Рішення № 20425095, 26.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.11 Справа № 11/182пд(10/220пд)

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Білокуракинський агропостач", смт. Білокуракине Луганської області

до Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство", смт. Білокуракине Луганської області

про визнання договору оренди недійсним та визнання права власності

суддя Москаленко М.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 11.11.2011;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1 від 10.01.2011; ОСОБА_3, довіреність № 9 від 11.01.2010;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- визнання недійсним договору № 3 оренди майнового комплексу з правом подальшого викупу від 22.01.2008, укладеного між позивачем та відповідачем;

- визнання права власності за ВАТ "Білокуракинський агропостач" на обєкти нерухомості: адмінбудівлю площею 303,1 кв.м; склад сільгоспмашин площею 923,3 кв.м, розташовані за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95;

- повернення у власність ВАТ "Білокуракинський агропостач" обєктів нерухомості: адмінбудівлі площею 303,1 кв.м.; складу сільгоспмашин площею 923,3 кв.м, розташованих за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95.

В судовому засіданні 14.12.2011 на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.12.2011, 12 годин 00 хвилин.

В судове засідання 26.12.2011 прибули повноважні представники сторін у справі.

В обґрунтування вимог позову позивач послався на те, що укладений сторонами у справі договір від 22.01.2008 № 3 оренди майнового комплексу з правом подальшого викупу не містить істотної умови договору оренди - розміру орендної плати, яка має бути встановлена в грошовій формі. Також позивач зазначає, що в акті приймання передачі майна вказано, що майно передається позивачем у власність відповідача, тому договір № 3 оренди майнового комплексу з правом подальшого викупу вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили, а саме договору купівлі продажу майнового комплексу, який, в свою чергу, є нікчемним, оскільки в порушення ст. 657 Цивільного кодексу України укладений без нотаріального посвідчення і державної реєстрації. Крім того, з боку позивача договір підписаний неповноважною особою - членом правління ОСОБА_4, а Статутом товариства членам правління товариства не надано повноважень на вчинення правочинів.

У наданій суду під час розгляду справи заяві про зміну підстав позову позивач посилається на те, що розпорядження № 69 від 13.02.2009 Білокуракінської районної державної адміністрації “Про оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке знаходиться на балансі "Білокуракинське ЛМГ", не відповідає вимогам законодавства, а відтак в силу ст. 4 Господарського процесуального кодексу України не повинно застосовуватись судом при розгляді справи. Отже, позивач вважає, що спірне майно належить йому на праві власності і вимагає його повернення від особи, яка заволоділа ним незаконно без відповідної правової підстави з посиланням на ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзивом на позов заперечує проти позову повністю, посилаючись на те, що спеціальним законодавством, яке регулює відносини оренди, є Цивільний кодекс України, зокрема, положення ст. 762 Цивільного кодексу України, згідно якої за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Отже, відповідач вважає, що сторони мають право самостійно встановлювати розмір та порядок оплати, і положення п. 3.1. Договору не суперечать приписам законодавства України, зокрема ст. ст. 284, 286 Господарського кодексу України.

Щодо наявності повноважень особи, що підписала спірний договір відповідач послався на той факт, що в керівником товариства був ОСОБА_5 згідно протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ "Білокуракинський агропостач" від 25.06.2003, а членами правління обрані 4 особи, але на час укладення спірної угоди голова правління ОСОБА_5 звільнився, що підтверджується записом в трудовій книжці, а член правління ОСОБА_6 помер, тому правління ВАТ "Білокуракинський агропостач" залишилось у складі двох членів правління, в тому числі ОСОБА_4

Щодо вимоги позивача про визнання права власності на спірне майно, відповідач зазначає, що майно знаходиться у державній власності на підставі відповідних правовстановлюючих документів, його право власності зареєстровано в установленому порядку.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.12.2009 у даній справі, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 21.01.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою судової колегії Вищого господарського суду України від 11.05.2010 судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

У своїй постанові суд касаційної інстанції звернув увагу судів нижчих інстанцій на необхідність дослідження доводів позивача про застосування до спірних правовідносин приписів статті 235 Цивільного кодексу України, необхідність з'ясування правової природи спірного договору та норм права, що підлягають застосуванню; питання стосовно того, кому належить право власності на спірні об'єкти нерухомості, підстави виникнення такого права (чи було скасовано свідоцтво на право власності за позивачем на спірне майно тощо). Крім того, колегія суддів звернула увагу на те, що ВАТ "Білокуракинський агропостач" також просив суд визнати за ним право власності на обєкти нерухомості: адмінбудівлю площею 303, 1 кв. м, склад сільгоспмашин площею 923,3 кв. м, які розташовані за адресою: смт. Білокуракине, Луганська область, вул. Леніна, 95, з посиланням, зокрема, на статті 387 та 392 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд касаційної інстанції наголосив на необхідності надання оцінки доводам позивача щодо відсутності повноважень у члена правління ОСОБА_4, яким з боку ВАТ "Білокуракинський агропостач" було підписано спірний договір № 3 від 22.01.2008.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

22.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Білокуракинський агропостач" в особі члена правління ОСОБА_4 - Орендодавцем, і Державним підприємством "Білокуракинське лісомисливське господарство" в особі директора Рожко Сергія Івановича Орендарем, підписано договір оренди цілісного майнового комплексу з правом подальшого викупу (далі за текстом договір).

Умовами договору сторони визначили, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду цілісний майновий комплекс ВАТ "Білокуракинський агропостач" за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 85.

Згідно п. 2 Договору обєктом оренди є адміністративна будівля вартістю 92150 грн. загальною площею 303,1 кв.м.; склад сільгоспзапчастин вартістю 78055 грн. загальною площею 923,3 кв.м.

Орендна плата визначена п. 3.1 договору таким чином: за користування обєктом оренди Орендар зобовязаний здійснювати погашення заборгованості ВАТ "Білокуракинський агропостач" по платежам в Державний бюджет, Пенсійний фонд, та заробітної плати працівникам ВАТ "Білокуракинський агропостач".

Строк дії договору визначений сторонами з 22.01.2008 по 01.10.2009 (пункт 8.1 договору).

24.12.2008 сторонами підписано акт приймання передачі, за яким з посиланням на пункти 5.1, 5.2 договору № 3 від 22.01.2008 ВАТ "Білокуракинський агропостач" передано у власність ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" майно: адмінбудівля площею 303,1 кв.м залишковою вартістю 71300 грн. і склад сільгоспмашин площею 923,3 кв.м залишковою вартістю 25000 грн.

03.03.2004 позивачу було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95, (том справи 1, а.с. 17), право власності зареєстровано в Білокуракінськму РБТІ 03.03.2004 (том справи 1, а.с. 18). Підставою видачі вищевказаного свідоцтва про право власності було розпорядження голови Білокуракінської районної державної адміністрації № 53 від 02.03.2004 (том справи 1,а.с. 130), яким оформлено право власності на виробничу базу, розташовану за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 85 на імя ВАТ "Білокуракинський агропостач".

23.03.2009 відповідачу було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно - адміністративну будівлю, склад за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95 -а, (том справи 1, а.с. 107), право власності зареєстровано в Білокуракінськму РБТІ 23.03.2009 (том справи 1, а.с. 108). Підставою видачі вищевказаного свідоцтва про право власності було розпорядження голови Білокуракінської районної державної адміністрації № 69 від 13.02.2009 (том справи 1, а.с. 106), яким за відповідачем визнано право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95 .

Рішенням виконавчого комітету Білокуракінської селищної ради № 36 від 06.03.2009 виділено частину майнового комплексу ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" яка складається з адмінбудівлі та складу сільгоспмашин в окремий обєкт нерухомості та надати йому адресу: смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95 -а.

23.04.2009 Розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації (том справи 2, а.с. 66) скасоване розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації № 69 від 13.02.2009 «Про оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке знаходиться на балансі ДП «Білокуракинське ЛМГ»як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

В подальшому рішенням Білокуракинської селищної ради від 20.04.2010 № 59/31 (том справи 2, а.с. 73) відповідачеві було надано дозвіл на оформлення правовстановлюючих документів на обєкти нерухомого майна, що мають такі показники: адміністративна будівля, що розташована за адресою: смт. Білокуракине, вул.. Леніна, №95А, балансова вартість 71300 грн. 00 коп.; склад сільгоспмашин, що розташований за адресою: смт. Білокуракине, вул. Леніна, №95А, балансова вартість 45563 грн. 80 коп.

На підставі вказаного рішення за відповідачем зареєстроване право власності на зазначене у рішенні нерухоме майно (том справи 2, а.с. 73-74).

Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 12.11.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 (том справи 2, а.с. 121-127) рішення Білокуракинської селищної ради Луганської області № 59/31 від 20.04.2010 «Про надання дозволу Державному підприємству «Білокуракинське лісомисливське господарство»на оформлення правовстановлюючих документів на обєкти нерухомого майна по вул. Леніна, 95А смт. Білокуракине»визнане нечинним.

Під час судового розгляду справи на вимогу суду сторонами у справі надані примірники договору оренди № 3 від 22.01.2008, які за своїм змістом та зовнішнім виглядом суттєво відрізняються один від одного.

Разом з цим обидва примірники договору з боку позивача та відповідача підписані одними й тими ж посадовими особами і цей факт сторонами у справі не оспорюється. Зокрема, збоку позивача договір підписаний членом правління ОСОБА_4

Під час судового розгляду справи провадження у справі було зупинене та обидва примірники спірного договору направлені до органів прокуратури для здійснення перевірки наявності у діях позивача, відповідача або інших осіб (виготовлення текстів обох примірників договору) ознак злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України.

Постановою Білокуракинського РВ УМВС України в Луганській області віл 13.07.2011 у порушенні кримінальної справи стосовно громадян ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 відмовлено у звязку з відсутністю у діях вказаних осіб ознак злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України.

За таких обставин суд позбавлений можливості здійснити обґрунтований аналіз пункту 5.1 договору, що впливає на правову природу спірної угоди, а саме пункту 5.1 договору, який у примірнику позивача викладений таким чином: «5.1. Майно, що орендується, переходить у власність орендаря за умови, якщо ним була погашена заборгованість по платежам в державний бюджет, Пенсійний фонд, та заборгованість по заробітній платі орендодавця» (том справи 3, а.с. 54 56). У примірнику договору, що наданий відповідачем, вказаний пункт має такий зміст: «5.1. Орендодавець має право проводити необхідний огляд та перевірку дотримання орендарем умов договору»(том справи 3, а.с. 57 59).

Позивачем до матеріалів справи надано технічну документацію на будівництво спірного майна (том справи 2, а.с. 135), зокрема, кошторис витрат на будівництво вказаного майна, а також Акт від 18.07.1995 оцінки вартості Білокуракинського міжрайонного орендного підприємства з матеріально-технічного постачання (том справи 2, а.с. 133 140, технічний паспорт земельної ділянки, експлікацію земельної ділянки Білокуракинського райагропостача, правонаступником якого є позивач у справі (том справи 2, а.с. 148). Відповідно до вказаної експлікації земельної ділянки на ній розташовано адміністративну будівлю площею 1293,8 кв. м, склад площею 983,8 кв. м. (том справи 2, а.с. 150151).

Керівником позивача станом на дату укладення спірної угоди був ОСОБА_5, що підтверджено наявною у матеріалах справи довідкою Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 09.07.2009 № 1053 (том справи 1, а. с. 66) та копією трудової книжки ОСОБА_5 (том справи 1, а.с. 140 142).

Особа, що підписала спірний договір з боку позивача - ОСОБА_4, на момент підписання договору був членом правління ВАТ «Білокуракинський агропостач», яким Статутом товариства не було надано повноважень на підписання угод від імені товариства. Вказаний факт сторонами у справі під час судового розгляду справи не спростований.

Крім того, постановою Старобільського районного суду Луганської області від 15.09.2010 (том справи 3, а.с. 17) ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 356 Кримінального кодексу України (самоуправство грубе порушення пункту 8.4.4 статуту ВАТ «Білокуракинський агропостач»та підписання договору № 3 від 22.01.2008 без відповідних повноважень) внаслідок акту амністії та провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України, припинене за п. 4 ч. 1 ст. 6 кримінально-процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сторони визначили спірний договір як договір оренди. Поняття договору оренди визначено ст. 283 Господарського кодексу України, при цьому п. 6 вказаної норми визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, як орендну плату за договором його сторони визначили грошову суму, необхідну для погашення заборгованості позивача перед бюджетом, Пенсійним фондом, а також заборгованості позивача перед працівниками ВАТ «Білокуракинський агропостач»із заробітної плати. Як свідчать матеріали справи, вказані грошові кошти у повному обсязі були внесені відповідачем, внаслідок чого закриті відповідні виконавчі провадження відповідно позивача щодо стягнення вказаних грошових коштів.

Майно, що є предметом договору, передане позивачем відповідачеві за актом приймання-передачі від 22.01.2008 та на даний час знаходиться у користуванні відповідача у справі.

Таким чином, спірна угода виконувалася її сторонами і з усіх її умов сторонами договору було досягнуто згоди.

За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про фактичну неукладеність спірного договору.

Крім того, враховуючи невизначеність умов договору щодо переходу права власності на орендоване майно (у тому числі пункт 5.1 договору), у суду відсутні підстави для висновку про те, що фактично сторони спірної угоди уклали її з метою приховати іншу угоду, яку фактично мали на увазі, а саме договір купівлі-продажу нерухомого майна.

За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити вказаному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

На виконання вказівок, викладених у постанову суду касаційної інстанції у даній справі, судом досліджене питання щодо наявності у ОСОБА_4 повноважень на підписання спірного договору від імені ВАТ «Білокуракинський агропостач».

Відповідно до пункту 8.4.4 статуту ВАТ «Білокуракинський агропостач» лише голова правління товариства може представляти інтереси товариства у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами, а також укладати угоди від імені товариства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт відсутності у ОСОБА_4 повноважень на підписання спірного договору від імені ВАТ «Білокуракинський агропостач».

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним укладеного сторонами договору № 3 від 22.01.2008 як такого, що вчинений з порушенням вимог закону (з боку позивача підписаний неповноважною особою).

Відповідно до ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобовязання, визнаного судом недійсним повністю або в частині з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобовязання може бути припинене лише на майбутнє, таке зобовязання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Фактичне використання майна на підставі договору оренди (найму) унеможливлює, у випадку його недійсності, проведення між сторонами реституції, позаяк використання майна є безповоротним і відновити сторони первісне положення практично неможливо. З урахуванням викладеного такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє. Оскільки за договором оренди неможливо повернути вже здійснене користування орендованим майном, будь-які підстави і для повернення сплачених коштів з орендної плати відсутні.

Є необгрунтованим посилання позивача на ст. 387 Цивільного кодексу України, оскільки спірне майно передане позивачем відповідачеві на виконання умов укладеного сторонами у справі договору № 3 від 22.01.2011, що унеможливлює застосування приписів вказаної норми.

При цьому вимога позивача про повернення йому майна, що є предметом спірного договору, є обґрунтованою з урахуванням факту визнання недійсним вказаного договору та безпідставності подальшого знаходження вказаного майна у відповідача.

Щодо вимоги про визнання права власності на обєкти нерухомості: адмінбудівля, площею 303,1 кв.м.; склад сільгоспмашин, площею 923,3 кв.м., розташований за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95 і повернення їх позивачу, то дана вимога не обґрунтована позивачем з огляду на таке.

Підстави для реєстрації права власності на майно, що є предметом договору, за відповідачем фактично були відсутні.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, майно, що є предметом спірної угоди, збудоване за рахунок юридичної особи, правонаступником якої є позивач у справі. Позивачем суду надано технічну документацію на будівництво спірного майна зокрема, кошторис витрат на будівництво вказаного майна, а також Акт від 18.07.1995 оцінки вартості Білокуракинського міжрайонного орендного підприємства з матеріально-технічного постачання (том справи 2, а.с. 133 140, технічний паспорт земельної ділянки, експлікацію земельної ділянки Білокуракинського райагропостача, правонаступником якого є позивач у справі (том справи 2, а.с. 148). Відповідно до вказаної експлікації земельної ділянки на ній розташовано адміністративну будівлю площею 1293,8 кв. м, склад площею 983,8 кв. м. (том справи 2, а.с. 150151).

Доводи про законність набуття права власності на майно за укладеним сторонами договором відповідачем обґрунтовані наявністю у нього права викупу вказаного майна після сплати усього обсягу передбачених договором орендних платежів.

Відповідно до довідки КП «Білокуракинське районне бюро технічної інвентаризації»від 21.12.2011 № 485 на даний час право власності на майно, що є предметом договору, зареєстроване за відповідачем у справі на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Білокуракинської селищною радою 30.04.2010 згідно рішення сесії Білокуракинської селищної ради за № 59/31 від 20.04.2010.

Як зазначалося вище, вказане рішення Білокуракинської селищної ради № 59/31 від 20.04.2010 скасоване відповідним судовим рішенням, до набрало законної сили.

Таким чином, підстави для реєстрації за відповідачем права власності на майно, що є предметом спірного договору, відсутні. Чинною є державна реєстрація права власності на вказане майно саме за позивачем у справі, що здійснена 03.03.2004.

Враховуючи викладене вище, у задоволенні вимоги про визнання за відповідачем власності на спірне майно слід відмовити.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір № 3 оренди майнового комплексу з правом подальшого викупу від 22.01.2008, укладений між ВАТ "Білокуракинський агропостач" та ДП «Білокуракинське лісомисливське господарство».

3. Зобовязати ДП «Білокуракинське лісомисливське господарство», Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Магістральна, буд. 2, код 25359239, повернути на користь ВАТ "Білокуракинський агропостач", Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, буд. 85, код 00902918, таке майно: адмінбудівлю площею 303,1 кв.м; склад сільгоспмашин площею 923,3 кв.м, розташовані за адресою: Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, 95. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з ДП «Білокуракинське лісомисливське господарство», Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Магістральна, буд. 2, код 25359239, повернути на користь ВАТ "Білокуракинський агропостач", Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Леніна, буд. 85, код 00902918, витрати зі сплати державного мита у розмірі 1702 грн. 05 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 224 грн. 77 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 26.12.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення 29.12.2011.

Суддя М.О. Москаленко