Рішення № 20409451, 18.05.2011, Апеляційний суд Тернопільської області

Справа № 22-ц-579/11Головуючий у 1-й інстанції Костів О.З.

Категорія - 19Доповідач - Козак І.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Козака І.О.

суддів - Демковича Ю. Й.,

при секретарі - Тарнавська Т.В.

представника ТОВ “Надія 2” - Карпенко О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 9 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Надія-2”, ОСОБА_3 про стягнення коштів та витребування документів, -

ВСТАНОВИЛА:

у листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТзОВ“Надія-2”, ОСОБА_3 про стягнення коштів та витребування документів, посилаючись на те, що у відповідності до вимог договорів поруки № 770-15-281 від 05 червня 2006 року, № 14 від 25 лютого 2005 року та № 14 від 20 липня 2006 року, що були укладені ОСОБА_3 з АКБ “Укрсоцбанк” та ВАТ АБ “Укргазбанк”, в забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ “Надія-2” перед вказаними банками ОСОБА_3 було сплачено 706385,10 грн. заборгованості товариства. 07 липня 2010 року між ним і відповідачкою було укладено договір, у відповідності до якого ОСОБА_3 передала йому право вимоги виконання ТзОВ “Надія-2” грошових зобов'язань, що виникли внаслідок погашення нею заборгованості товариства перед АКБ “Укрсоцбанк” і ВАТ АБ “Укргазбанк” за обумовленими договорами поруки. Разом з тим, ОСОБА_3 всупереч ч. 1 ст. 517 ЦК України України не передала йому оригінали договорів поруки та оригінали квитанцій.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 9 лютого 2011 року в задоволенні позовної заяви відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ТОВ “Надія-2” (код ЄДРПОУ №31130702), що знаходиться за адресою: м. Бережани, вул. Раївська, 60, в межах суми 706385,10грн., які вжиті згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 16 листопада 2010 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимог, посилаючись на те, що суд невірно оцінив зібрані по справі докази, при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 05.11.2008 ТзОВ “Надія-2” оплачено ОСОБА_3 924733,51 гривень, взаємне сальдо на час звірки становить 0,00 та згідно довідки ТзОВ “Надія-2” від 8 лютого 2011 року № 24, станом на 5 листопада 2008 року заборгованість перед ОСОБА_4 в ТзОВ “Надія-2” немає, а оригінали документів, які просив витребувати ОСОБА_2 у відповідачки відсутні.

Однак з таким висновком суду колегія не погоджується, оскільки він суперечить нормам матеріального права, а це у відповідності до ст. 309 ч. 1 п. 1, 3 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи 5 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 і АКБ “Укрсоцбанк” було укладено договір поруки № 770-15-281, а 25 лютого 2005 року та 20 липня 2006 року між ОСОБА_3 і ВАТ “Укргазбанк” було укладено два договори поруки № 14. В забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ “Надія-2” перед банками - кредиторами, ОСОБА_3, на підставі вказаних договорів поруки було погашено заборгованість в розмірі 706385,10грн.

16 серпня 2008 року ОСОБА_3, яка діяла від власного імені та від імені ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 26 червня 2008 року заключила договір (із змінами, внесеними 3 листопада 2008 року) з Спільним ТзОВ “Ф-Матіс” про продаж належних їм часток у статутному фонді ТзОВ “Надія-2”. Згідно даного договору було визначено розмір кредитної заборгованості, яка погашається за рахунок коштів, отриманих ТзОВ “Надія-2” від Спільного ТзОВ “Ф-Матіс” в якості позики, в тому числі і заборгованість перед ОСОБА_4 в розмірі 924733,51 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Згідно ч. 3 ст. 1088 ЦК України безготівкові розрахунки проводяться через банки, інші фінансові установи (далі-банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника ТзОВ “Надія-2” на додаток до договору купівлі-продажу частини у статутному фонді ТзОВ “Надія-2” від 16.07.2008 року, на акт звірки взаємних розрахунків від 5.11.2008 року та заяви ОСОБА_3 від 4.11.2008 року як такі, що підтверджують факт погашення заборгованості перед ОСОБА_3, оскільки вказані документи не є фінансовими. Також, як вбачається із пояснень відповідачки в суді першої інстанції, вищевказані документи вона підписала по тій причині, що представники спільного ТзОВ “Ф-Матіс”, які викупляли частину в статутному фонді ТзОВ “Надія-2”, пообіцяли провести з нею в подальшому повний розрахунок, хоча так і не виконали своїх обіцянок.

Крім того показання представника ТзОВ “Надія-2”, про повний розрахунок з відповідачкою, спростовується довідкою ПАТ АБ “Укргазбанк” №304/8019 від 29.04.2011 року згідно якої на поточних рахунках №НОМЕР_1, та № НОМЕР_2, що належать ТзОВ “Надія-2” в період 03.11.2008 року руху коштів не відбувалось.

У відповідності до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи представником ТзОВ “Надія-2” не було представлено ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суду жодних належних доказів про проведення розрахунку з ОСОБА_4 а ні через банківські установи а ні через касу підприємства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступленням права вимоги).

7 липня 2010 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 уклали договір згідно яким: ОСОБА_3 передає ОСОБА_2 право вимоги виконання ТзОВ “Надія-2” усіх зобов'язань перед ОСОБА_4, що виникли внаслідок виконання останньою своїх грошових зобов'язань за договором поруки № 14 від 25.02.2005 року та № 14 від 20.07.2006 року перед ВАТ АБ “Укргазбанк”, а також за договором поруки № 770-15-281 від 05.10.2006 року перед АКБ “Укрсоцбанк”.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини справи, саме ОСОБА_2 належить право вимоги заборгованості ТзОВ “Надії-2” перед ОСОБА_3 Тому, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, які суд першої інстанції вважав установленими, є недоведеними, а ряд його висновків не відповідають обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ТзОВ “Надія-2” та ОСОБА_3 про стягнення коштів та витребування документів слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, ст.ст. 512, 556, 1087, 1088 ЦК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 9 лютого 2011 року скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з ТОВ “Надія-2” на користь ОСОБА_2 706 385,10 грн. та 1820 грн. понесених витрат. Витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 оригінали договорів поруки № 770-15-281 від 05.10.2006; № 14 від 20.07.2006 року та оригінали квитанцій № 36 від 10.05.2007 року; № 5 від 10.05.2007 року; № 12 від 10.05.2007 року; № 1 від 10.05.2007 року № 8 від 10.05.2007 року та від 31.10.2006 року; № К-13755 від 31.01.2007 року, від 26.02.2007 року; № К-5673 від 26.02.2007 року; № К-8512 від 31.10.2006 року, від 31.08.2006 року; № К-7112 від 29.09.2006 року; № К-4783 від 31.07.2006 року; № К-10120 від 30.11.2006 року.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.О. Козак