Рішення № 20423608, 21.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.11 р. Справа № 11/311

за позовом: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, виробнича одиниця „Дружківкатепломережа”, м. Дружківка Донецької області

до відповідача: Відділу з питань надзвичайних ситуацій Олександрівської районної державної адміністрації, с.м.т. Олександрівка Донецької області

про стягнення 2226,25грн.

Суддя Соболєва С.М.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. за довіреністю №юр/4470 від 31.12.2010р.;

від відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Обласним комунальним підприємством „Донецьктеплокомуненерго”, виробнича одиниця „Дружківкатепломережа”, м. Дружківка Донецької області до Відділу з питань надзвичайних ситуацій Олександрівської районної державної адміністрації, с.м.т. Олександрівка Донецької області про стягнення основного боргу в сумі 1665,00грн., інфляційних витрат в сумі 71,21грн., 3% річних в сумі 37,21грн. та пені в сумі 452,83грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору постачання теплової енергії відповідач взяв на себе зобовязання щодо оплати послуг за постачання теплової енергії, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 1665,00грн.

Відповідач в заяві від 15.11.2011р. позовні вимоги визнає у повному обсязі, окрім суми у розмірі 81,00грн., яка була сплачена відповідачем за послуги теплопостачання платіжним дорученням №439 від 20.12.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

Між Відділом з питань надзвичайних ситуацій Олександрівської районної державної адміністрації (Споживач) та Виробничою одиницею „Дружківкатепломережа” Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (Енергопостачальна організація) 01 жовтня 2009р. було укладено договір постачання теплової енергії №62, за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За приписами п. 3.2.2. договору Споживач зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно із п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.5. договору встановлено, що Споживачі, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості часів роботи теплоспоживального обладнання Споживача у розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою теплової енергії сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 7.2.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі 1%, належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2010року. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.

Між тими ж сторонами були підписані Додатки до укладеного договору, а саме: Додаток №1 Обсяги постачання теплової енергії, Додаток №4 розрахунок обсягів теплопостачання споживача. Обєкт теплопостачання споживача знаходиться за адресою: вул. Жовтнева, б. 1.

Між тими ж сторонами також було підписано Додаткову угоду №313, якою сторони внесли зміни до тарифів на послуги теплопостачання та Додаткову угоду №312, якою сторони продовжили строк дії основного договору до 31.12.2011р.

Факт підключення опалення Споживачу підтверджується актом включення опалення від 07.10.2010р. та актом відключення опалення від 06.04.2011р.

На виконання умов договору за надані послуги теплопостачання позивачем були виставлені до сплати рахунки, зокрема, рахунок №95 від 12.11.2010р. на суму 632,66грн., №95 від 13.12.2010р. на суму 430,10грн., №95 від 13.01.2011р. на суму 516,12грн., №95 від 14.02.2011р. на суму 516,12грн., №95 від 16.03.2011р. на суму 516,12грн., №95 від 11.04.2011р. на суму 103,22грн. Всього на суму 2800,46грн. Як доказ отримання зазначених рахунків мається відмітка у нижній частині рахунків щодо отримання їх нарочним представником відповідача.

Між сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2011р., відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості за розрахунками за теплопостачання в сумі 1665,00грн.

Відповідач борг в сумі 1665,00грн. визнає повністю окрім суми у розмірі 81,00грн., яка була сплачена відповідачем платіжним дорученням №439 від 20.12.2010р. та яка не була врахована позивачем при розрахунку суми позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобовязання стосовно оплати послуг теплопостачання належним чином не виконав, представлені йому послуги відповідно до договору про постачання теплової енергії №62 від 01.10.2009р. за період з жовтня 2010р. по квітень 2011р. оплатив частково в сумі 1216,46грн., у звязку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 1584,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості у розмірі 1584,00грн. відповідачем надано не було, крім того в акті звірки взаєморозрахунків відповідач підтвердив наявність боргу в сумі 1665,00грн. (без урахування сплаченої 81,00грн. платіжним дорученням №439 від 20.12.2010р.). Таким чином вимоги позивача про стягнення відповідача заборгованості у розмірі 1665,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 1584,00грн., оскільки у розрахунку суми боргу позивачем не був врахований платіж на суму 81,00грн., здійснений відповідачем платіжним дорученням №439 від 20.12.2010р.

Щодо стягнення суми боргу у розмірі 81,00грн., суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки ця сума була сплачена відповідачем ще до подання позовної заяви до суду.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідачів 3% річних в сумі 37,21грн. та інфляційних витрат в сумі 71,21грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій суд дійшов висновку, що даний розрахунок є арифметично невірним, оскільки позивачем не була врахована сума у розмірі 81,00грн., яка була сплачена відповідачем платіжним дорученням №439 від 20.12.2010р. Відтак, за розрахунком суду, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу підлягають задоволенню в сумі 67,16грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобовязань - в сумі 37,21грн.

Також позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені в сумі 452,83грн. Відповідно до договору пеня нараховується у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення. Наданий до матеріалів справи розрахунок пені здійснений з урахуванням облікової ставки НБУ. Перевіривши розрахунок пені суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відтак, за розрахунком суду, здійсненим з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та з урахуванням сплаченої суми боргу у розмірі 81,00грн., платіжним дорученням №439 від 20.12.2010р., задоволенню підлягає пеня в сумі 278,37грн.

Судові витрати покладаються на відповідачів відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, виробнича одиниця „Дружківкатепломережа”, м. Дружківка Донецької області до Відділу з питань надзвичайних ситуацій Олександрівської районної державної адміністрації, с.м.т. Олександрівка Донецької області про стягнення основного боргу в сумі 1665,00грн., інфляційних витрат в сумі 71,21грн., 3% річних в сумі 37,21грн. та пені в сумі 452,83грн., задовольнити частково.

Стягнути з Відділу з питань надзвичайних ситуацій Олександрівської районної державної адміністрації (84000, Донецька обл., с.м.т. Олександрівка, вул. С. Конституції, б. 27, п/р 26005800600045 у ВДК Донецької області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34125412) на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, р/р 26006300001260 в АТ „Златобанк” у м. Донецьку, МФО 380612, код ЄДРПОУ 26221744) борг в сумі 1584,00грн., інфляційні витрати в сумі 67,16грн., 3% річних в сумі 37,21грн. та пеню в сумі 278,37грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відділу з питань надзвичайних ситуацій Олександрівської районної державної адміністрації (84000, Донецька обл., с.м.т. Олександрівка, вул. С. Конституції, б. 27, п/р 26005800600045 у ВДК Донецької області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34125412) на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, р/р 26006300001260 в АТ „Златобанк” у м. Донецьку, МФО 380612, код ЄДРПОУ 26221744) витрати по сплаті державного мита у розмірі 90,11грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 208,48грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 26.12.2011р.

Суддя Соболєва С.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >