Рішення № 20420732, 16.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.11р.Справа № 33/5005/14026/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

до В.-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", м. Дніпропетровськ

В.-2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Стаханов, Луганська область

про стягнення 2 427 грн. 89 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 80 від09.11.2011р.

Від відповідача1 : не з'явився

Від відповідача2 : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" (далі відповідача-1) та з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі відповідача-2) суму 2 427,89 грн. заборгованості, з яких: 499,60 грн. заборгованості із прострочення кредиту, 860,78 грн. простроченої заборгованості із сплати відсотків, 587, 51 грн. пені, 480, 00 грн. штрафу, виконання якого забезпечено порукою за договором № 2/05/11 від 25.05.11р.

Позивачем подано клопотання про забезпечення позову, у якому просить накласти арешт на все майно , що належить відповідачу -2 в межах 2765,89 грн.

Представник позивача наполягав на повному задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача -1, -2 у призначене судове засідання не зявилися. Про час та дату розгляду спору повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи. Проте, відзив на позов та необхідні документи на вимогу суду не надано.

13.12.2011 р. від відповідача -1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засідання, позовні вимоги визнає повністю.

Суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представників відповідача -1, -2, оскільки останні повідомлені про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України, а також оригіналами документів наданими позивачем для огляду у судовому засіданні.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

08.02.2007 року між позивачем (банк) та відповідачем-2 (клієнт) було укладено договір № LG0WS4 про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок (далі - Договір).

На виконання п. 1.1 вказаного договору, позивачем було надано позичальнику кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у межах ліміту і терміну, передбачених умовами п.п. 1.3, 1.4 Договору, з періодом безперервного користування кредитом (наявність коштів на картці) не більше 30-ти днів.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору, позивач має право при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цієї ж угоди, змінити умови спірного договору, зокрема, вимагати від відповідача-2 дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за Кредитним договором у повному обсязі. Згідно п. 1. 1 додатку № 2 до договору, процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту і визначається наступними термінами : протягом 1-3 днів 16, 00%, протягом 4-7 днів 19, 00%, протягом 8-15 днів 23, 00%, протягом 16-30 днів 26, 00%.

При цьому, приписи п.п. 2.2.9, 2.2.10 Договору вказують на те, що позичальник зобовязаний щокварталу не пізніше 30-го числа місяця надавати фінансову інформацію, а також щомісячно, в строк до 20-го числа, інформувати позивача про цільове використання кредитних коштів, з наданням підтверджувальної документації.

Уразі невиконання відповідачем-2 вищенаведених зобовязань, в силу умов п. 5.2 Договору, останній сплачує позичкодавцю штраф у розмірі 2%.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобовязується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України ).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Вивчивши матеріали справи господарський суд зазначає, що факт невиконання відповідачем-2 зобовязань за Договором (повного та своєчасного погашення суми кредиту та відсотків відповідно графіку та ін.), матеріалами справи доведено, оскільки відповідачем-2 доказів в спростування цих обставин не надано.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобовязання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно зі ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1 Договору при порушенні клієнтом якого-небудь із зобов'язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 Договору; термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.4 Договору, клієнт виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Відповідно до п. 5.7. Договору, термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредиту, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За розрахунками позивача у позичальника перед банком виникла заборгованість за Договором у розмірі 2 427,89 грн., з яких: 499,60 грн. борг за кредитом, 860,78 грн. відсотки за користування кредитом, 587,51 грн. пеня, та сума 480,00 грн. штрафу.

25.05.2011р. між позивачем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" поручитель" (надалі відповідач-1) було укладено договір поруки №2/05/11, який діє з моменту підписання до повного виконання зобовязань за кредитним договором. Відповідно до договору поруки відповідач-1 зобов`язався відповідати перед позивачем за виконання Відповідачем-2 його зобов`язань за договором № LG0WS4 про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок від 08.02.2007 р. , згідно якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 500 грн. Розмір відповідальності поручителя обмежений сумою 2427, 89грн.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (відповідачем-1 у справі).

Відповідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель (лі) відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Також, п. 4 названого договору поруки передбачена солідарна відповідальність позичальника та поручителя.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ст. 543 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

У звязку з чим, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем вимог ст. 33 ГПК України, оскільки ним було документально доведено ті обставини, на які останній посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог, та які не спростовані відповідачами в ході розгляду спору.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позову.

Клопотання позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки підставою до забезпечення позову, відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не надано доказів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача-1 та відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агенство "Верус" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32; ЄДРПОУ 34562954) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (94013, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ЄДРПОУ 14360570) суму 499,60 грн. (чотириста девяносто девять грн. 60 коп.) заборгованості із прострочення кредиту, 860,78 грн. (вісімсот шістдесят грн. 78 коп.) простроченої заборгованості із сплати відсотків, 587, 51 грн. (пятсот вісімдесят сім грн. 51 коп.) пені, 480, 00 грн. (чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу, 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяІ.А. Рудовська Повне рішення складено 26.12.11р.