Ухвала суду № 20367108, 01.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2011 р. м. КиївК-16233/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі Ткачук О.М.

за участю представників:

від позивача: Ільків В.В.,

Петренко С.В.,

Коломацький М.Г.

від відповідача: не зявився

від прокуратури: Чубенко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ДПІ у Київському районі м. Одеси та прокуратури Київського району м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 року у справі № 2-а-179/07 за позовом ТОВ «Будівельник» до ДПІ у Київському районі м. Одеси, за участю прокуратури Київського району м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 року, позовні вимоги ТОВ «Будівельник» до ДПІ у Київському районі м. Одеси, за участю Прокуратури Київського району м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0002492301/0 від 09.07.2007, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 1861947,00грн. з яких 1048913,00грн. за основним платежем, 813034,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішення судів мотивовано тим, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість будівельних та придбаних матеріалів, повязаних з обєктом незавершеного будівництва протягом строку будівництва.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 19.06.2008 року та прокуратура Київського району м. Одеси 09.09.2008 звернулися з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.10.2008 року та 08.07.2010 прийняв їх до свого провадження.

В касаційних скаргах відповідач та прокуратура просять скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 року, в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач та прокуратура посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.14 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ст. 159 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки №1401/23-02/20972337/153 від 27.06.2007, складеного за результатами комплексної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будівельник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 01.04.2007 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002492301/0 від 09.07.2007, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 1861947,00грн. з яких 1048913,00грн. за основним платежем, 813034,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Зі змісту акту перевірки №1401/23-02/20972337/153 від 27.06.2007 вбачається, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не включення до складу валового доходу приросту балансової вартості запасів в частині тих запасів, які приймають участь у формуванні собівартості обєкту, що призвело до заниження валового доходу у сумі 4107917,00грн. та завищення валових витрат у сумі 87733,00грн.

Відповідно до п. 3 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із тексту Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було виключено пп. 5.2.14 п. 5.2 ст. 5 Закону, проте, у пункті 6 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що якщо платником податку був придбаний об'єкт незавершеного будівництва за договорами купівлі-продажу, укладеними до 1 січня 2004 року, з метою виробничого його використання за цільовим призначенням, то витрати, пов'язані з придбанням об'єкта незавершеного будівництва, понесені платником податку - покупцем, відображаються у податковому обліку такого платника податку за правилами, встановленими пп. 5.2.14 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяли до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п.п. 5.2.14 п. 5.2 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з придбанням, добудовою об'єкта незавершеного будівництва та введенням його в експлуатацію, які виникають у платника податку - покупця об'єкта незавершеного будівництва протягом строку будівництва, визначеного умовами приватизації. При цьому, такі витрати амортизації не підлягають. Рішення про включення зазначених витрат до валових витрат під час розрахунку податку на прибуток приймається платником податку самостійно.

Пункт 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зобов'язує платника податку вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як свідчить системний аналіз пп. 5.2.14 п. 5.2 та п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та податкового роз'яснення щодо застосування п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4, п.п. 5.2.1, 5.2.14 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при здійсненні платниками податку на прибуток операцій з об'єктами незавершеного будівництва, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 05.02.2002 №74, у податковому обліку операції з об'єктами незавершеного будівництва, що регулюються відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1, пп. 5.2.14 п. 5.2 ст. 5 та пп. 8.2.1 п. .2 ст. 8 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не передбачають застосування п. 5.9 ст. 5 зазначеного Закону.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до вищенаведених норм Наказу Державної податкової адміністрації України від 05.02.2002 №74 щодо затвердження податкового розяснення щодо застосування пп. 4.1.1 п. 4.1 ст.4, пп. 5.2.1, 5.2.14 п. 5.2 ст. 5 та пп. 8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обєкт незавершеного будівництва не підлягає амортизації лише до введення його в експлуатацію. Після введення в експлуатацію він підлягає амортизації і, тому, витрати на придбання і добудову його є капітальною інвестицією, що підтверджується також правилами обліку цих витрат, встановлених зазначеним Наказом, згідно з якими вони обліковуються на субрахунку 151 «Капітальне будівництво»рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Судами було встановлено, що у перевіряємому періоді позивач здійснював будівництво та реконструкцію адміністративно-лабораторного корпусу незавершеного будівництва під торгівельно-комерційний бізнес-центр з автономним теплозабезпеченням по вул. Смілянській, 46 у м. Черкаси. Позивач виступав як замовник будівельно-монтажних робіт.

Будівельні роботи проводились із залученням підрядних організацій, при цьому підприємство самостійно придбавало будівельні матеріали з подальшим віднесенням їх на збільшення балансової вартості обєкту (з відображенням в бухгалтерському обліку ДТ 20 КТ 63 оприбуткування матеріалів (запасів), в подальшому ДТ 15 КТ 20. Частково матеріали були передані генеральному підряднику (субпідряднику) для будівництва, а частково списані на незавершене будівництво (ДТ 15 КТ 20).

Бухгалтерський облік здійснювався позивачем відповідно до положень внутрішнього наказу підприємства «Про облікову політику підприємства»№1 від 01.02.2003, пунктом 22 якого встановлено, що витрати, повязані з добудовою обєкта незавершеного будівництва та вводом його в експлуатацію, які виникають протягом терміну будівництва, визначені умовами приватизації будівництва, у т.ч. авансові платежі для фінансування будівництва та вартості устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, обліковуються на субрахунку 151 «Капітальне будівництво»рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Фактичне використання генеральним підрядником (субпідрядником) матеріалів для проведення будівельно-монтажних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт типової форми №КБ-2, розрахунками загально виробничих витрат до актів КБ-2в на реконструкцію незакінченого будівництва, довідками форми КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт, підсумковими відомостями ресурсів поставлених замовником, видатковими накладними.

Таким чином, за відсутності доведення факту здійснення позивачем операцій, пов'язаних із незавершеним будівництвом, податковий облік яких не підпадає під дію пп. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4, пп. 5.2.1, пп. 5.2.14 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність нарахування податкових зобовязань є таким, що відповідає вимогам закону.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги ДПІ у Київському районі м. Одеси та прокуратури Київського району м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ М.І. Костенко

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна