Постанова № 20362327, 28.12.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

28.12.2011

Постанова

Іменем України

26.12.2011 р. справа №25/7

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ

на рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2011р. по справі № 25/7

( суддя Бойко І.А.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" м.Горлівка

про стягнення 732 998 147,45грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., довіреність №7/10 від 11.01.2011року

від відповідача ОСОБА_2, довіреність №28 від 27.01.2011року

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ звернулась до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" м.Горлівка 516991017,59грн., з яких: основний борг за поставлений газ в сумі 510672660,86грн., пеня в розмірі 3 927112,23грн., інфляційні нарахування в сумі 1444522,03грн., 3 % річних в сумі 946722,47грн., держмито в сумі 25500,00грн., витрати, повґязані з інформацйно-технічним забезпеченням судового процесу в розмірі 236,00грн.

31.01.2001р. позивач звернувся з заявою в порядку статті 22 Госпоадрського процесуального кодексу України про збільшення позовних вимог, а саме: 732 998 147,45грн., з яких заборгованість за спожитий протягом січня грудня 2010р. природний газ в сумі 721419373,99грн., пеня в сумі 3808392,23грн., індекс інфляції в сумі 5529903,32грн., 3% річних в сумі 2240477,91грн., яка господарським судом прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2011р. по справі № 25/7 позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ до публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" м. Горлівка Донецької області про стягнення 732 998 147,45грн., у тому числі заборгованість за спожитий протягом січня грудня 2010р. природний газ в сумі 721419373,99грн., пеня в сумі 3808392,23грн., індекс інфляції в сумі 5529903,32грн., 3% річних в сумі 2240477,91грн. задоволені в сумі 82610834,22грн., в тому числі заборгованість за спожитий протягом січня грудня 2010р. природний газ в сумі 74840452,99грн., індекс інфляції в сумі 5529903,32грн., 3% річних в сумі 2240477,91грн. В частині стягнення основного боргу в сумі 646578921,00грн. провадження по справі припинено за відсутністю предмету спору. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" м.Горлівка (код ЄДРПОУ 05761614) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ (код ЄДРПОУ 31301827) основний борг в сумі 74840452,99грн., індекс інфляції в сумі 5529903,32грн., 3% річних в сумі 2240477,91грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн.

Дане рішення мотивовано наступним:

-договором поставки природного газу № 06/09-2052 від 23.12.2009р., додатковими угодами № 1 від 10.03.2010р., № 3 від 31.05.2010р. з протоколом розбіжностей від 22.06.2010р.; № 4 від 01.06.2010р.; № 5 від 25.06.2010р., № 6/1 від 20.07.2010р., № 6 від 21.07.2010р., № 7 від 06.08.2010р.; актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2010 за січень 2010р., від 28.02.2010 за лютий 2010р., від 31.03.2010 за березень 2010р., від 30.06.2010 за червень 2010р., від 31.07.2010 за липень 2010р., від 31.08.2010 за серпень 2010р., від 30.09.2010 за вересень 2010р., від 31.10.2010 за жовтень 2010р., від 30.11.2010 за листопад 2010р., від 06.12.2010, від 06.12.2010, від 31.12.2010 за грудень 2010р.;

-положеннями ст.193, ст.216, ст.217, ст.218, ст.231, ч.6 ст.232, ст.233 Господарського кодексу України, ст.526, ст.712, ст.655, ст.692, ч.1 ст.530, ч.1. ч.3 ст.549, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст.1, ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовґязань";

-частковою обгрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2011р. у справі № 25/7 позивач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, в частині відмови в задоволенні пені. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК "Газ України№ в частині стягнення пені задовольнити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що:

-рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права;

-господарський суд фактично відмовив позивачу у задоволенні заявленої до стягнення пені (зменшивши пеню до 0,00грн.). Проте, за наявності обґрунтованого розрахунку пені, законодавець не наділив господарський суд таким правом, а лише надав право зменшувати заявлену до стягнення пеню, за наявності виняткових на те обставин.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2011р. по справі №25/7 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерного компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) та відкритим акціонерним товариством "Концерн Стирол" після перейменування публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" (Покупець) 23.12.2009р. був укладений договір поставки природного газу № 06/09-2052, відповідно до якого Постачальник зобовязався передати у власність Покупцю, а Покупець зобовязався прийняти від Постачальника та оплати природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору ( "Кількість та якість газу").

Постачальник передає за цим Договором газ імпортованого походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК "Нафтогаз України" та Постачальником (п. 1.2. договору).

Згідно п. п. 4.2., 4.4. договору право власності на газ переходить від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.

Сторонами були підписані додаткові угоди № 1 від 10.03.2010р., № 3 від 31.05.2010р. з протоколом розбіжностей від 22.06.2010р., № 4 від 01.06.2010р., № 5 від 25.06.2010р., № 6/1 від 20.07.2010р., № 6 від 21.07.2010р., № 7 від 06.08.2010р., відповідно до яких внесли доповнення та зміни до основного договору.

На виконання умов зазначеного договору позивач протя

гом періоду січень 2010р. грудень 2010р. передав відповідачу природний газ.

Факт отримання відповідачем природного газу підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2010р. за січень 2010р., від 28.02.2010р. за лютий 2010р., від 31.03.2010р. за березень 2010р., від 30.06.2010р. за червень 2010р., від 31.07.2010р. за липень 2010р., від 31.08.2010р. за серпень 2010р., від 30.09.2010р. за вересень 2010р., від 31.10.2010р. за жовтень 2010р., від 30.11.2010р. за листопад 2010р., від 06.12.2010р., від 06.12.2010р., від 31.12.2010р. за грудень 2010р.

Вказані акти прийому-передачі природного газу підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень, та погоджені газорозподільною організацією.

У відповідності з п. 6.1. договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10-го числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субґєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовґязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовґязання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовґязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовґязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обовязок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору, відповідач зобовязання по оплаті переданого та отриманого природного газу виконав частково.

Загальна сума заборгованості становить 721419373,99грн.

Після звернення позивача з позовом до суду (позовна заява була направлена до суду 29.12.2010) відповідач 31.01.2011, 17.02.2011, 21.02.2011 та 22.02.2011 частково перерахував позивачу суму заборгованості в розмірі 646578921,00грн.

Позивач факт часткового погашення відповідачем заборгованості в сумі 646578921,00грн. підтверджує.

Таким чином, на момент прийняття рішення по справі загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 74840452,99грн.

У звязку з цим, в частині стягнення основної заборгованості в сумі 646578921,00грн. господарський суд провадження по справі припинив правомірно на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Вимоги позивача про стягнення основної заборгованості, господарський суд задовольнив вірно в сумі 74840452,99грн.

Відповідно до ст.ст. 216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1, ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.2. договору закріплює, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. договору, Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 7.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 3808392,23грн. за період з 11.11.2010р. по 29.12.2010р. (за 48 днів).

Господарський суд зазначив, що нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996р.

Але, відповідач, з посиланням на важке фінансове становище підприємства, на значне погашення основної заборгованості та на несвоєчасне надання позивачем актів прийому-передачі природного газу, необхідних для здійснення відповідачем кінцевого розрахунку, просив господарський суд зменшити розмір пені, посилаючись на звіти про фінансові результати за 2009р. та за 2010р., бухгалтерську довідку про наявність дебіторської заборгованості.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Але, приписи наведених норм не передбачають можливості звільнення від стягнення неустойки (штрафу, пені) у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку та безпідставно фактично звільнив відповідача від сплати пені на 100% (до 0,00грн.), посилаючись на приписи п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, незважаючи на тяжкий фінансовий стан, приймав заходи щодо виконання своїх зобовязань з оплати спожитого природного газу, як до звернення позивача з позовом до суду, так і під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Таким чином, судова колегія, враховуючи приписи п.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, п.3 ст.83 ГПК України, майновий стан сторін, причини неналежного виконання відповідачем своїх зобовґязань, намагання винної сторони усунути порушення грошового зобовґязання дійшла висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 10% від заявленої позивачем суми 3808392,23грн., що складає 380839,22грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3808392,23грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 380839,22грн., а у стягненні пені в сумі 3427553,01грн. слід відмовити.

Позивач також наполягає на стягненні з відповідача 3% річних в сумі 2240477,91грн.

та інфляційних нарахувань в сумі 5529903,32грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу інфляційні нарахування за період лютий 2010р. грудень 2010р. та 3% річних за період з 11.02.2009р. по 27.01.2011р. (за 350 днів).

Відповідно до розрахунку інфляційні нарахування становлять 5529903,32грн., 3% річних 2240477,91грн.

Господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 5529903,32грн. та 3% річних в сумі 2240477,91грн.

Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, рішення господарського суду в частині відмови у стягненні пені в розмірі 3808392,23грн. підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення у цій частині, а саме, про стягнення пені в сумі 380839,22грн. та відмови у стягненні пені в сумі 3427553,01грн. В решті рішення господарського суду залишається без змін.

Витрати зі сплати державного мита за позовною заявою та за апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Керуючись п.3 ст.83, ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2011р. по справі №25/7 задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2011р. по справі №25/7 скасувати частково.

3) Позовні вимоги про стягнення пені в сумі 3808392,23грн. задовольнити частково в сумі 380839,22грн.

4) В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3427553,01грн. відмовити.

5) В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2011р. по справі №25/7 залишити без змін.

6) Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (84610, Донецька область, м.Горлівка, вул.Горлівської дивізії, 10, код ЄДРПОУ 05761614) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг в сумі 74840452,99грн., інфляційні нарахування 5529903,32грн., 3% річних в сумі 2240477,91грн., пеню в сумі 380839,22грн., державне мито в сумі 25500,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

7) Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (84610, Донецька область, м.Горлівка, вул.Горлівської дивізії, 10, код ЄДРПОУ 05761614) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою в сумі 12750,00грн.

7) Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

Т.А.Шевкова

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду