стягнення збитків слід відмовити за безпідставністю.

Аналогічна думка викладена в постановах Вищого господарського суду України від 29.03.2011 по справі № 17/238пн та Верховного Суду України від 24.10.2011 по справі № 07/33-71.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 23.12.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1.Позов Комунального підприємства „Алчевський міський ринок”, м.Алчевськ Луганської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Брянка Луганської області задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства „Алчевський міський ринок”, Луганська область, м.Алчевськ, вул.Совєтская, б.4, код 36369062 збитки в сумі 6445 грн. 20 коп., державне мито в сумі 186 грн. 23 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 03 коп., видати наказ позивачу.

3.Зобов”язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 звільнити торгівельні місця НОМЕР_2 (10 кв.м 5 торгівельних місць), НОМЕР_3 (6 кв.м 3 торгівельних місця), НОМЕР_4 (8 кв.м 4 торгівельних місця), шляхом демонтажу нестаціонарних споруд (кіосків) та вивозу їх з території Комунального підприємства "Алчевський міський ринок" за адресою: АДРЕСА_1.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 28.12.2011.

Суддя Т.В. Косенко