Постанова № 20419807, 27.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"27" грудня 2011 р. Справа № 5015/1971/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І.

суддів :Прокопанич Г.К.,

Хрипуна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу ТОВ "Буртехпостач"

на постановуЛьвівського апеляційного

господарського суду від 02.08.2011 р.

та рішеннягосподарського суду Львівської області від 24.05.2011 р.

у справі№ 5015/1971/11 господарського суду Львівської області

за позовом ПП "Вест Імпекс"

доТОВ "Буртехпостач"

простягнення 129 727,13 грн.

за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- не з'явилися В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року ПП "Вест Імпекс" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Буртехпостач" про стягнення 129 727,13 грн., з яких 123 035,20 грн. безпідставно отриманих коштів, 3 369,98 грн. відсотків за користування чужими коштами, 3 321,95 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.05.2011 р. (суддя Мороз Н.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р. (головуючий суддя Юрченко Я.О., судді: Зварич О.В., Якімець Г.Г.), позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Буртехпостач" на користь ПП "Вест Імпекс" 123 035,20 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "Буртехпостач" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у вересні 2010 року сторони уклали усний договір, відповідно до якого відповідач зобов'язався постачати позивачу товар –паливні гранули та брикети з лузги соняшника.

Сторони домовилися, що товар буде поставлятися згідно з накладними, оплата буде здійснюватися авансом згідно з рахунками, які надаються відповідачем.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до наданих відповідачем рахунків здійснив попередню оплату за товар на загальну суму 704 000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками.

У свою чергу, відповідач поставив позивачу товар згідно видаткових накладних та здійснив послуги з перевезення на загальну суму 580 964,80 грн., у зв'язку з чим непоставленим залишився товар на суму 123 035,20 грн., які позивач попередньо оплатив

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Звертаючись до суду, ПП "Вест Імпекс" посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару, а тому просив стягнути з ТОВ "Буртехпостач", в порядку ст. 1212 ЦК України, 123 035,20 грн. як безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 538 ЦК України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

У відповідності з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У ст. 530 ЦК вказано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 123 035,02 грн. як безпідставно отриманих коштів.

Також, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування чужими коштами в сумі 3 369,98 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 321,95 грн., оскільки сторони не визначили строк виконання зобов'язання щодо поставки товару, а неповернення попередньої оплати не є простроченим грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України, а є лише правовим наслідком порушення умов зобов'язання.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови не вбачається.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Буртехпостач" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. та рішення господарського суду Львівської області від 24.05.2011р. у справі № 5015/1971/11 залишити без змін.

Головуючий суддя                                         В. Татьков

С у д д і                                                                                 Г. Прокопанич

                                                                                           О. Хрипун