Ухвала суду № 20374029, 15.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2011 р. м. КиївК-18170/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі Ткачук О.М.

за участю представників:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, пред. за дов. №9733 від 14.11.2011

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бучацької МДПІ Тернопільської області на постанову Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2007 року у справі №13/69-1533 за позовом ППФ «Либідь»до Бучацької МДПІ Тернопільської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2007 року, позовні вимоги ППФ «Либідь»до Бучацької МДПІ Тернопільської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №17/0000381500/0 від 30.01.2007 та №42/0001071500/0 від 23.02.2007.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі факти сплати позивачем ПДВ в складі вартості товару та вартості послуг по перевезенню товару та відсутності заперечень щодо проведення господарських операцій та складання податкових накладних.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач 09.10.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.11.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2007 року, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2006 року в сумі 9130,00грн. та за грудень 2006 року в сумі 5327,00грн. згідно податкових повідомлень-рішень №17/0000381500/0 від 30.01.2007 та №42/0001071500/0 від 23.02.2007 слугував висновок контролюючого органу, викладений в актах перевірки №18/23-24635529 від 22.01.2007 та №55/15-24635529 від 19.01.2007, про порушення ППФ «Либідь» п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок віднесення до податкового кредиту ПДВ експортної операції по реалізації соняшника фірми «EXPORT-IMPORT ARTIKYLOOW SPOZYWCZO-PRZEMYCLOWYCH»згідно договору №4 від 01.11.2006, закупленого у АФГ «Ольвія», оскільки така операція є збитковою, та безпідставного віднесення до податкового кредиту за жовтень 2006 року ПДВ в сумі 303,00грн., оскільки оплата за надані ТОВ «АN&NA»послуги по перевезенню проведена не в попередньому , а в звітному періоді.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив факту придбання матеріальних цінностей позивачем, за які останній сплатив постачальнику у вартості товару ПДВ, а також сплатив ПДВ у вартості отриманих послуг по перевезенню товару, отримав податкові накладні, а отже правомірно використав податковий кредит при сторнуванні зобовязання з кредитом отримав відємне значення ПДВ, яке вправі був заявити до бюджетного відшкодування.

Проте такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним та помилковим з наступних підстав.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так згідно п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»).

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Таким чином, правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Матеріали справи не містять доказів того, що господарські відносини між позивачем і постачальником товару позитивно вплинули на умови чи економічні результати його діяльності.

Проте, судами попередніх інстанцій вищезазначене не було враховано та в порушення вимог статті 159 КАС України, не було перевірено в повній мірі доводи ДПІ про збитковість операцій, а відтак про право на віднесення їх до господарських операцій.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судом попередніх інстанцій норм процесуального права в частині не встановлення фактичних обставин справи не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Бучацької МДПІ Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2007 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров