Постанова № 20418803, 26.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"26" грудня 2011 р. Справа № 5013/970/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. –головуючий

Бернацька Ж.О.

Кривда Д.С. за участю представників: позивачаКолісниченко М.М., представник

відповідачівне з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуУправління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року

у справі№ 5013/970/11 господарського суду Кіровоградської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж

до1.Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради,

2.Управління Державного казначейства у місті Кіровограді

простягнення 47 862, 11 грн., ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради та Управління Державного казначейства у місті Кіровограді про стягнення 47 862, 11 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.07.11р. по справі №5013/970/11 (суддя Болгар Н.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року (судді: Білецька Л.М. –головуючий, Тищик І.В., Верхогляд Т.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради на користь публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" 47 862 грн. 11 коп. заборгованості по відшкодуванню наданих населенню пільг з оплати за спожиту електричну енергію, 478 грн. 62 коп. державного мита та 236 грн. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, мотивуючи касаційну скаргу доводами про невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, Відкрите акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" в особі Кіровоградського Кіровоградський міського району електричних мереж, згідно Закону України "Про електроенергетику" № 575/97-ВР гід 16.10.1997, Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 N 1357, у відповідності до укладених договорів про користування електричною енергією, з травня 2009 р. по березень 2011 року постачало споживачам електричну енергію за знижкою сумі її оплати у відповідності до Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII, Закону України "Про пожежну безпеку" від 17.12.1993 № 3745-ХІІ та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ .

Однак, як встановлено судами, станом на 27.05.2011 року за відповідачем утворилась заборгованість по відшкодуванню пільг з оплати за спожиту у період з вересня 2009 року по березень 2011 року електроенергію працівниками міліції, особами начальницького складу податкової міліції та особовим складом державної пожежної охорони, звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою, що підтверджується розрахунком боргу, зведеними розрахунками покриття пільг по пільгових категоріях ВВС, звітами по пільговикам та довідками відповідача в сумі 47 862 грн. 11 коп.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про електроенергетику" збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Згідно статті 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Відповідно до статті 102 зазначеного Кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі –Порядок), зокрема, пунктами 2 та 3 якого передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджетів Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) (п.5 Порядку).

Як зазначено судами, саме відповідач-1 є розпорядником коштів місцевого бюджету, що веде персоніфікований облік отримувачів за видами пільг та здійснює розрахунки з постачальниками послуг.

Позивачем було дотримано вимоги правил, встановлених Порядком, зокрема, щодо подання до уповноваженого органу розрахунків вартості послуг наданих пільговикам згідно з формою "2-пільга", однак, згідно існуючих актів звірки, відшкодування за поставлену електроенергію громадянам - пільговим категоріям споживачів, відбувались не в повному обсязі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі: 47 862,11 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно імперативних вимог статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Твердження заявника про порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Кіровограді ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року у справі № 5013/970/11 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий Н. Капацин

Судді Ж. Бернацька

                                                                                           Д. Кривда