Рішення № 20425054, 26.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.11 Справа № 21/74/2011

Суддя М.Ю., Ковалінас, при секретарі Добродзій Є.В., розглянувши матеріали

за позовом - Дочірнього підприємства «Донбаснафтопродукт»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтопродукт»,

м. Луганськ

до відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Юність», м. Краснодон

Луганської області

Про стягнення 611грн. 56коп.

В присутності представників:

від позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 04.01.2011;

від відповідача - не прибули (явка обовязкова).

Суть спору: позивач ДП «Донбаснафтопродукт»ТОВ «Донбаснафтопродукт», м. Луганськ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача ВАТ «Юність», м. Краснодон Луганської області, заборгованості в сумі 611грн. 56коп., в тому числі інфляційних нарахувань в сумі 90грн. 05 коп., 3% річних в сумі 521грн. 51коп. та судових витрат.

Сторони у справі своєчасно та належним чином повідомлені про час і місце слухання справи у даному засіданні (ухвала суду від 14.12.2011).

Розглянувши матеріали справи й додатково надані, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

Відповідачем без поважних причин не забезпечено участі свого повноважного представника у даному засіданні суду, відзиву на позовну заяву позивача не надано та не виконано вимог суду, викладених в ухвалах від 01.11.2011, 29.11.2011 та від 14.12.2011, тому, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Позивачем - ДП «Донбаснафтопродукт»ТОВ «Донбаснафтопродукт», м. Луганськ, подано до суду позовну заяву від 26.10.2011 б/н про стягнення з відповідача - ВАТ «Юність», м. Краснодон Луганської області заборгованості в сумі 611грн. 56коп., в тому числі інфляційних нарахувань в сумі 90грн. 05 коп., 3% річних в сумі 521грн. 51коп. та судових витрат.

Під час розгляду справи позивачем було подано до суду заяву від 14.12.2011 вих. №141/дп про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить задовольнити його вимоги до відповідача всього на суму 611грн. 56коп., в тому числі інфляційні нарахування в сумі 90грн. 05 коп., 3% річних в сумі 521грн. 51коп. та судові витрати, сплачені за подання цього позову - 102грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Примірник цієї заяви від 14.12.2011 вих. №141/дп позивачем було надіслано відповідачу, про що свідчить наданий позивачем у даному засіданні суду за супровідним листом від 26.12.2011 фіскальний чек пошти від 19.12.2011 №0907.

Як вбачається з позовної заяви та заяв від 18.11.2011 б/н, від 14.12.2011 б/н, ДП «Донбаснафтопродукт»ТОВ «Донбаснафтопродукт», його вимоги ґрунтуються на наступному.

Відповідно до ухвали господарського суду у справі №20/173б про банкрутство ВАТ «Юність»від 15.05.2006, затверджено реєстр вимог кредиторів, у тому числі у складі грошових вимог кредитора позивача в розмірі 45000грн. 00коп. основного боргу.

Потім, у звязку з несплатою боржником цього боргу, рішеннями господарського суду від 17.03.2011 у справі №21/9/23011, й від 01.09.2011 у справі №9/129/2011, було задоволено позови й стягнуто з відповідача ВАТ «Юність»на користь позивача ДП «Донбаснафтопродукт»ТОВ «Донбаснафтопродукт, суми заборгованості, зокрема інфляційні втрати в сумі 24079грн. 08коп. за період з 17.10.2008 по 31.12.2010 та 3% річних в сумі 4053грн. 70коп. за період з 17.01.2008 по 17.01.2011, а також інфляційні нарахування за період з 01.03.2011 по 30.06.2011 в сумі 2640грн. 87коп. та 3% річних за період з 15.03.2011 по 26.07.2011 в сумі 495грн. 62 коп. та судові витрати.

За станом на момент подання позову та на сьогоднішній день відповідачем не погашено основний борг перед позивачем, а також інфляційні нарахування та відсотки річних, про що свідчить звернення позивача (лист від 26.10.2011 б/н) до керуючого санацією відповідача щодо визнання останнім поточних грошових вимог до боржника й включення їх до реєстру вимог кредиторів, акт звірки взаєморозрахунків за станом на 01.11.2008.

При цьому, позивач посилається на норми ст. ст. 1, абз.2 ч.4 ст.12, 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Постанову Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 «Про судову практику у справах про банкрутство»(п.п. 50, 54) тощо.

У даному засіданні суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, з огляду на наступне.

Зобов`язання, в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, це положення кореспондується з нормою п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

П. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У справі доведено факт несплати позивачу відповідачем основного боргу в розмірі 45000грн. 00коп, за ухвалою від 15.05.2006 господарського суду у справі №20/173б про банкрутство ВАТ «Юність».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобовязання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу (такої правової позиції дотримуються Верховний Суд України - постанова ВСУ від 14.11.2011р №12/207 та Вищий господарський суд України постанова ВГСУ від 27.01.2011 № 11/522-07).

Згідно заяви від 14.12.2011 №141/дп позивачем збільшено його позовні вимоги, заявлено до стягнення з відповідача за прострочення оплати основного боргу, всього 611грн. 56коп., в тому числі інфляційні нарахування в сумі 90грн. 05 коп. за період з 01.09.2011 по 01.12.2011, 3% річних в сумі 521грн. 51коп. за період з 27.07.2011 по 14.12.2011, та судові витрати, сплачені за подання цього позову - 102грн. 00коп. державного мита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення оплати боргу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі, з віднесенням на відповідача судових витрат у справі, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судові витрати були сплачені позивачем за подання заяви до суду, ще до вступу в дію Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Юність», ідентифікаційний код 14312766, проспект 60-річчя СРСР, буд. 40, м. Краснодон Луганської області, на користь Дочірнього підприємства «Донбаснафтопродукт»Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаснафтопродукт», ідентифікаційний код 31288775, вул. Фабрична, буд. 1, м. Луганськ, 611грн. 56коп., у тому числі інфляційні нарахування в сумі 90грн. 05 коп., 3% річних в сумі 521грн. 51коп., а також витрати зі сплати державного мита в сумі 102грн. 00коп. та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ позивачу після набрання даним рішенням законної сили.

В судовому засіданні 26.12.2011р., відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повний текст рішення складено та підписано - 29.12.2011р.

Суддя М.Ю. Ковалінас