Постанова № 20420031, 19.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2011 р. № 5019/812/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

судді:Величко Н.Л.,

Алєєва І.В. (доповідач),

Євсіков О.О.

за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача:ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2011р.

у справі

господарського суду№ 5019/812/11

Рівненської області

за позовомПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" м. Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПДМ"

м. Сарни, Рівненська область

простягнення 48 111,50 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.05.2011р. у справі №5019/812/11 позовні вимоги ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" за місцезнаходженням Рівненської філії Приватбанку до ТОВ "ПДМ" про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 48111,50грн. задоволені у повному обсязі.

Стягнуто з ТОВ "ПДМ" на користь ПАТ комерційний банк "Приватбанк" борг за кредитним договором у сумі 48111,50грн., державне мито за подання позовної заяви у сумі 481,12грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2011р. у справі №5019/812/11 апеляційну скаргу ТОВ "ПДМ" задоволено частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011р. у справі №5019/812/11 скасовано в частині стягнення 14337,55грн. заборгованості за кредитним договором з прийняттям нового рішення в цій частині та змінено в частині стягнення судових витрат.

Резолютивну частину рішення викладено в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПДМ", м. Сарни (код ЄДРПОУ 3340559) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за місцезнаходженням Рівненської філії Приватбанку (код ЄДРПОУ 14360570) 33 773,55 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 337,73 грн. витрат по сплаті державного мита, 165,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити. "

Позивач, ПАТ комерційний банк "Приватбанк", з прийнятою постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2011р. у справі №5019/812/11 не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначену постанову та залишити без змін рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011р. у справі №5019/812/11.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2011р. у справі №5019/812/11 касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 12.12.2011р. у справі №5019/812/11 Вищий господарський суд України розгляд касаційної скарги відклав на 19.12.2011р.

У судове засідання 19.12.2011р. представник позивача не з'явився.

Ухвалами від 02.12.2011р. та 19.12.2011р. учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Сторони по справі в установленому порядку ГПК України повідомлені про час і місце розгляду справи в касаційній інстанції за адресами їх місцезнаходження зазначеними в позовній заяві. На момент розгляду справи у судовому засіданні 19.12.2011р. клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило. Скарга розглядається за наявними матеріалами справи, а постанова Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу поштою в установленому законом порядку.

Відповідач у своєму відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувану постанову залишити без змін а касаційну скаргу без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 19.12.2011р. представник відповідача заперечував проти вимог скаржника.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Кредитного Центру Рівненської філії ЗАТ КБ "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПДМ" було укладено кредитний договір № 1714 від 31.07.2008р.

Пунктом А.2 кредитного договору передбачено ліміт - 200000грн. для фінансування поточної господарської діяльності.

Відповідно до п. А.3. сторони погодили, що кінцевий термін до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість - 30.07.2009р.

Відповідно до п.А.6 договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 23% річних.

Згідно з п.1.1. договору кредиту позивач за наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі, передбаченій п.А.1 і лімітом і на цілі, зазначені в п.А.2 не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці п.2.1.2 в обмін на зобов'язання відповідача щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені даним договором строки.

Згідно з п.2.2.6 договору відповідач доручає позивачу списувати кошти з усіх поточних рахунків у валюті кредиту, тощо у межах сум, що підлягають сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання).

Пунктом 4.8 договору кредиту передбачено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 відповідач сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п.А.6.

Пунктом 5.1. договору визначено, що при порушенні відповідачем будь-якого із зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п.2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, винагороди, передбаченої п.п.2.2.5, 4.4., 4.5, 4.6 відповідач виплачує позивачу за кожний день випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, (в % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. А.7 при порушенні Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 57% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань і при реалізації права Банку, передбаченого п. А. 3 позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 57% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється від дня, що випливає за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом не сплачуються.

Пунктом А.8 визначена дата сплати процентів 25 число кожного місяця, починаючи з дати підписання даного договору, якщо інше не передбачено п.7.3. При несплаті процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Приписами ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлялась вимога про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором в сумі 48111,50грн., що складається з 14373,55грн.- пені та 33773,95грн. - відсотків за користування кредитом за порушення зобов'язання щодо погашення кредиту на підставі п. А.7 кредитного договору нарахованої за період з 23.02.2010р. по 28.03.2011р.

Між тим, за матеріалами справи рішенням господарського суду Рівненської області від 06.05.2010 року у справ № 18/51 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі Рівненської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПДМ" про стягнення 94 987 грн. 14 коп., позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнено заборгованість за кредитним договором від 31.07.2008 року № 1714 в сумі 78 943 грн. 49 коп., відсотки за простроченим кредитом в сумі 11 541 грн. 22 коп., комісія в сумі 481 грн. 90 коп. та пеню в розмірі 9 481 грн. 70 коп.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на вищевикладене апеляційною інстанцією зроблений вірний висновок з урахуванням наявності вище зазначеного судового рішення, що пеня за своєю правовою природою відноситься до штрафних санкцій, а відтак стягнення на вимогу позивача боргу за кредитним договором у сумі 14337,55грн. є безпідставною, оскільки вказана сума є пенею.

Судом апеляційної інстанції правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення 33773,95грн. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами з огляду на те, що зазначені відсотки не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. 1 ст. 230 ГК України, оскільки мають іншу правову природу. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків річних врегульовано ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України якими встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а тому зазначені відсотки відносяться до суми боргу.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у звязку з чим підстави для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2011р. у справі №5019/812/11 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2011р. у справі №5019/812/11 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" без задоволення.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя-доповідач І.В. Алєєва

Суддя О.О. Євсіков