Рішення № 20423410, 22.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.11 р. Справа № 13/209

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація”, м. Київ

до відповідача: Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, Донецька обл., м. Красноармійськ

про: стягнення 23856грн.43коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 (за довіреністю № 685/1 від 19.09.2011р.)

від Відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство „Українська автомобільна корпорація”, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, Донецька обл., м. Красноармійськ про стягнення суми основного боргу в розмірі 19327грн.28коп., індексу інфляції в розмірі 3304грн.97коп., 3% річних у розмірі 1224грн.18коп., всього 23856грн.43коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що здійснив відповідно до видаткових накладних поставку товару відповідачу, однак відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання, отримана продукція була сплачена не в повному обсязі, товар частково повернутий відповідачем, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 19327грн.28коп.

Ухвалою від 17.11.2011р. суд порушив провадження по справі та призначив до розгляду на 05.12.2011р.

У звязку з неявкою відповідача суд неодноразово відкладав розгляд справи, в останнє на 22.12.2011р.

Представник Позивача в судові засідання зявився, підтримав позовні вимоги, стверджував, що спірні видаткові накладні підписувалися віповідаечм особисто. Через канцелярію суду 05.12.2011р. від позивача надійшли письмові пояснення та витребувані судом документи.

Представник Відповідача до жодного судового засідання не зявився, вимоги ухвал суду не виконав. Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. Так, кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.11.2011р. а саме: 85300, АДРЕСА_1. Однак, поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою, що відповідач за зазначеною адресою не проживає.

Крім того, суд додатково задля повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, 21.12.2011р. направляв на адресу відповідача телеграму. 22.12.2011р. через канцелярію суду надійшла телеграма відповідь, якою органи поштового звязку повідомили, що подана судом телеграма вручена відповідачу особисто.

В судовому засіданні 22.12.2011р. позивач повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без участі відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів між позивачем, Публічним акціонерним товариством „Українська автомобільна корпорація”, м. Київ (Автосервісна філія «ЗІП Авто») та відповідачем, Фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1, м. Красноармійськ була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобовязався поставити відповідачеві товар, а відповідач, у свою чергу, зобовязався прийняти та оплатити вартість поставленого товару.

Як зазначає позивач, ним за видатковими накладними № Н34_00075887 від 16.09.2009р., № Н34_00075944 від 16.09.2009р., № Н34_00075929 від 16.09.2009р., № Н34_00075365 від 12.09.2009р. було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 24757грн.08коп.

Задля оплати поставленого товару позивачем були виставлені рахунки фактури № Н41_00103601 від 16.09.2009р. на суму 4561грн.20коп., № Н34_00075944 від 16.09.2009р. на суму 1186грн.86коп., № Н41_00103662 від 16.09.2009р. на суму 859грн.98коп., № Н41_00102956 від 12.09.2009р. на суму 18149грн.04коп.

Однак позивач посилається на те, що отримавши товар відповідач оплатив його вартість лише частково на суму 493грн. 00коп., 12.09.2009р. відповідачем здійснено часткове повернення товару на суму 4936грн. 80коп., отриманого за накладною № Н34_00075365 від 12.09.2009р., в результаті чого виникла сума боргу в розмірі 19327грн.28коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що станом на день звернення позивача до суду відповідач не вчинив дій, спрямованих на добровільне врегулювання спору, заявлена сума заборгованості у передбачені строки не погашена, товар на зазначену суму не повернутий.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за усною домовленістю (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19327грн.28коп., яка виникла на підставі поставки продукції за видатковими накладними № Н34_00075887 від 16.09.2009р., № Н34_00075944 від 16.09.2009р., № Н34_00075929 від 16.09.2009р., № Н34_00075365 від 12.09.2009р. Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань стало підставою для нарахування 3% річних у розмірі 1224грн.18коп. та інфляційних збитків у сумі 3304грн.97коп.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір викладені у формі виставлення рахунків-фактур № Н41_00103601 від 16.09.2009р., № Н41_00103685 від 16.09.2009р., № Н41_00103662 від 16.09.2009р., № Н41_00102956 від 12.09.2009р. адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна та кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір постачання на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткових накладних № Н34_00075887 від 16.09.2009р., № Н34_00075944 від 16.09.2009р., № Н34_00075929 від 16.09.2009р., № Н34_00075365 від 12.09.2009р., що свідчить про надання останнім згоди на отримання саме такого виду товару, в кількості та по ціні, зазначеним в накладних.

Проведення господарської операції з продажу продукції, декларування позивачем своїх податкових зобовязань підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 02.12.2011р. видаткові накладні за якими приймалися товарно-матеіальні цінності підписувались особисто підприємцем. Дослідивши спірні накладні суд встановив, що в останніх зазначено про постачання продукції без довіреності, відомості через кого отримувався товар відсутні, у якості одержувача зазначений саме СПД ОСОБА_1. Викладені обставини не спростовані відповідачем, крім того здійснивши оплату продукції та її часткове повернення відповідач фактично підтвердив факт отримання продукції від позивача.

Сторонами по справі був вчинений правочин, який за своєю суттю є договором поставки, однак укладений у спрощений спосіб.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, сторони у кожній спірній видатковій накладній передбачили строк виконання відповідачем своїх грошових зобовязань з оплати отриманої продукції, так строк оплати за видатковими накладними № Н34_00075887 від 16.09.2009р., № Н34_00075944 від 16.09.2009р., № Н34_00075929 від 16.09.2009р. 30.09.2009р., за накладною № Н34_00075365 від 12.09.2009р. 26.09.2009р.

Однак відповідач, отримавши товар, оплатив його лише частково в сумі 493грн., про що свідчать наявна в матеріалах справи копія банківської виписки за 26.10.2009р. За змістом позову зазначена оплата була врахована позивачем в рахунок погашення боргу за накладною № Н34_00075365 від 12.09.2009р. в порядку черговості, так як відповідачем не було зазначено призначення платежу. Крім того, відповідачем накладною б/н від 12.09.2009р. здійснено повернення товару на суму 4936грн. 80коп., отриманого за накладною № Н34_00075365 від 12.09.2009р. Інші накладні залишилися без оплати.

Отже, внаслідок викладеного, сума боргу в розмірі 19327грн.28коп. не погашена.

Зазначена сума боргу підтверджується наданою позивачем довідкою вих. № 881 від 02.12.2011р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера.

Оскільки відповідач не надав жодного заперечення на позовну заяву, не довів жодним належним та допустимим доказом, в розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, повну оплату товару або його повернення на всю заявлену суму до стягнення, не спростував твердження позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 19327грн.28коп є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1224грн.18коп. та індекс інфляції у сумі 3304грн.97коп., нарахованих по накладній № Н34_00075365 від 12.09.2009р. за період з 27.09.2009р. по 07.11.2011р., по накладним № Н34_00075944 від 16.09.2009р., № Н34_00075929 від 16.09.2009р., № Н34_00075887 від 16.09.2009р. за період з 01.10.2009р. по 07.11.2011р. на суму боргу по кожній накладній окремо

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, вважає його вірним та обґрунтованим, вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат у сумі 3304грн.97коп. по кожній накладній окремо за заявлений період, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 3304грн.97коп. перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлені періоди, а отже обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума інфляції 3297грн.11коп., у звязку з чим суд відмовляє в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 7грн.86коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при повному задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 625, 638 ЦК України, ст.ст. 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація”, м. Київ до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, Донецька обл., м. Красноармійськ про стягнення 23856грн.43коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 19327грн.28коп., 3% річних у сумі 1224грн.18коп., індексу інфляції у сумі 3304грн.97коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особипідприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 85300, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація” (юридична адреса: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 15/2, код ЄДРПОУ 03121566) суму основного боргу в розмірі 19327грн.28коп., інфляційних нарахувань у розмірі 3297грн.11коп., 3% річних у розмірі 1224грн.18коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1411грн.03коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних нарахувань у сумі 7грн.86коп.

У судовому засіданні 22.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2011р.

Суддя Макарова Ю.В. < Список ><Довідник > < Список ><Довідник > < Текст >