Постанова № 20419804, 27.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2011 р. Справа № 5015/1026/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І.

суддів :Прокопанич Г.К.,

Хрипуна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу ТОВ "Трускавецьінвест"

на постановуЛьвівського апеляційного

господарського суду від 29.06.2011 р.

у справі№ 5015/1026/11 господарського суду Львівської області

за позовом ТОВ "Трускавецьінвест"

доПП ОСОБА_4

простягнення 98 681,28 грн.

за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- не з'явилися В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року ТОВ "Трускавецьінвест" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ПП ОСОБА_4 та просило суд стягнути з останньої 80000 грн. заборгованості та 18681,28 грн. пені, обґрунтовуючи заявлені вимоги невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань відповідно до Договору про надання послуг № 1К-70С/1110 від 22.11.2010 р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.04.2011 р. (суддя Станько Л.Л.) позов задоволено повністю: стягнуто з ПП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Трускавецьінвест" 80000 грн. боргу, 18681,28 грн. пені.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 р. (головуючий суддя Марко Р.І., судді: Бонк Т.Б., Бойко С.М.) рішення господарського суду Львівської області від 15.04.2011 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Трускавецьінвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Проте, прийняті господарськими судами першої та апеляційної інстанцій судові акти вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 22.11.2010 р. між ТОВ "Трускавецьінвест" (замовник) та ПП ОСОБА_4 (виконавець) укладено Договір про надання послуг № 1К-70С/1110 (надалі Договір), відповідно до умов якого виконавець зобовязався за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги: пошиття штор для номерів; пошиття постілі; виготовлення подушок та одіял, а замовник зобовязався оплачувати надані послуги.

Згідно з п. 1.2. Договору детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором, міститься в окремих Додатках до цього Договору.

Так, Додатком № 1 до Договору передбачено, що відповідач зобовязався надати послуги з пошиття штор в загальній кількості 78 шт. на загальну суму 58528 грн. в термін до 15.12.2010 р.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору відповідач зобовязався надати послуги з пошиття штор в загальній кількості 30 шт. на загальну суму 58230 грн. в термін до 15.12.2010 р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, на виконання умов Договору позивачем 24.11.2010 р. оплачено відповідачу аванс в розмірі 80000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4111 від 24.11.2010 р.

Місцевий господарський суд задовольнив заявлені позовні вимоги з огляду на те, що відповідачем не надано жодних послуг, передбачених укладеним Договором, і на день звернення до суду взяті на себе зобовязання останній так і не виконав.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з належного виконання відповідачем своїх зобовязань за Договором на підставі поданих останнім документів.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами в господарському процесі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 р., суд посилається на лист від 13.12.2010 р., яким відповідач повідомив позивача про виконання послуг щодо пошиття штор та просить направити представника для оформлення акту приймання-передачі наданих послуг.

У своїй касаційній скарзі ТОВ "Трускавецьінвест" зазначає, що вони не отримували жодного листа подібного змісту.

Однак, судами не встановлено, чи насправді відповідач надсилав такий лист на адресу позивача, чи отримував позивач даний лист, а також що саме було зазначено в ньому.

Суди належним чином не дослідили, чи виконав відповідач взяті на себе зобовязання за Договором в повному обсязі та в належні строки.

Крім того, місцевий та апеляційний господарські суди не звернули увагу на те, що сумарна вартість послуг за Договором становить 116758 грн. (згідно Додатку № 1 58528 грн. та згідно Додатку № 2 58230 грн.), а загальна вартість послуг відповідно до наданих відповідачем суду накладних становить 112225,40 грн.

Також, судами не взято до уваги те, що відповідно до п. 3.2. Договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом трьох робочих днів після фактичного надання послуг, а в матеріалах справи такий акт відсутній.

Судами не досліджено, крім того, чи мав право відповідач передоручати виконання своїх зобовязань за Договором третім особам та які наслідки це створило для правовідносин у даній справі.

Приймаючи оскаржувані судові акти, судами попередніх інстанцій не були належним чином встановлені всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 ,11111, 11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Трускавецьінвест" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 р. та рішення господарського суду Львівської області від 15.04.2011р. у справі №5015/1026/11 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя В. Татьков

С у д д і Г. Прокопанич

О. Хрипун