Рішення № 20421130, 27.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.12.11р.Справа № 19/5005/17084/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Картсистеми", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД", м.Дніпропетровськ

про стягнення 2 667,15 грн.

Суддя Петренко І.В.

при секретарі: Увлахович В.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 31.03.2011 р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Картсистеми", м.Київзвернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД", м.Дніпропетровськпро стягнення суми 71170,78 грн. заборгованості, суми 55513,21 грн. неустойки, суми 4199,08 грн. інфляційних збитків, суму 2 474,40 грн. три проценти річних, а також суми судового збору в повному обсязі.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач не виконав зобовязання належним чином та в установлений строк.

Представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму 71170,78 грн. заборгованості, суму 11 060,52 грн. неустойки (пені), суму 3 914,39 грн. інфляційних збитків, суму 2 293,06 грн. три проценти річних, а також суму судового збору в повному обсязі.

Представник позивача підтримує уточнені позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, витребувані судом документи не представив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, в тому числі додатково письмово (телеграмою) позивачем,у звязку з чим справа розглядалась за наявними в ній документами (ст. 75 ГПК України).

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2010 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Картсистеми" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД" було укладено Договір поставки № 10/2010.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору, Постачальник зобов'язується систематично, по заявкам Покупця на, постачати і передавати у власність Покупця сировину та матеріали, а Покупець зобов'язується приймати ці Товари і здійснювати їх оплату, згідно умов Договору.

На виконання своїх договірних обов'язків, відповідно до Специфікації №4 від 08.09.2010 р. до Договору, позивач поставив (передав у власність) відповідачу товар, а саме "Стабілізатор для використання в харчовій промисловості "Тип 1534" загальною вартістю 72 600,00 грн.

Факт поставки відповідачу зазначеного товару підтверджується видатковою накладною № 1170 від 21.10.2010 р.

Пунктами 4.3, 5.2 Договору передбачено, що Покупець (відповідач) здійснює оплату кожної партії Товарів протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня поставки, якщо інше не вказано в додатковій угоді, при цьому днем виконання Постачальником (позивачем) зобов'язання по поставці товарів вважається дата передачі товарів Покупцю (відповідачу) - дата виписки товарної накладної.

Однак, всупереч пункту 4.3 Договору, відповідач у встановлений Договором строк поставлену позивачем партію товару не оплатив, в результаті у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Враховуючи наявність у відповідача переплати з оплати вартості попередньо поставленої партії товару за Договором в сумі 1 429,22 грн., загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 71 170,78 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 45 від 20.04.2011р. Відповіді на зазначену претензію відповідач так і не надав.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.692 ЦК України, Покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк.

Відповідно до ст. 712 ЦК України - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ч. 1, ст. 530 ч. 1 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) також передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення, одним із видів яких є неустойка, як передбачено частиною 3 ст. 232 ГК України, може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Згідно з пунктом 6.3 Договору поставки сторони домовились, що зобов'язання відповідача щодо своєчасної оплати поставленого Товару забезпечується штрафними санкціями у вигляді неустойки в наступному розмірі:

- за прострочення в оплаті до 5 днів - в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення платежу;

- за прострочення в оплаті понад 5-ти календарних днів - в розмірі 0,5% від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України визначено, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

В зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати поставленого товару, на заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 71 170,78 грн. за період 01.12.2010 р. - 01.12.2011 р. було нараховано неустойку (пеню) в сумі 11 060,52 грн.

Відповідно до приписів ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, застосування штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки, заподіяні відповідачем позивачу становлять 3 914,39 грн., а три проценти річних від суми заборгованості складають 2 293,06 грн.

Заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи.

Докази сплати заборгованості в добровільному порядку сторонами не представлені.

На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобовязання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Судові витрати слід віднести на відповідача, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 546, 548, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,2,12,21,32,36,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД", 49085, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, проспект газети „Правда”, 19 ( р/р 26003301009649 в ВАТ ВТБ Банк ДФ «ВТБ БАНК» в м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 13472597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Картсистеми", 02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 7А, к. 313 (п/р 26001300058913 в ПАТ "Форум", МФО 322948, ідентифікаційний код 31747324) суму 71 170 (сімдесят одна тисяча сто сімдесят вісім) грн. 78 коп. заборгованості, суму 11 060 (одинадцять тисяч шістдесят) грн. 52 коп. неустойки (пені), суму 3 914 (три тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн. 39 коп. інфляційних збитків, суму 2 293 (дві тисячі двісті дев'яносто три) грн. 06 коп. три процентів річних та суму 1768 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім) грн. 78 коп. судового збору, про що видати наказ.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.

СуддяІ.В. Петренко