Постанова № 20418554, 22.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р. Справа № 5023/3796/11 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області

(далі Управління)

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від12.10.11

у справі№ 5023/3796/11

господарського судуХарківської області

за позовомакціонерної компанії "Харківобленерго" (далі Компанія) доУправління

простягнення 28 583,24 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_1. (за дов. № 01-62юр/7363 від 30.09.11); - відповідача:не з'явились. Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.12.11 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України. Рішенням від 21.06.11 господарського суду Харківської області (суддя Савченко А.А.) позов Компанії задоволено повністю.

З Управління на користь Компанії стягнуто 28 583,24 грн. збитків, 286,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою від 12.10.11 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого Шевель О.В., суддів Бородіної Л.І., Лакізи В.В.) апеляційну скаргу Управління залишено без задоволення, а рішення від 21.06.11 господарського суду Харківської області без змін.

Винесенні рішення та постанова мотивовані доведеністю доводів про те, що Управління мало надати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником відповідним категоріям громадян та органам, чим порушило п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державної програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Управління звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 21.06.11 господарського суду Харківської області та постанову від 12.10.11 Харківського апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: Закону України "Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ч. 2 ст. 102 Бюджетного кодексу України, ст. 8, 24, 75 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Компанія щодо доводів та вимог скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Управління залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, згідно розрахунку розбіжностей в нарахуванні витрат від надання пільг по причині розрахунків середніх норм споживання по категорії за соціальною ознакою (міліція на пенсії, податкова міліція на пенсії, працівники КВС на пенсії, пожежники на пенсії) між Лозівським районним відділенням енергосбуду та Управлінням встановлено різницю щодо нарахування коштів в сумі 28 583,24 грн. за надані послуги.

При винесенні рішень по суті спору попередні судові інстанції взяли до уваги, зокрема, те що Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину четверту Закону України "Про міліцію" доповнено словами "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством".

Також частину 6 статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" доповнено відповідним положенням: "особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за жилу площу, комунальні послуги, а також палива в межах норм, встановлених законодавством''.

Статтю 24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу Україну" доповнено положенням: "пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань".

При цьому, згідно з розділом III Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розділ II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє з 01.01.08 до 31.12.08.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65, розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67, розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67, розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Таким чином, вказані положення зазначених законів стосовно введення "середніх норм споживання" визнані неконституційними.

Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.02, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів).

Згідно п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами надавачами відповідних послуг.

Також, враховується, що відповідно до п. 6 Порядку у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі. Отже, комплексний аналіз положень рішення Конституційного суду 22.05.08 та положень Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про державну кримінально-виконавчу службу України" свідчить про те, що Управління мало надіслати Компанії уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам, які готують уточнені реєстри. Однак, як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Управлінням вимоги п. 6 Порядку виконано не було, чим порушено права Компанії.

колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те що п. 3 Положення передбачено, що Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад, зокрема, організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у п. 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги.

Згідно п. 10 Положення підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Відповідно до п. 11 Положення уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, та складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги за формою "3-пільга".

Мінпраці затверджує форми "1-пільга", "4-пільга", "5-пільга", "6-пільга", "7-пільга"; форму "2-пільга" - за погодженням з Мінпаливенерго, Мінбудом і Мінтрансзв'язку; а форму "3-пільга" - з Мінфіном (пункт 12 Положення).

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним розпорядником коштів місцевого бюджету є Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Харківської області.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Управлінням в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами першої та апеляційної інстанцій не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області залишити без задоволення.

Постанову від 12.10.11 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 5023/3796/11 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова І.Ходаківська