Рішення № 20424985, 26.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.11 Справа № 28/198/2011

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ольвія», м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 175 200 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Кононов Д.О., довіреність № б/н від 05.01.2011, начальник юридичного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія „Ольвія”;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 3136 від 23.12.2011, представник фізичної особи-приватного підприємця ОСОБА_1.

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 175 200 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, що не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухав пояснення представників сторін, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Підставою свого позову позивач зазначає те, що між сторонами був укладений усний правочин відповідно до ст. 206 Цивільного кодексу України.

31.08.2011 позивач від відповідача отримав рахунок-фактуру № СФ-0000003 на оплату цегли гладкої сірої щелевої у кількості 50 000 шт. на загальну суму 175 200 грн. з ПДВ.

31.08.2011 позивач на оплату даного рахунку-фактури перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 175 200 грн. за платіжним дорученням № 733 від 31.08.2011.

Відповідач, в свою чергу, як зазначає позивач, повинен був поставити позивачу цеглу, що відповідачем зроблено не було.

У звязку з чим позивач 27.09.2011 звернувся до відповідача з претензією № 589 від 26.09.2011, в якій просив у триденний строк з моменту отримання даної претензії перерахувати збитки у розмірі 175 200 грн. на розрахунковий рахунок позивача. В даній претензії позивач зазначив про те, що у нього є усі правові підстави для відмови від цієї поставки.

Відповідач претензію залишив без відповіді, вимогу позивача без задоволення. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 175 200 грн. збитків.

Відповідно до ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач суму позову заявив як збитки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні складові: наявність реальних збитків, вина та протиправність дій заподіювача збитків, причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки це втрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Матеріалами справи доведена вина відповідача внаслідок невиконання ним своїх зобовязань по поставці товару, що не заперечене останнім.

Таким чином, позивачем доведена наявність заборгованості відповідача у сумі 175 200 грн. 00 коп., що підтверджується також актом звірення розрахунків станом на 15.12.2011, підписаним обома сторонами (а.с. 36).

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд враховує як вимогу позивача про поверненню грошових коштів претензію № 589 від 26.09.2011 (а.с. 9, 10).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Оскільки відповідачем доказів відсутності боргу або його сплати до справи не надано, заперечень з боку відповідача щодо вірності розрахунку суми боргу не надійшло, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими.

Відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на 10 місяців рівними платежами у сумі 17250 грн.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на своє важке фінансове становище, яке повязане з тим, що він проживає з сином та непрацездатними батьками пенсіонерами (довідка голови вуличного комітету про склад сімї від 25.11.2011); син навчається на денній формі навчання (довідка інституту від 18.11.2011 № 06/456), а батько страждає на хворобу, яка потребує постійного лікування (довідка лікарні № 2 від 17.11.2011). Відповідач зазначає у своєму клопотанні, що батьки та син знаходяться на його утриманні. Крім того, відповідач має банківський кредит (кредитний договір № 10/МК/2008-980 від 29.02.2008 з додатковою угодою від 13.08.2010), який відповідач отримав для придбання автомобіля, який знаходиться, згідно договору в редакції додаткової угоди, в заставі банку (п. 1.3.1 додаткової угоди від 13.08.2010).

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд враховує юридичний статус відповідача маючи статус приватного підприємця, відповідач залишається фізичною особою, яка використовує своє майно (грошові кошти) у своїй підприємницькій діяльності. Тому фінансовий стан відповідача має значення при вирішенні питання про надання розстрочення виконання рішення суду.

Згідно наданих відповідачем документів суд вбачає неможливість одноразової сплати відповідачем суми, яка стягується за даним позовом. Можливість отримання щомісячних доходів відповідач обґрунтовує тим, що він уклав на 2012 рік договори на транспортно-експедиційне обслуговування № 24/10 від 11.03.2010, № 15 від 16.11.2011), що надасть йому можливість сплачувати суму боргу частками.

Таким чином, суд, враховуючи документи, що підтверджують фінансовий стан відповідача, вважає за можливе задовольнити його заяву та розстрочити виконання рішення суду на десять місяців сплатою суми боргу та судових витрат рівними частками у сумі 17716 грн. 10 коп.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ольвія»до Фізичної особи-приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 175 200 грн. 00 коп. повністю.

2. Стягнути з фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Ольвія», м. Дніпропетровськ, вул. Лабораторна, 45, ідентифікаційний код 32448517, заборгованість у сумі 175 200 грн. 00 коп., державне мито у сумі 1725 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

3. Розстрочити виконання рішення про стягнення з фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Ольвія», м. Дніпропетровськ, вул. Лабораторна, 45, ідентифікаційний код 32448517, заборгованість у сумі 175 200 грн. 00 коп., державне мито у сумі 1725 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., на десять місяців рівними платежами кожного місяця у сумі 17716 грн. 10 коп., починаючи з 01.01.2012 по 01.11.2012.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 29.12.2011.

СуддяІ.В. Семендяєва