Рішення № 20420296, 22.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2011

Справа №5002-17/4522-2011

За позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя"

До відповідача Поштовського житлово-комунального підприємства

про стягнення 191 129,45 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Білоус О.В., представник

Від відповідача – не з’явився

Сутність спору: Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 184 060,91 грн., 3 % річних в розмірі 1052,43 грн., суму інфляції в розмірі 574,21 грн., пеню в розмірі 5441,90 грн. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 409 від 10.06.2007 року щодо сплати за надані послуги.

Відповідач відзив на позовну заяву не представив, в судове засідання не з’являється, про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою поштою, направлену на його юридичну адресу. Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач не знаходиться за своєю юридичною адресою, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення законодавства поважною причиною не є.

Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

При цьому також необхідно зазначити, що засідання суду відбувались неодноразово, про перше засідання суду згідно поштового реєстру відповідач повідомлявся рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом сторони, а не обов’язком.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно Договору від 01 березня про внесенням змін до договору № 409 на водопостачання із комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію від 19 червня 2007 року Виробник (Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя") бере на себе зобов’язання на умовах цього договору забезпечувати Споживача (Поштовське житлово-комунальне підприємство) питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) за наявності води в джерелах та прозводити водовідведення Споживача (п.2.2).

Згідно п. 2.5 договору Споживач приймає на себе зобов’язання своєчасно оплачувати надані йому послуг по водопостачанню та водовідведенню.

Згідно п. 4.2.1 підсумковий розрахунок Споживача за послуги з водопостачання та водовідведення прозводяться протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Споживачем виставленого Виробником рахунку за спожиті послуги.

Згідно п. 11.1.1 споживач за кожен день прострочення платежу сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки від суми простроченого платежу.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав:

Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договорам на предмет їх невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст.ст. 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання мають виконуватись.

Отримання відповідачем зазначених договором послуг підтверджується Актами виконаних робіт та отриманими відповідачем рахунками.

Більш того, відповідач щодо боргу не заперечує, та підтверджує його в акті звірки.

Відповідачем не представлено доказів сплати позивачу коштів за виконані позивачем по договору зобов’язання.

Якщо відповідач сплатив заборгованість в час розгляду справи чи після прийняття рішення, це не є підставою для зміни рішення, оскільки при прийнятті рішення суд матеріального та процесуального законодавства щодо вказаної обставини не порушує.

У зазначеноум випадку зацікавлена особа вправі звернутися із заявою згідно статті 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.

Згідно розрахунку стягненню підлягає основний борг в сумі 184 060,91 грн.

Сплата інфляційних та річних передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, та не стягувати їх суд підстав не вбачає.

Згідно розрахунків 3 % річних складають 1052,43 грн., інфляційні в розмірі 574,21 грн.

Пеня (неустойка) передбачена договором, та не стягувати її суд підстав не вбачає.

Однак, суд вбачає помилку в розрахунку пені.

Так, при розрахунку позивач застосовує коефіцієнти за день прострочення, що законодавством не передбачено, у зв’язку з чим позивачем заявлена сума пені більша ніж та, що підлягає стягненню з відповідача.

Суд вважає правильним наступний розрахунок пені:

1. За період з 03.05.2011 року по 18.05.2011 року: (37288,56:365:100Х7,75Х2Х16 = 253,36 грн.)

2. За період з 19.05.2011 року по 22.05.2011 року: (36798,56:365:100Х7,75Х2Х4 = 62,51 грн.)

3. За період з 23.05.2011 року по 23.05.2011 року: (35194,16:365:100Х7,75Х2Х1 = 14,95 грн.)

4. За період з 24.05.2011 року по 26.05.2011 року: (34832,08:365:100Х7,75Х2Х3 = 44,37 грн.)

5. За період з 27.05.2011 року по 30.05.2011 року: (69935,97:365:100Х7,75Х2Х4 = 118,79 грн.)

6. За період з 31.05.2011 року по 31.05.2011 року: (68974,59:365:100Х7,75Х2Х1 = 29,29 грн.)

7. За період з 01.06.2011 року по 02.06.2011 року: (68974,59:365:100Х7,75Х2Х2 = 58,58 грн.)

8. За період з 03.06.2011 року по 28.09.2011 року: (53974,59:365:100Х7,75Х2Х26 = 595,94 грн.)

9. За період з 29.06.2011 року по 30.06.2011 року: (90036,21:365:100Х7,75Х2Х2 = 76,47 грн.)

10. За період з 01.07.2011 року по 24.07.2011 року: (89348,61:365:100Х7,75Х2Х24 = 910,62 грн.)

11. За період з 25.07.2011 року по 26.07.2011 року: (88431,81:365:100Х7,75Х2Х2 = 75,11 грн.)

12. За період з 27.07.2011 року по 28.07.2011 року: (125985,76:365:100Х7,75Х2Х2 = 107,00 грн.)

13. За період з 29.07.2011 року по 31.07.2011 року: (123583,78:365:100Х7,75Х2Х3 = 157,44 грн.)

14. За період з 01.08.2011 року по 26.08.2011 року: (123583,78:365:100Х7,75Х2Х26 = 1364,50 грн.)

15. За період з 27.08.2011 року по 31.08.2011 року: (186148,31:365:100Х7,75Х2Х5 = 395,25 грн.)

16. За період з 01.09.2011 року по 01.09.2011 року: (186148,31:365:100Х7,75Х2Х1 = 79,05 грн.)

17. За період з 02.09.2011 року по 15.09.2011 року: (184060,91:365:100Х7,75Х2Х14 = 1094,28 грн.)

Таким чином, неустойка (пеня) підлягає стягненню в сумі: 5437,51 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню: основний борг в сумі 184 060,91 грн., 3 % річних в сумі 1052,43 грн., інфляційні в розмірі 574,21 грн., пеня в розмірі 5437,51 грн. Разом на суму 191 125,06 грн.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодовуються позивачу відповідачем пропорційно до задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 3831 від 06 жовтня 2011 року на суму 1911,29 грн. з державного мита, та платіжним дорученням № 3832 від 06 жовтня 201 року на суму 236,00 грн. з оплати судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відшкодування по державному миту складає 1911,25 грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, яка повинна бути сплачена позивачем та поділено на заявлену суму позову, а саме: (191125,06Х1911,29:191129,45= 1911,25 грн.)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 236,00 грн. (стягнута сума помножена на 236, та поділено на заявлену суму позову, а саме: (191125,06Х236:191129,45 = 235,99 грн.)).

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).

Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825 з 05.08.2009 року розмір судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШІВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Поштовського житлово-комунального підприємства (98420, АР Крим, Бахчисарайський район, смт. Поштове, вул. Чкалова буд. 11-а, п/р 26003272283305 в банку ВАТ «ЕЮРС» м. Сімферополь в АР Крим, Україна, МФО 324485, ідентифікаційний код: 25142132) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (п/р 26002704129002 в КРД АТ «Райффайзен банк «Аваль», МФО 324021, ідентифікаційний код: 20671506) 184 060,91 грн. основного боргу, 1052,43 грн. 3 % річних, 574,21 грн. інфляційних, пеню в розмірі 5437,51 грн., судові витрати з державного мита в сумі 1911,25 грн., судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,99 грн.

Видати наказ.

У стягненні 4,39 грн. пені – у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.