Ухвала суду № 20374044, 15.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2011 р. м. КиївК-19257/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2007 року у справі № 14/84 за позовом ТОВ «Комплекс» до ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2007 року, позовні вимоги ТОВ «Комплекс» до ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001281640/0/616/152/32689101 від 22.02.2007 про зменшення ТОВ «Комплекс»суми 5082,00грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 28.09.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 04.11.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2007 року, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.1.32 ст. 1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №441/15-2 від 19.02.2007, складеного за результатом документальної невиїзної (камеральної) перевірки ТОВ «Комплекс» з питань правильності заявлених до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за грудень 2006 року, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0001281640/0/616/152/32689101 від 22.02.2007, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006 року в сумі 5082,00грн.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатом перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: неправомірно віднесено до податкового кредиту в листопаді 2006 року 5082,00грн. ПДВ, сплачених за операцією не повязаною з господарською діяльністю позивача (сплачену ДП «Сі.Пі.ЕМ.Білдінг Юкрейн», як передоплату за квартиру, згідно податкової накладної №59 від 07.11.2006).

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо обґрунтованості заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за перевірений період.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, було застосовано п.1 ст. 72 КАС України, При цьому, суди виходили з наявності судового рішення, яке набрало законної сили, та яким підтверджується правомірність включення позивачем до податкового кредиту, сум ПДВ, сплачених у звітному податковому періоді згідно податкової накладної №18 від 30.06.2006, виданої ДП «Сі.Пі.ЕМ.Білдінг Юкрейн».

Проте такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним та помилковим з наступних підстав.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так згідно п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»).

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Таким чином, правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Проте, судами попередніх інстанцій вищезазначене не було враховано та в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, не було перевірено в повній мірі доводи відповідача відносно того, що придбання товару за спірною господарською операцією не повязано з господарською діяльністю товариства, а також не досліджено факт вчинення господарської операції, за наслідками якої виникло право позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування та факт сплати позивачем сум податку своєму контрагенту.

Крім того, слід зазначити, що встановлені у постанові господарського суду Закарпатської області від 12.12.2006 у справі №14/158 обставини не можуть бути преюдиційними для розгляду даної справи в силу ч. 1 ст. 72 КАС України, оскільки спірною у даній справі є господарська операція за іншою податковою накладною ніж у зазначеній справі.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судом попередніх інстанцій норм процесуального права в частині не встановлення фактичних обставин справи не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров