Рішення № 20424341, 27.12.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >

27 грудня 2011 р. 3713/11 Справа № 5010/2006/2011-5/97

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Г.З.Цюх

при секретарі судового засідання Л.Р.Ломей

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Приватного акціонерного товариства "Дятьківці",

вул. Заводська,3, м. Коломия, 78200

до відповідача:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,

АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 3668, 20 грн., з яких: 2291,65 грн. основного боргу (вартість неповернутої тари), 676,55 грн. збитків та 700 грн. штрафу

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_4 - юрисконсульт, довіреність № 274 від 06.05.11р., паспорт серії НОМЕР_4, виданий 01.04.1999р. Коломийським МВ УМВС в Івано-Франківській області;

від відповідача:ОСОБА_3 - підприємець, Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця № НОМЕР_1 від 12.12.2002р., паспорт серії НОМЕР_2, виданий 31.10.2002р. Коломийським РВ УМВС України в Івано-Франківській області;

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "Дятьківці" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 заборгованості в сумі 3668, 20 грн., з яких: 2291,65 грн. основного боргу (вартість неповернутої тари), 676,55 грн. збитків та 700 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.11р. порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 01.11.2011 року.

Ухвалами суду від 01.11.11р., 15.11.11р., 06.12.11р. розгляд справи відкладався на 15.11.11р., 06.12.11р., 27.12.11р., відповідно. Ухвалою суду від 06.12.11р. продовжено строк розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та запереченні на відзив на позов.

Представник відповідача позовні вимоги, в частині стягнення 551, 95 грн. основного боргу визнав, в задоволенні решти суми боргу - заперечив, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи вимоги чинного законодавства, в тому числі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

В період з 2009 року по січень-лютий 2010 року, позивач поставляв, а відповідач приймав пивобезалкогольну продукцію ЗАТ "Оболонь" в зворотній тарі багаторазового використання. Товар поставлявся відповідачу на підставі видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Як вказує позивач відповідачем не повернуто тару на суму 782, 75 грн. В свою чергу відповідач зазначає, що сума неповерненої тари складає 37, 75 грн.

01.03.20110 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу продукції № 791/03/10, згідно п. 1 р. 1 якого продавець (позивач) зобов'язався продавати продукцію виробництва АТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств, а покупець (відповідач) - своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати тару в строк та на умовах, передбачених даним договором.

Вищезгаданим договором, зокрема п. 6 р. 2 встановлено, що вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем продавцю в термін, не більше 30 діб з дня отримання продукції.

Видаткові накладні (за період 2009 рік - 2011 рік), на підставі яких поставлявся товар не містять вказівки на те, що поставка товару здійснена на підставі договору, в накладних не вказано строк оплати за товар та строк повернення тари.

Пунктом 11 р. 3 договору купівлі-продажу продукції № 791/03/10 від 01.03.2010 року передбачено, що вимогою продавця про відшкодування покупцем вартості втраченої або неповерненої в строк пляшки є рахунок на відшкодування, який надає покупцю представник продавця, що приймає заявки на продукцію від покупця, або претензія продавця.

Позивачем не подано суду доказів того, що продавець - Приватне акціонерне товариство "Дятьківці" звертався до покупця - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з вимогою чи претензією про відшкодування покупцем вартості втраченої або неповерненої в строк пляшки.

З огляду на накладні (підписані представниками сторін, скріплені печаткою позивача), що містяться у матеріалах справи, відповідач у добровільному порядку повертав тару, зокрема: ящики, пляшки. Однак, такі накладні не містять вказівки за який період повертається тара. Неможливо встановити, за який період поставки поверталась тара (за 2009 рік чи за 2010 рік чи за 2011 рік).

Так, суд погоджується з позицією позивача про те, що повернення тари повинно зараховуватись за попередні періоди. Однак, п. 11 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затвердженими відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.1992 року № 174 передбачено наступне: якщо в документах відправника не вказаний номер сертифікату, в рахунок якого повертаються засоби упаковки багаторазового використання, то одержувач зараховує повернення їх в погашення боргу по першому сертифікату (у межах річного строку), по якому не виконані зобов'язання по поверненню.

Позивачем, ні в розрахунку суми заборгованості, ні в картках клієнта не вказано періоди прострочки повернення відповідачем тари. Позивачем не доведено факт прострочки щодо повернення тари.

Не може братись до уваги суду і сума боргу, що утворилась станом на 01.01.2008 року, оскільки відсутні будь-які докази, які б підтвердили наявність боргу в сумі зазначеній позивачем. Більше того, позивач у позовній заяві вказує на той факт, що поставка товару (без укладення договору) відбувалась: "протягом 2009 року та протягом січня-лютого 2010 року". За поставку товару у 2008 році, а тим більше до 2008 року мова не йдеться.

Як вбачається із відзиву на позов відповідач визнав борг: по договірних зобов'язаннях - 514, 20 грн.; згідно позадоговірних відносин - в сумі 37, 75 грн. Сума по договірних зобов'язаннях співпадає з вимогою позивача. Суму боргу, що виникла за позадоговірними відносинами відповідач розрахував наступним чином: 0, 25 грн. за 151 пляшку.

В засіданні суду позивач вказує на п. 2 р. 2 договору, яким передбачено, що переоцінка залишків тари може проводитись за власною ініціативою продавця та без повідомлення покупця. Після зміни ціни тари, вся неповернута тара, яка є в користуванні покупця приймається продавцем за новими цінами.

Суд вважає, що відсутні підстави для переоцінки тари (151 пляшка) з 0, 25 грн. на 0, 30 грн., оскільки в той час мала місце позадоговірна поставка, відповідно положення договору, укладеного у 2010 році неможливо застосувати на відносини, які існували до його укладення.

Враховуючи наведе вище, суд вважає за правильне стягнути з відповідача на користь позивача борг за неповернену тару в сумі 551, 95 грн. В задоволенні решти заявленої суми основного боргу слід відмовити.

Що стосується стягнення суми боргу з урахуванням ПДВ, суд вказує наступне.

Пунктом 10 розділу 3 договору визначено, що в разі неповернення зворотної тари в узгоджені терміни покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця вартість тари, з урахуванням ПДВ на тару.

Позивач нарахував 291, 86 грн. - ПДВ (позадоговірні відносини), 202, 84 грн. - ПДВ (договірні відносини).

Так як борг відповідача згідно договірних відносин становить 514, 20 грн. (визнається відповідачем), з відповідача слід стягнути і ПДВ на тару, що складає 102, 84 грн. (борг з урахуванням ПДВ становить 617, 04 грн.). До позадоговірних відносин недоцільно застосовувати положення договору, який фактично не може регулювати такі відносини.

На підставі п. 3 р. 5 договору за прострочку повернення зворотної тари відповідачу нараховано штраф в розмірі 700, 00 грн.

Оскільки позивачем не подано належних документів, які б свідчили про порушення відповідачем строку повернення тари, суд не вбачає підстав для задоволення такої вимоги.

Крім того, суд звертає увагу на ст. 258 Цивільного кодексу України, що регламентує порядок встановлення спеціальної позовної давності. Частина 2 цієї статті вказує, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). В даному випадку неможливо встановити періоди прострочки, відповідно неможливо встановити і факт спливу позовної давності щодо стягнення штрафу.

На підставі ст. ст. 611, 623 Цивільного кодексу позивач нарахував відповідачу і збитки в сумі 676, 55 грн. Мотивуючи таке нарахування позивач вказує на переоцінку пляшки з 0, 25 грн. на 0, 30 грн. (наказ по підприємству № 243 від 02.07.2010 року) переоцінку кег з 400 грн. на 600 грн. (лист ЗАТ "Оболонь" № 312/0/2/-11 від 31.01.2011 року, наказ по підприємству № 56 від 01.02.2011 року).

Стосовно нарахування збитків суд вказує наступне.

За змістом ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, за загальними принципами цивільного та господарського права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Позивачем не наведено суду належних та допустимих доказів того, що відповідачем було завдано збитків саме в заявленій сумі, не підтверджено наявність вини відповідача та не відображено яким чином збитки обраховані.

Неодноразово, суд зобов'язував сторін провести звірку взаєморозрахунків. Сторонами проігноровано вимогу суду. Більше того, проведення щомісячної звірки взаємних розрахунків щодо повернення тари передбачено і самим договором купівлі-продажу (п. 7 р. 2 договору).

Враховуючи вищевикладене, слід зробити висновок, що як позивачем, так і відповідачем не належним чином виконуються умови договору купівлі-продажу продукції № 791/03/10 від 01.03.2010 року.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня предявлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує на те, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем, в повній мірі не доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Тому, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник в результаті неправильних саме з його боку.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 526, 258, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224, 225, 226 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Приватного акціонерного товариства "Дятьківці"до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 3668, 20 грн., з яких: 2291,65 грн. основного боргу (вартість неповернутої тари), 676,55 грн. збитків та 700 грн. штрафу - задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства "Дятьківці", вул. Заводська,3, м. Коломия, 78200 (ідентифікаційний код 13640534) - 654, 79 грн. (шістсот п'ятдесят чотири грн. 79 коп.) - основного боргу, з урахуванням ПДВ, 102, 00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) - державного мита, 236, 00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу (вартість неповернутої тари) в сумі 1636, 86 грн. (одна тисяча шістсот тридцять шість грн. 86 коп.), збитків в сумі 676,55 грн. (шістсот сімдесят шість грн. 55 коп.) та штрафу в сумі 700, 00 грн. (сімсот грн. 00 коп.) - в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цюх Г. З.

Повне рішення складено 30.12.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ І.В.Григорчук 30.12.11