Постанова № 20419558, 26.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2011 р. Справа № 18/628-07 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

суддівШевчук С.Р.,

Кролевець О.А. розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2011р.

у справі№ 18/628-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа"

доДніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДніпропетровська обласна державна адміністрація

провизнання незаконною бездіяльності та зобов`язання надати згоду на розроблення проектів в судовому засіданні взяли участь представники: -- позивачане з'явились

- відповідачане з'явились

- третьої особиРоманченко Д.Ю.

- прокуратуриХодаківський М.П. посв. №147 від 27.10.08р. - ФДМУ по Дніпропетровській області ОСОБА_6 дов. №100 від 24.12.10р.

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дніпропетровська обласна державна адміністрація про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання надати згоду на розроблення проектів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2007р. (суддя Петрова В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2011р. (у складі головуючого Євстигнеєва О.С., суддів Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М. у справі №18/628-07 позов задоволено. Визнано незаконною бездіяльність Державної адміністрації Дніпропетровського району Дніпропетровської області; зобов'язано Державну адміністрацію Дніпропетровського району Дніпропетровської області надати згоду (дозвіл) на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5 га по фактичному розміщенню будівель та споруд ВАТ "Авіаційна Компанія"Дніпроавіа" за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Старі Кодаки, вулиця Аеропорт, 9 (дев'ять) з метою надання вказаної земельної ділянки ВАТ "Авіаційна Компанія "Дніпроавіа"'в оренду строком на 49 (сорок дев'ять років);зобов'язано Державну адміністрацію Дніпропетровського району Дніпропетровської області надати згоду (дозвіл) на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 200 га по фактичному розміщенню будівель та споруд ВАТ "Авіаційна Компанія "Дніпроавіа"за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Старі Кодаки, вулиця Аеропорт 30 (тридцять) з метою надання вказаної земельної ділянки ВАТ "Авіаційна Компанія "Дніпроавіа" в оренду строком на 49 (сорок дев'ять років); зобов'язано Державну адміністрацію Дніпропетровського району Дніпропетровськ області надати згоду (дозвіл) на розроблення проекту відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,5 га по фактичному розміщенню будівель та споруд ВАТ "Авіаційна Компанія "Дніпроавіа" за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище Старі Кодаки, вулиця Аеропорт 12 (дванадцять) з метою надання вказаної земельної ділянки ВАТ "Авіаційна Компанія "Дніпроавіа" в оренду строком на 49 (сорок дев'ять років).

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідно до п.1.1 до нової редакції Статуту відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”(затвердженого наказом Голови Фонду держмайна України від 07.05.2004р. №2-САТ і зареєстрованого виконкому Дніпропетровської міської ради від 18.05.2004р. за №04052092ю0030438) відкрите акціонерне товариство “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” засноване у відповідності з рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 28.06.1996р. №12/195-1-АО шляхом перетворення державної авіаційної компанії “Дніпроавіа” у відкрите акціонерне товариство відповідно до Законів України “Про приватизацію державного майна”, “Про господарські товариства”, Указів Президента України від 26.11.1994р. №699 “Про заходи по забезпеченню прав громадян на виконання приватизаційних майнових сертифікатів” і від 19.03.1996р. №194/96 “Про завдання і особливості приватизації державного майна в 1996р.”.

Згідно ч. 1, 3 ст. 19 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991р. №1576-ХІІ (в редакції від 14.03.1995р. чинній на момент перетворення компанії), припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Відповідно до п.п. 3.3 - 3.5 Статуту, товариство є правонаступником майнових прав та обовязків державної авіаційної компанії “Дніпроавіа”. Товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного фонду (капіталу); продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Засновником товариства відповідно до п. 4.1. Статуту є регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Під час розгляду заявлених вимог судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником нерухомого майна, яке використовується останнім у господарській діяльності та розташоване на спірних земельних ділянках. Факт набуття права власності на нерухоме майно підтверджується свідоцтвами про право власності та витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Також встановлено, що позивач неодноразово у 2004 році та у 2007 році звертався до відповідача з листами про надання згоди (дозволу) на розроблення проектів відведення земельних ділянок під будівлями та спорудами аеропорту ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” за адресами: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт,9, Аеропорт, 30 і Аеропорт, 12 та надання земельних ділянок в оренду строком на 49 років, які були залишені без відповіді та реагування.

Відповідно до п.3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004р. за N 677, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки; судового рішення.

Пунктами 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Задовольняючи позов з урахуванням наведених положень, попередні судові інстанції виходили з того, що кінцевим результатом розгляду поданих позивачем клопотань мало бути відповідне мотивоване рішення Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про надання дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок або про відмову в цьому, однак остання відповідне рішення не прийняла, що свідчить про наявність її протиправної бездіяльності.

Проте, такі висновки судів колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними з огляду на неповне встановлення судами першої та апеляційної інстанції обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду позовних вимог і вирішення спору не врахували наступного.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема, про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

За наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.

Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято. (дана правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011)

Колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору, судам попередніх інстанцій необхідно було перевірити чи відноситься до повноважень відповідача вирішення спірних питань, а саме надання згоди (дозволів) на розроблення проектів відведення земельних ділянок, враховуючи, що абз.1 ч. 3 ст.123 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до ч.4 ст. 35 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.

При цьому, слід врахувати, що правопопереднику позивача (державній авіаційній компанії „Дніпроавіа”) 29.03.1995 року Новоолександрівською сільською радою народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області було надано у постійне користування 167,0 гектарів землі на підставі рішення Новоолександрівської сільської ради народних депутатів від 29.03.1995 року №4/22), виданий державний акт від 17.04.1995 року за №І-ДП 003401.

Таким чином, суд мав перевірити чи наділена Дніпропетровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області законними повноваженнями з розгляду клопотань Відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту відведення відповідної земельної ділянки і, виходячи з цього, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, оцінку щодо належності відповідача, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Крім того, як зазначив апеляційний господарський суд, позивач як правонаступник державної авіаційної компанії „Дніпроавіа” має право користування земельними ділянками на підставі виданого його правопопереднику державного акту на право постійного користування землею.

Однак, колегія суддів не погоджується із таким висновком, оскільки суд апеляційної інстанції не дав належної юридичної оцінки факту реорганізації державної авіаційної компанії „Дніпроавіа” у відкрите акціонерне товариство "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" та не перевірив вплив такого факту на збереження відносин землекористування у позивача з огляду на вимоги чинного земельного законодавства. Оскільки згідно п. "в" ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) у разі припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і автоматично в порядку правонаступництва не переходить, а виникає на загальних підставах.

Вищенаведене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2011р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2007р. у справі № 18/628-07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий О.В. Кот

С у д д я С.Р. Шевчук

С у д д я О.А. Кролевець