Постанова № 20418895, 22.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р. Справа № 5019/1196/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г.

Швеця В.О.

розглянувши касаційну скаргуПершого заступника прокурора Рівненської області

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12.10.11

у справі№ 5019/1196/11 господарського суду Рівненської області

за позовомЗаступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Потенціал ХХІ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Кортекс ЛТД"

провнесення змін в договір на право тимчасового користування землею, за участю представників сторін від:

прокуратури: Ходаківський М.П. (посв. № 147 прок. відділу),

позивача: ОСОБА_1 (дов. від 31.12.10),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Потенціал ХХІ" про внесення змін до пункту 2.1 договору на право тимчасового користування землею від 17.08.01 № 113 в частині розмірів нормативної грошової оцінки та орендної плати за земельні ділянку в рік. В обґрунтування позову прокурор послався на пункт 3.1 договору на право тимчасового користування землею, яким передбачено право Рівненської міської ради вносити зміни в розділ 2 цього договору. Позивач також вказав, що на підставі положень Закону України „Про оренду землі” та Закону України «Про плату за землю»якими змінені граничні розміри орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності рішенням Рівненської міської ради від 25.01.08 № 1334 передбачено, що розмір орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у власності Рівненської міської ради не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, неодноразово звертався до відповідача з пропозицією про внесення змін до договору оренди, проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Потенціал ХХІ" належним чином на зазначені пропозиції не відреагував. В підтвердження підставності заявлених вимог позивач послався на приписи частини 4 статті 188 Господарського кодексу України, статтю 30 Закону України "Про оренду землі" і статті 25, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 7 Закону України «Про плату за землю», частини 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України, а також статті 13, 14, 67, 68, 121, 142, 143 Конституції України.

18.07.11 відповідачем заявлено зустрічний позов до Рівненської міської ради про розірвання договору на право тимчасового користування землею від 17.08.01 № 113, обґрунтовуючи зустрічний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Потенціал ХХІ" вказало на те, що земельна ділянка передавалась для завершення будівництва адміністративного будинку, яке було завершено у 2001 році. В подальшому позивачем за зустрічним позовом частина приміщень була відчужена на підставі договору купівлі-продажу, а тому з огляду на положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України до набувача майна переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.07.11 ухваленим суддею Крейбух О.Г. первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено. Рішення вмотивоване тим, що встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через невідповідність встановленому законом розміру, Рівненська міська рада вправі вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обовязкового для позивача та відповідача. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про розірвання договору, суд зазначив, що позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів відчуження всіх приміщень в адміністративній будівлі по вул. Кавказька, 2 у місті Рівне, а також не надав доказів невиконання Рівненською міською радою прав та обовязків орендодавця, передбачених статтею 24 Закону України «Про оренду землі». Господарський суд керувався приписами статей 206 Земельного кодексу України, статті 2 Закону України «Про плату за землю», статті 1, 13, 21, 30 Закону України «Про оренду землі», статей 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 288 Податкового кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Василишин А.Р. головуючого, Юрчук М.І., Дужич С.П., постановою від 12.10.11 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів. Вмотивовуючи рішення суд апеляційної інстанції установив, що суд першої інстанції виніс рішення по суті щодо неіснуючого двостороннього договору задовольнивши одну з вимог двостороннього договору. Суд зазначив, що позивач та відповідач просили змінити та розірвати саме двосторонній договір, однак місцевий суд даного не врахував того, що спірний договір є трьохстороннім та за змістом вимог вони мали б ставитися не до одного, а до двох відповідачів. Суд керувався приписами статті 188, частини 3 статті 291 Господарського кодексу України, статті 30, частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою апеляційного суду, перший заступник прокурора Рівненської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема заявник не погоджується з висновком апеляційного суду про неможливість змінити чи розірвати договір, оскільки Рівненською міською радою дотримано процедури надіслання проекту договору про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею та розрахунки нормативно грошової оцінки, однак відповідач всупереч норм чинного законодавства ніякої відповіді не надав. Апеляційний суд не прийняв до уваги те, що у даному випадку Рівненська міська рада виступає одноособовим кредитором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортекс АТД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Потенціал ХХІ" солідарними боржниками у договорі, відповідно до частини 2 статті 510 Цивільного кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України, до початку розгляду справи, надійшло пояснення у справі від Рівненської міської ради, в якому позивач вказав про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, натомість зазначив, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., та пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом даного спору є вимога заступника прокурора міста Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Потенціал ХХІ" про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею, а також зустрічні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Потенціал ХХІ" до Рівненської міської ради про розірвання договору на право тимчасового користування від 17.08.01 № 113 у зв'язку з істотною зміною обставин. Судами також встановлено, що 17.08.01 між Рівненською міською радою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Потенціал ХХІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кортекс ЛТД" укладено договір на право тимчасового користування землею № 113 (далі Договір), згідно умов якого Рівненська міська рада на підставі рішення від 27.06.01 № 499, передала, а землекористувачі прийняли в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3642 кв.м строком на 49 років. З метою конкретизації меж землекористування та розмірів орендної плати між Товариством з обмеженою відповідальністю "Потенціал ХХІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кортекс ЛТД" було укладено Договір про розподіл меж землекористування та розподіл обов'язків щодо сплати орендної плати за землю, згідно пункту 1 договору якого, сторони дійшли згоди, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Потенціал ХХІ" здійснює користування земельною ділянкою площею 2906 кв.м, що складає 79,79 % від загального розміру земельної ділянки, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортекс ЛТД" здійснює користування земельною ділянкою площею 736 кв.м, що складає 20, 21 % від загального розміру земельної ділянки, яка передана в спільне користування сторін. Товариством з обмеженою відповідальністю "Кортекс ЛТД" та між Рівненською міською радою 25.02.08 укладено додатковий договір про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею від 17.08.01 № 113 в частині зміни розмірів нормативної грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку станом на 01.01.08. Суди також встановили, що Рівненська міська рада неодноразово зверталася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Потенціал ХХІ" з пропозицією про внесення змін до договору оренди, проте відповідач належним чином на зазначені пропозиції не відреагував, що слугувало підставою для звернення. Скасовуючи рішення суду першої інстанції з підстав невірного визначення судом правової природи договору на право тимчасового користування землею № 113 від 17.08.01. Колегія суддів визнає, що вирішуючи даний спір, апеляційна інстанція обмежилася виключно з'ясуванням обставин щодо характеру спірних правовідносин, при цьому залишила поза увагою доводи сторін, якими обґрунтовуються як первісні так і зустрічні позовні вимоги, не надавши їм належної правової оцінки. Крім того, визначивши, що спірний договір є трьохстороннім договором, суд не застосував норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Водночас, не може бути залишене в силі і рішення суду першої інстанції. Звертаючись з позовом до суду, позивач просив внести зміни до договору сторонами якого є Рівненська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю "Потенціал ХХІ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортекс ЛТД". Вищезазначеного суд першої інстанції не врахував, а тому помилково не залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортекс ЛТД" в якості сторони по даній справі, вирішивши питання про його права та обов'язки. Згідно з частиною 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Встановивши, що договір є трьохстороннім суд визнав, його за правовою природою як двохсторонній, помилково виокремивши відносини між позивачем та відповідачем, відтак невірно застосував положення закону які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про розірвання договору, суд першої інстанції не перевірив доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Потенціал ХХІ" щодо продажу його частки третім особам, частини належного йому на праві власності об'єкту нерухомості, тим самим не спростувавши доводи цієї сторони. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Рішення і постанова у даній справі цим вимогам не відповідають. Суди обох інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів, всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не дослідили повно і всебічно всі обставини справи, чим порушили принцип змагальності, згідно з яким господарський суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і, відповідно, правильного застосування законодавства. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова і рішення у справі підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду Рівненської області. Судам слід визначити характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами даного спору, відтак необхідно встановити правове регулювання таких правовідносин. Крім того, при новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.11 у справі господарського суду Рівненської області № 5019/1196/11 і рішення господарського суду Рівненської області від 26.07.11 скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя:Т.Добролюбова

судді: Т.Гоголь

В. Швець