Ухвала суду № 20367145, 08.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2011 р. м. КиївК-19034/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на постанову Господарського суду м. Севастополя від 03.07.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.08.2007 року по справі № 20-12/166 за позовом Кредитної спілки «Єднання та Злагода»до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 03.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.08.2007 року, позовні вимоги Кредитної спілки «Єднання та Злагода»до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №000126172/0 від 12.03.2007 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 86360,56грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 28.09.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 04.11.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя від 03.07.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.08.2007 року, прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.1.21 ст.1, п.п.4.2.12 п.4.2, п.п. «в» п.4.3.5 п.4.3 ст.4, п.п. 9.2.3 п. 9.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі-Закон № 889-IV), п.1 ст.21 Закону України «Про кредитні спілки»(далі-Закон№2908-ІІІ) , п.1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 08.02.2007 по 23.02.2007 Державною податковою адміністрацією м.Севастополя проведена виїзна планова документальна перевірка Кредитної спілки «Єднання та Злагода»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт перевірки від 01.03.2007 №352/10/22-009/25875260, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №000126172/0 від 12.03.2007 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 86360,56грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що за результатом проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.2.3 пункту 9.2 ст. 9 Закону №889-IV, а саме: не утриманий податок з доходів фізичних осіб, з доходів виплачених фізичним особам (членам кредитної спілки) у вигляді процентів, нарахованих на пайові внески членів кредитної спілки.

Згідно зі ст.1 Закону №2908-ІІІ кредитна спілка це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзаців 1, 2, 4 частини 1 статті 21 Закону № 2908-III кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки; залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Отже, пайовий внесок - це кошти, які передаються для діяльності кредитної спілки, а нарахування відсотків на нього здійснюється відповідно до частини 3 ст. 21 Закону № 2908-III, яка встановлює, що нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Відповідно до пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону № 889-IV оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.

Підпунктом 9.2.1 п.9.2 ст.9 зазначеного Закону встановлено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Пунктом 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом зокрема як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Однак, при застосуванні цієї норми слід враховувати, що відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 ст. 22 Закону № 889-IV підпункт 4.2.12 пункту 4.2 ст. 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Таким чином, у відповідності до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 ст. 22 Закону №889-IV виплата процентів на внески членам кредитних спілок, включаючи проценти на пайові внески та внески (вклади) на депозитні рахунки, підлягає оподаткуванню відповідно до пункту 7.2 ст. 7 цього Закону лише з 01.01.2010, а тому донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 30313,76грн. є неправомірним та безпідставним.

З огляду на зазначене, суди дійшли правильного висновку про неправомірність донарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб та про наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Севастополя від 03.07.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.08.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____Г.К. Голубєва

____ Н.Є. Маринчак

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна