Постанова № 20419001, 22.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р. Справа № 5008/515/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г.,

Швеця В.О.

розглянувшикасаційну скаргу Приватного підприємства "Био"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.09.11

у справі№ 5008/515/2011 господарського суду Закарпатської області

за позовомПриватного підприємства "Био"

доВеликолучківської сільської ради

проспонукання до укладання додаткових угод на оренду земельних ділянок

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

відповідача: ОСОБА_1 (дов. від 05.08.11)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Био" звернулося до Великолучківської сільської ради з позовом про спонукання до укладання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок на тих самих умовах і на той самий строк.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.06.11, ухваленим суддею Якимчук Л.М., позов задоволено, зобовязано Великолучківську сільську раду укласти додаткові угоди до укладених між Великолучківською сільською радою та ПП "Био" договорів оренди земельних ділянок на тих самих умовах і на той самий строк: а) від 27.02.06, зареєстрований за № 2122781201-0406070700002, для розміщення рибного комплексу, яка знаходиться в с. Великі Лучки по вул. Гагаріна, 46а; б) від 27.02.06, зареєстрований за № 2122781201-0406070700004, для розміщення лікувально-оздоровчого комплексу, яка знаходиться в с. Великі Лучки по вул. Гагаріна, 46а; в) від 27.02.06, зареєстрований за №2122781201-0406070700003, для розміщення рибного комплексу, яка знаходиться в с. Великі Лучки по вул. Гагаріна, 46а. Рішення вмотивоване статтями 24, 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема належним виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором оренди, відсутністю протягом одного місяця після закінчення строку договорів листа-повідомлення від відповідача та наявністю у позивача спеціального дозволу від 17.11.10 на користування надрами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, а також дозволу на початок будівельних робіт від 11.01.11, саме для реконструкції та розширення оздоровчої бази та рибного комплексу.

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Хабіб М.І. головуючого, Зварич О.В., Якімець Г.Г., постановою від 26.09.11 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, у задоволенні позову ПП "Био" відмовив. Апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо цільового використання позивачем орендованих земельних ділянок та установив недотримання останнім порядку укладення додаткових угод про поновлення договору оренди землі, встановленого статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою апеляційного суду, ПП "Био" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції від 30.06.11 залишити в силі. Подана касаційна скарга обґрунтована доводами щодо помилкового висновку суду про нецільове використання орендованих земельних ділянок, та порушенням судом апеляційної інстанції частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм, зокрема, вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив про неврахування судом апеляційної інстанції доводів та доказів позивача при винесенні оскаржуваної постанови.

У відзиві на касаційну скаргу Великолучківська сільська рада зазначила про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови у звязку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

На адресу Вищого господарського суду України надійшла телеграма від ПП "Био" про відкладення розгляду даної справи у зв'язку із хворобою директора підприємства. Враховуючи те, що неявка сторін не є перешкодою для розгляду справи у суді касаційної інстанції, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, предметом спору у даній справі є заявлені Приватним підприємством "Био" вимоги до Великолучківської сільської ради про спонукання до укладання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок на тих самих умовах і на той самий строк, а саме: договору від 27.02.06, зареєстрованого за № 2122781201-0406070700002, для розміщення рибного комплексу на земельній ділянці загальною площею 0,2708 га, яка знаходиться в с. Великі Лучки по вул. Гагаріна, 46а; договору від 27.02.06, зареєстрованого за № 2122781201-0406070700004, для розміщення лікувально-оздоровчого комплексу на земельній ділянці загальною площею 0,6952 га, яка знаходиться в с. Великі Лучки по вул. Гагаріна, 46а; договору від 27.02.06, зареєстрованого за №2122781201-0406070700003, для розміщення рибного комплексу на земельній ділянці загальною площею 3,2835 га, яка знаходиться в с. Великі Лучки по вул. Гагаріна, 46а.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову. Право користування земельними ділянками унормоване главою 15 Земельного кодексу України. Різновидом права користування земельною ділянкою є право на її оренду. За приписами статті 16 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Отже, наведеною нормою врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками та встановлена підстава набуття такого права, а саме: рішення органів місцевого самоврядування (виконавчої влади) в межах повноважень встановлених Земельним кодексом України. Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 124 Земельного кодексу України, якою також встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. З зазначеною нормою кореспондується і стаття 16 Закону України "Про оренду землі". Статтею 93 Земельного кодексу України унормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Згідно з пунктом 34 статті 26 та пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) віднесено до компетенції сільських, селищних, міських рад, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. З приписами наведеної норми кореспондується і стаття 12 Земельного кодексу України, якою передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності. Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом до статті 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов). Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Згідно приписів статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до пункту 16 спірних договорів оренди, цільове призначення земельних ділянок - розміщення рибного та лікувально-оздоровчого комплексів.

Мотивуючи відмову у задоволенні позову, судом апеляційної інстанції було встановлено відсутність доказів належного виконання позивачем умов договору щодо розміщення на орендованих земельних ділянках рибного та лікувально-оздоровчого комплексів, з урахуванням того, що дозвіл на реконструкцію будівель свинарників для будівництва споруд рибного комплексу був наданий позивачу рішенням виконкому від 24.02.06. В силу частини першої статті 31 цього Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла станом на 01.03.11- на час закінчення строку дії договорів оренди) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Судами обох інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до Великолучківської сільської ради з листами заявами від 04.01.11 № 1/01-2011 (надійшов до сільської ради 10.01.11) та № 3/01-2011 від 14.01.11 (надійшов до сільської ради 17.01.11), в яких просив продовжити строк дії вказаних договорів на 5 років на умовах попередніх договорів від 27.02.06. За наслідком розгляду заяв позивача рішенням 4 сесії VI скликання Великолучківської сільської ради від 24.02.11 було вирішено припинити дію договорів оренди після закінчення строку, на який їх було укладено, відмовлено позивачу у продовженні договорів оренди з підстав невиконання умов договорів, щодо розміщення рибного та лікувально-оздоровчого комплексів та у звязку із закінченням строків договорів, на які їх було укладено; вирішено також надати позивачу в оренду земельні ділянки площею 0,2212 га та 0,4864 га під будівлями колишніх свинарників, та для їх обслуговування, які знаходяться в с. Великі Лучки по вул. Гагаріна, 46а.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що в редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка діяла станом на 01.03.11 (на час закінчення строку дії договорів оренди та прийняття відповідачем рішення від 24.02.11), не передбачався порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а було лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню, а статтею 33 вказаного Закону в редакції від 17.02.11 (діє з 12.03.11) передбачена можливість автоматичного поновлення договору оренди землі виключно за відсутності заперечень орендодавця, щодо такого поновлення. Тобто, наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, а, відтак, договір оренди є наслідком виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобовязання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного передбаченого Конституцією України права на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями.

Отже, судом апеляційної інстанції були досліджені наявні у матеріалах справи лист-повідомлення від 24.02.11 за № 127/02-12, адресований позивачу, про прийняте сільською радою рішення від 24.02.11 про припинення дії договорів оренди після закінчення строку, на який їх було укладено та відмову у продовженні їх дії, журнал вихідної кореспонденції, згідно з яким, 24.02.11 позивачу надіслане вказане повідомлення. Окрім того, докази оскарження позивачем чи скасування у встановленому порядку рішення Великолучківської сільської ради від 24.02.11 на час розгляду справи судом апеляційної інстанції у матеріалах справи також відсутні, як і відсутні докази надання відповідачу проектів додаткових угод про поновлення договорів оренди та звернення до відповідача про укладення таких додаткових угод в порядку, встановленому чинною статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Положеннями статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються у підтвердження своїх вимог та заперечень. Приймаючи рішення місцевий господарський суд не врахував вищенаведеного, відтак залишив поза увагою факт заперечення Великолучківською сільською радою, щодо поновлення спірних договорів оренди, ще до закінчення строку їх дії, шляхом прийняття відповідного рішення, а відтак дійшов помилкового висновку про наявність підстав для поновлення спірних договорів оренди земельних ділянок в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі повного і обєктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і при вирішені спору суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає. Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Крім того, скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання які, стосуються оцінки доказів, яка не віднесена до компетенції касаційної інстанції. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Био" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.11 у справі господарського суду Закарпатської області № 5008/515/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

В. Швець