Рішення № 20361879, 28.12.2011, Господарський суд Чернігівської області

28.12.11 <>

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. 67-28-47

вул. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 грудня 2011 року справа № 5028/12/107/2011

Колегія суддів у складі: Головуючий суддя Лавриненко Л.М., судді Фетисова І.А., Белов С.В., розглянувши матеріали

За позовом:Заступника прокурора Чернігівської області

14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9

в інтересах держави

В особі: Фонду державного майна України,

вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133

Відповідачі: 1). Виконавчий комітет Чернігівської міської ради,

вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

2). Федерація профспілкових організацій Чернігівської області,

вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, 14000

3). Підприємство "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області,

АДРЕСА_1, м. Чернігів,14000

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної Ради, 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 33

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Федерація професійних спілок України,

01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2

Предмет спору: про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на нерухоме майно та витребування його з чужого незаконного володіння

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від прокуратури: Федорченко Л.А., начальник відділу прокуратури Чернігівської області, посвідчення № 91 від 15.02.2007 року, була присутня в судовому засіданні 10.11.2011 року; 02.12.2011 року; 08.12.2011 року; 16.12.2011р.;26.12.2011р.; Кушнір Л.В., старший прокурор відділу прокуратури Чернігівської області, посвідчення № 60 від 29.06.2011р., була присутня в судовому засіданні 16.11.2011 року та 14.12.2011 року.

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 30 від 06.01.2011 року, представник, в судовому засіданні 14.12.2011р. був відсутній.

В судому засіданні 14.12.2011р. була присутня ОСОБА_2. довіреність № 252 від 10.06.2011 представник

Від відповідача-1: ОСОБА_3. довіреність № 3-15/540 від 03.06.2011 представник, був присутній в судовому засіданні 02.12.2011 року

Від відповідача-2: Богдан М.А., голова федерації профспілкових організацій Чернігівської області; ОСОБА_4, довіреність № 403/07 від 04.11.2011 року, представник; ОСОБА_5., довіреність № 407 від 07.11.2011 року, представник

Від відповідача-3: Дорожкіна І.В., директор; ОСОБА_6., довіреність № 178 від 09.11.2011 року, представник

Від третьої особи-1 (КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної Ради): ОСОБА_7 довіреність № б/н від 06.01.2011 представник, була присутня в судовому засіданні 02.12.2011 року, 08.12.2011 року,14.12.2011р.,16.12.2011р.,26.12.2011р.

Від третьої особи-2 (Федерації професійних спілок України): ОСОБА_8, довіреність № 11/01-42/2248 від 16.11.2011 року, представник

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви з 14.12.2011р. по 16.12.2011р. та з 16.12.2011р. по 26.12.2011р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.10.2011 року порушено провадження у справі № 5028/12/107/2011 за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до відповідачів: 1). Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, 2) Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, 3). Підприємства "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 59 від 18.03.2002 року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у м. Чернігові; Визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002 року, видане Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у м. Чернігові; Визнання за державою України в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 200550032) право власності на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у м. Чернігові; Витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Підприємства "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у м. Чернігові.

Ухвалою суду від 17.10.2011 року, судом відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної Ради.

Ухвалою суду від 17.10.2011 року, судом було вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони: - Комунальному підприємству „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” вчиняти дії щодо реєстрації переходу іншим особам права власності від Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у м. Чернігові; - Федерації профспілкових організацій Чернігівської області відчужувати будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у м. Чернігові, до розгляду по суті справи № 5028/12/107/2011.

В судовому засіданні за клопотанням сторін здійснювалась технічна фіксація судового засідання.

Від Комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної Ради, надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначає, що відповідно до матеріалів інвентарної справи № 16652 на обєкт нерухомості за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 105а, це 7-поверхова будівля загальною площею 3502,3 кв.м. Остання технічна інвентаризація всього обєкту була проведена 22.02.2002 року на замовлення Ради федерації профспілкових організацій Чернігівської області (лист від 14.02.2002 року). Після проведення технічної інвентаризації на виконання рішення виконкому Чернігівської міської ради від 18.03.2002 року № 59 22.03.2002 року Раді федерації профспілкових організацій Чернігівської області підприємством було оформлено свідоцтво про право власності на обєкт нерухомості, а саме: будівлю літ. А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 105а. На даний час ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.10.2011 року по даній справі заборонено вчиняти дії щодо реєстрації переходу іншим особам права власності від Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на спірну будівлю.

В судовому засіданні 10.11.2011 року було задоволено клопотання прокурора про колегіальний розгляд даної справи та згідно повторного автоматизованого розподілу, визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя Лавриненко Л.М., судді Фетисова І.А., Белов С.В.

Прокурором були подані письмові уточнення прохальної частини позову, в яких зазначено, що за результатами додаткової перевірки прокуратури області встановлено, що між Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області та Підприємством „Навчальний-методичний центр” Федерації профспілкових організацій Чернігівської області 01.04.2011 року укладено договір оренди нерухомого майна будівлі по вул. Шевченка, буд. 105-а у м. Чернігові. Наявність зазначеного договору підтверджує факт володіння спірним приміщенням Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області, а також закріплено у п. 1.1. зазначеного договору (майно є власністю та перебуває на балансі Федерації профспілкових організацій Чернігівської області. За таких обставин прокуратура просить витребувати на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будівлю літ. А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Письмові уточнення прокуратури прохальної частини позову щодо витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будівлю літ. А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, були розцінені судом, як збільшення позовних вимог стосовно відповідача-2: Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та прийняті до розгляду, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідача-2 в поданих 10.11.2011 року відзивах на позов зазначають, що Федерація профспілкових організацій Чернігівської області була створена 11.12.1990 року та відповідно до п. 1.2. Статуту від 11.12.1990 року є правонаступником обласної Ради профспілок, в тому числі на власність та майно, що також підтверджується Статутом Федерація профспілкових організацій з внесеними змінами від 16.12.2010 року, зареєстрованими Наказом Головного управління юстиції у Чернігівській області від 17.02.2011 року № 89/1. Так, будівництво будівлі НМЦ за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1 фінансувалось за рахунок профспілок. В листопаді 1989 року Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації була оформлена інвентаризаційна справа на будинок по АДРЕСА_1, в м. Чернігів. З моменту побудови та по теперішній час Федерація профспілкових організацій володіє, користується та розпоряджається спірним майном, що підтверджується фінансовими звітами; інвентаризаційною справою № 16652 та паспортом земельної ділянки на будівництво профкурсів по АДРЕСА_1, виданого Чернігівській обласній раді професійних спілок. Свідоцтвом про власність № 000014 від 19.02.2001 року Федерація професійних спілок України підтвердила, відповідно до ст.ст. 20,28 Закону України „Про власність ”, ст. 34 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності ”, що Учбово-методичний центр у м. Чернігові (м. Чернігів, вул. Шевченка, 5-а) є власністю Федерації профспілкових організацій, яка володіє, користується та розпоряджається цим майном. Вказане свідоцтво не скасовано, не визнано недійсним та є чинним на даний час. Право власності за Федерацією незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) на майно, передане у власність Федерації профспілкових організацій, було закріплено договором „О закреплении прав по владению, пользованию и распоряжению профсоюзным имуществом” від 18.11.1990р., відповідно до умов якого майно в розмірі 10% було виділено Всезагальній конфедерації професіональних спілок СРСР, а інше, згідно Додатку, закріплено за Федерацією незалежних профспілок України. Таким чином, розподіл профспілкової власності відбувся в листопаді 1990 року і згідно додатку до Договору Учбово-методичний центр в м. Чернігові по АДРЕСА_1 закріплений за Федерацією незалежних профспілок України, що виключає його належність до держави. Крім того, відповідач-2 посилаючись на п. 5 Методики проведення інвентаризації обєктів державної власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1121 від 30.11.2005 року, зазначає, що на підставі проведеної інвентаризації Фонд державного майна протягом місяця після надходження узагальненого переліку державного майна вносить відомості до Єдиного реєстру обєктів державної власності. По Чернігівській області в обєктах державного майна, внесених до Єдиного реєстру обєктів державної власності, Будинок спілок по АДРЕСА_1 у м. Чернігові не значиться, що вказує на відсутність належності даного майна державі. Відповідач-2 вказує на те, що заступником прокурора при подачі позову було пропущено строк позовної давності, оскільки судячи з позовної заяви порушення Фонду державного майна України повязують з Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташовані на території України ”, тому право позивача можна вважати порушеним з 01.05.1992 року. За таких обставин відповідач-2 просить суд застосувати строк позовної давності до даного позову, як такий що пропущено без поважних причин, що є підставою для відмови у позові.

Заява відповідача-2 про застосування строку позовної давності прийнята судом до розгляду.

Відповідач-3 в поданому 10.11.2011 року відзиві на позов вважає заявлені позовні вимоги безпідставними з огляду на наступне: відповідно до укладеного договору оренди нерухомого майна № 105 від 01.04.2011р. будівля, по АДРЕСА_1 у м. Чернігові на теперішній час перебуває у строковому платному користуванні (оренді) відповідача-3. Договір оренди нерухомого майна укладений відповідно до статутів договірних сторін та діючого законодавства, дія договору оренди визначена сторонами до 01.03.2014 року. Згідно укладеного договору оренди, акту приймання-передачі відповідачем-3 зазначена будівля облікована на за балансовому рахунку 01 „Орендовані необоротні активи ”. За весь період перебування будівлі у користуванні відповідача-3 на її утримання чи ремонт не було витрачено жодної копійки державних грошей, усі необхідні видатки здійснював відповідач-3, як користувач будівлі. Також відповідач-3 зазначає, що 16.12.2003 року постановою Федерації профспілкових організацій Чернігівської області за № П-14 була затверджена нова редакція статуту підприємства у звязку з чим отримана теперішня назва: Підприємство „Навчально-методичний центр”, а також отримано нове свідоцтво про державну реєстрацію, видане згідно розпорядження виконкому Чернігівської міської ради від 24.12.2003р. № 534-р. 25.12.2006 року постановою Федерації профспілкових організацій Чернігівської області за № П-5 була затверджена нова (діюча на теперішній час) редакція статуту підприємства у звязку з чим отримано нове свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО № 103324, видане державним реєстратором виконкому Чернігівської міської ради. Відповідач-3 вказує на те, що науково-правовою експертизою від 15.06.2006р. та від 02.08.2011р., проведеною Інститутом держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук на запит Федерації професійних спілок України щодо права власності на майно, набутого Федерацією професійних спілок України в порядку правонаступництва від колишніх Української ради профспілок України та Загальної Конфедерації Профспілок СРСР та щодо правомірності вимог органів держави до Федерації професійних спілок України та її членських організацій щодо майна, набутого в порядку правонаступництва від колишніх Української ради профспілок України та Загальної Конфедерації Профспілок СРСР, проведено правовий аналіз та зроблено висновок, що у органів державної влади немає правових підстав для висунення майнових претензій Федерації професійних спілок України та її членських організацій щодо майна, набутого порядку правонаступництва від колишніх Української ради профспілок України та Загальної Конфедерації Профспілок СРСР.

Ухвалою суду від 10.11.2011 року було задоволено клопотання відповідача-2 та відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Федерацію професійних спілок України (01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2).

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але відповідач-1 та третя особа-1 повноважних представників в судове засідання 16.11.2011 року не направили, документів, витребуваних ухвалою суду від 10.11.2011 року суду не надали.

В судовому засіданні 16.11.2011 року прокурор в поданому письмовому клопотанні у звязку зі зміною вимог відносно відповідача-3 (Підприємства „Навчально-методичний центр ” Федерації профспілкових організацій Чернігівської області) на відповідача-2 (Федерацію профспілкових організацій Чернігівської області) просить суд змінити процесуальний статус відповідача - Підприємства „Навчально-методичний центр ” Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та визначити його як третю особу на стороні відповідача.

Представник позивача підтримав клопотання прокуратури.

Представники відповідача-2 та відповідача-3 не заперечували проти поданого клопотання.

Клопотання прокуратури про зміну процесуального статусу Підприємства „Навчально-методичний центр ” Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та визначення його як третю особу на стороні відповідача, відхилено судом, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено зміна процесуального статусу відповідача по справі.

В поданих 16.11.2011 року письмових поясненнях представник відповідача-2 зазначає, що розпорядником коштів, призначених для будівництва будинку профкурсів було УКБ Київської міської ради профспілок на підставі постанови від 26.03.1984р. № Ст-29-14 Української республіканської ради професійних спілок. Даний обєкт обчислювався на балансі забудовника будівництва і утримувався за рахунок профспілкового бюджету. 18.03.2002р. виконкомом Чернігівської міської ради прийнято рішення №59 про визнання права власності за Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області, на підставі якого видано свідоцтво на право власності від 22.03.2002 року та Чернігівським МДПІ здійснено державну реєстрацію спірного обєкту за Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області із занесенням даних у реєстрову книгу №9 під № 632 від 18.04.2002 року. На час оформлення Свідоцтва про право власності діяло Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. № 7/5,зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. № 157/6445. Також відповідач-2 вказує на те, що вимоги позивача щодо визнання рішення виконкому Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002р. незаконними не підлягають розгляду у господарському суді, оскільки даний спір відноситься до публічно-правових відносин і вирішується в порядку адміністративного судочинства. Вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002 року не можуть бути задоволені судом, оскільки свідоцтво про право власності не є актом органів владних повноважень, так як воно видане на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради і свідоцтво про право власності не може бути окремим предметом спору. За таких обставин, щодо вказаних вимог провадження у справі підлягає припиненню, відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Вимога щодо витребування майна з чужого незаконного володіння є безпідставна і не ґрунтується на законі. До того ж, вимоги позивача не конкретизовані, без зазначення індивідуальних ознак майна обєкту нерухомості предмету спору, що суперечить ст.ст.181,184 Цивільного кодексу України, ст.ст. 54,55 Господарського процесуального кодексу України.

У звязку з викладеним відповідачем-2 подано письмове клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, відповідно до якого відповідач-2 зазначає, що вимога позивача щодо визнання рішення виконкому Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002 року незаконним не підлягає розгляду у господарському суді тому, що такі спори відносяться до публічно-правових відносин і вирішуються у порядку адміністративного судочинства.

Прокурор, представник позивача та відповідача-3 проти поданого відповідачем-2 клопотання про припинення провадження у справі заперечували.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 проти заявленого клопотання не заперечував.

Розгляд клопотання відповідача-2 про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, у звязку з тим, що вимога позивача щодо визнання рішення виконкому Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002 року незаконним не підлягає розгляду у господарському суді тому, що такі спори відносяться до публічно-правових відносин і вирішуються у порядку адміністративного судочинства, відкладено судом.

В поданих 16.11.2011 року письмових поясненнях представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2, проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що майно Федерації профспілок України та її членських організацій набуто ними протягом десятків років в установленому законом порядку за рахунок власних коштів та за рахунок фінансування з інших джерел, не заборонених законодавством України. 18.11.1990 року Загальна Конфедерація профспілок СРСР і Федерація незалежних профспілок України уклали договір, яким закріпили за останньою на праві власності майно згідно переліку (в якому є і спірна будівля), чим було підтверджено відсутність прав загальносоюзних профспілкових органів на майно українських профспілок. Постановою Ради Фонду профспілкового майна ЗКП від 16.01.1992 року права Федерації незалежних профспілок України по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном були підтверджені.

Крім того в судовому засіданні 16.11.2011 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 було подано письмове клопотання про витребування від позивача Фонду Державного майна України переліку майна, яке було прийнято Фондом Державного майна України до 01.05.1992 року відповідно до постанови Верховної Ради України „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України” від 10.04.1992р. № 2268.

Клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 було подано письмове клопотання про витребування від позивача Фонду Державного майна України переліку майна, яке було прийнято Фондом Державного майна України до 01.05.1992 року відповідно до постанови Верховної Ради України „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України ” від 10.04.1992р. № 2268, задоволено судом.

В судовому засіданні 16.11.2011 року, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 02.12.2011 року до 09 год. 30 хв.

Прокуратура Чернігівської області в поданих 02.12.2011 року поясненнях на заперечення відповідачів вказує на те, що Чернігівська обласна профспілка ніколи не була самостійною в питаннях як організаційного, так і фінансового характеру, а підпорядковувалась Українській Республіканській Раді профспілок, яка в свою чергу ВЦРПС. Профспілки СРСР до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи. 10.04.1992 року Верховна Рада України постановою № 2268 „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України ” передала Фонду державного майна України майно загальносоюзних громадських організацій. Спірний обєкт є майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, розташований на території України, про що свідчить Договір про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 року. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження майном Загальносоюзних громадських організацій. В поясненнях також зазначається, що до набуття чинності Закону України „Про профспілки ”, профспілки діяли відповідно до Закону України „Про обєднання громадян ”. Аналізуючи законодавчу базу, яка регулювала правовідносини щодо діяльності профспілок, вбачається, що спірний обєкт не був обєктом права власності профспілок УРСР, оскільки згідно Закону України „Про профспілки ” профспілки України не є правонаступником профспілок СРСР. Вказані обставини не були враховані Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації при підготовці до вирішення на виконкомі Чернігівської міської ради питання про оформлення свідоцтва про право власності на спірний обєкт на Федерацію профспілок Чернігівської області та виконком Чернігівської міської ради 18.03.2002 року при оформленні такого свідоцтва. Відповідно до ст. 1 Статуту Федерація профспілок Чернігівської області не є правонаступником будь-якої раніше існуючої громадської організації і набуває права юридичної особи з моменту її державної реєстрації. Таким чином, рішення виконкому Чернігівської міської ради від 18.03.2002 року та свідоцтво про право власності видано відповідачу-2 з порушенням ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування ”. При цьому, реєструючи право власності, виконком послався на Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, яке перебуває у власності юридичної та фізичних осіб, яка втратила чинність 15.02.2002 року. Посилання відповідачів на пропущення строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки ст. 82 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) передбачала непоширення дії строку позовної давності на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння громадських організацій. В даному позові це врегульовано ст. 268 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в поданих 02.12.2011 року письмових поясненнях щодо надання переліку майна, прийнятого Фондом Державного майна на виконання п. 3 Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268 „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України ” зазначив, що на сьогодні робота по формуванню Переліку ще не закінчена. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.007 року № 236-р було утворено міжвідомчу робочу комісію, якій було доручено: скласти перелік майна, яке забороняється відчужувати, провести інвентаризацію відповідного майна, щодо кожного обєкта документально визначити законність його перебування у володінні Федерації професійних спілок України, щодо кожного обєкта, включеного до вказаного переліку, встановити частку держави, Федерації професійних спілок України, інших професійних спілок, інших субєктів господарювання, перевірити законність відчуження майнових комплексів, окремих споруд та іншого майна санаторно-курортного і туристичного призначення, проведеного ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”, ЗАТ „Укрпрофтур ”. Про результати проведеної роботи Фонд державного майна України листом № 10-24-7736 від 06.06.2011 року повідомляв Генеральну прокуратуру України. Також слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 року № 902 було утворено комісію з питань проведення інвентаризації майна загальносоюзних громадських обєднань (організацій) колишнього Союзу РСР, яке передано їм у відання, володіння та/або користування за рішенням органів державної влади колишнього Союзу РСР та Української РСР.

Представник відповідача-1 в поданому в судове засідання 02.12.2011 року відзиві на позов вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та зазначає, що нормами ст. 20 Закону України „Про власність ” (в редакції на момент прийняття оспорюваного рішення), субєктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські обєднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські обєднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Оскільки на момент прийняття рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002 року, Закон України „Про власність ” визначав, що на праві колективної власності обєкти нерухомого майна належать професійним спілкам, відповідач-1 вважає, що виконавчий комітет Чернігівської міської ради діяв в порядку в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Окрім того, відповідно до листа Вищого господарського суду України від 24.07.2001 року № 01-8/824 „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів ”, акт державного органу може бути визнано недійсним лише у разі його невідповідності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

В судовому засіданні 02.12.2011 року представником відповідача-2 було подано письмове клопотання про припинення провадження у справі за позовними вимогами про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002 року та визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002 року на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, відповідно до якого відповідач-2 зазначає, що вимога позивача скасувати рішення про надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності не відповідає змісту самого рішення, виконавчий комітет не надавав дозволу на оформлення свідоцтва про право власності, а доручив Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтво про право власності на підставі проведеної технічної документації. Спір повязаний з захистом прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень зі сторони органу державної влади, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Свідоцтво про право власності не є актом органів владних повноважень, воно видане на підставі вказаного вище рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради. Свідоцтво про право власності не може бути у якості окремого предмету спору. На момент видачі свідоцтва про право власності діяв Закон України „Про власність ”, відповідно до п. 28 якого, обєктами права власності громадських обєднань, у тому числі професійних спілок, є майно культурно-освітнього призначення. Такі обєкти, згідно ст. 2 Закону, відносилися до колективної форми власності. Згідно п. 17 Постанови №10 від 24.10.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам ” до компетенції господарських судів не відносяться розгляд справ у спорах: про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалені субєктом владних повноважень, яким останній зобовязує субєкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність.

Прокурор та представник позивача проти поданого відповідачем-2 клопотання про припинення провадження у справі заперечували.

Представники відповідача-3 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 проти заявленого клопотання не заперечували.

Представники відповідача-1 та третьої особи-1 при вирішенні клопотання поклалися на розсуд суду.

Розгляд клопотання про припинення провадження у справі за позовними вимогами про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002 року та визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002 року на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу відкладено судом.

Також представником відповідача-2 було подано письмове клопотання про відмову прокуратурі Чернігівської області у позові, у звязку зі спливом позовної давності, відповідно до якого відповідач-2 зазначає, що згідно договору №1 оренди не житлового приміщення від 04.01.1994 року відповідач-3 заключив з прокуратурою Чернігівської області в особі першого заступника прокурора області на оренду приміщень: кабінету №205-207 та фойє, загальною площею 52,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір діяв до 25.03.1997 року. Таким чином прокуратурі Чернігівської області стало відомо з 1994 року про факт власності Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю по АДРЕСА_1 на підставі заключного договору оренди, так як договір заключається тільки з власником майна. Оскільки, на час прийняття Цивільного кодексу України строк позовної давності для захисту права, яке прокурор вважає порушеним, сплив, необхідно застосувати до спірних правовідносин ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, відповідно до якої закінчення строку позовної давності є підставою для відмови у позові. В даному випадку строк позовної давності закінчився до 01.01.2004 року, а тому правила Цивільного кодексу України (в редакції чинній з 01.01.2004 року) про позовну давність, в тому числі норми п. 4 ч. 1 ст. 268 кодексу, не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.

Суд розцінив дане клопотання представника відповідача-2 як пояснення щодо спливу строку позовної давності.

Представником відповідача-2 подано письмове клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з ненаданням на вимогу суду підтверджуючих документів права власності держави на спірне майно: будівлю по АДРЕСА_1, загальною площею 3502,3 кв.м.

Також представником відповідача-2 було подано письмове клопотання про зобовязання позивача: 1). надати суду рішення органів державної влади колишнього Союзу РСР та Української РСР стосовно передачі у відання, володіння та користування будівлі по АДРЕСА_1 профспілкам; 2). надати перелік субєктів у володінні яких знаходиться майно загальносоюзних громадських організацій, який за постановою ВРУ Фонд державного майна України повинен був скласти до 01.04.1997 року. У разі ненадання рішення та переліку зобовязати позивача надати письмові пояснення стосовно ненадання рішення та виконання постанови ВРУ.

Прокурор та представник позивача заперечували проти задоволення клопотань про залишення позову без розгляду та про надання рішень та переліку.

Представники відповідача-1 та третьої особи-1 при вирішенні клопотань поклалися на розсуд суду.

Представники відповідача-3 та третьої особи-2 підтримали клопотання представника відповідача-2.

Клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду та клопотання про зобовязання позивача надати суду рішення органів державної влади колишнього Союзу РСР та Української РСР стосовно передачі у відання, володіння та користування будівлі по вул. Шевченка, 5 у м. Чернігові профспілкам були відхилені судом у зв»язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник відповідача-2 заявив письмове клопотання про зобов"язання прокуратуру та позивача надати письмові пояснення щодо спірної будівлі по АДРЕСА_1 та надати відповіді на питання: - чи відносилась Чернігівська обласна рада профспілок та Федерація профспілкових організацій Чернігівської області до „загальносоюзних громадських організацій ”? Які нормативні акти це встановлюють чи підтверджують? - чи відносилась Чернігівська обласна рада профспілок та Федерація профспілкових організацій Чернігівської області до „підприємств, установ і організацій союзного підпорядкування ”? Які нормативні акти це встановлюють? Під яким обліковим записом значиться будівля по АДРЕСА_1 у Єдиному реєстрі обєктів державної власності, що ведеться згідно Наказу ФДМУ №622 від 23.03.2005 року? Хто будував, за рахунок чиїх коштів будівлю по АДРЕСА_1? Яка первинна площа спірного обєкта? До якої з форм соціалістичної власності, згідно Конституції УРСР (1978 року) належала спірна будівля? Чи проводилась після прийняття в експлуатацію будівлі (1987 рік) капітальні, ремонтні роботи, реконструкція, добудова за рахунок держави? Предявляючи „віндикаційний” позов, якими документами підтверджується право власності держави в особі Фонду державного майна України на спірну будівлю? Що повязує забудовника (первинного власника) спірної будівлі та Українську республіканську раду профспілок?

Прокурор та представник позивача заперечували проти поданого клопотання.

Представники відповідача-1 та третьої особи-1 при вирішенні клопотань поклались на розсуд суду.

Представники відповідача-3 та третьої особи-2 підтримали клопотання представника відповідача-2.

Подане клопотання відповідача-2 було також відхилено судому зв»язку з безпідставністю.

Представник відповідача-2 заявив усне клопотання про витребування у КП "Чернігівське міжміське БТІ" відомостей стосовно реєстрації в книгах та журналах будівлі по АДРЕСА_1 (1988 році).

Прокурор та представника позивача заперечували проти поданого клопотання .

Представник відповідача-3 підтримав клопотання представника відповідача-2.

Суд відхилив клопотання представника відповідача-2 про витребування у КП "Чернігівське міжміське БТІ" відомостей стосовно реєстрації в книгах та журналах будівлі по АДРЕСА_1 (1988 році) у зв»язку з тим, що відповідач 2 не надав суду доказів звернення до БТІ для отримання зазначених відомостей та неможливістю їх надати суду , а відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор лише у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування їх судом.

Представник відповідача-2 надав письмове клопотання про витребування у КП "Чернігівське міжміське БТІ" Реєстрових книг за 1988-1989р.р., посилаючись на те, що станом на 1989 рік Чернігівська обласна рада профспілок мала на законних підставах державну реєстрацію права власності на будівлю, що підтверджується Інвентаризаційною справою № 16652, яка надана суду. Листом від 29.11.2011 року № 442/02 ФПО звернулась до МБТІ з проханням про надання відомостей стосовно реєстрації права власності в книгах та журналах відповідно до вимог Інструкції (1966 року), на свій лист відповіді не одержало. Таким чином запис у реєстрових книгах є доказом права власності на спірну будівлю.

Прокурор та представник відповідача -1 щодо вирішення даного клопотання поклались на розсуд суду .

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача-2.

Представники третьої особи-2 на стороні відповідача та відповідач-3 підтримали клопотання представника відповідача-2.

Представники третьої особи-1 на стороні відповідача (КП "Чернігівське міжміське БТІ") надала усні пояснення стосовно клопотання представника відповідача-2.

Подане клопотання відповідача-2 про витребування Реєстрових книг за 1988-1989 р.р. у КП "Чернігівське міжміське БТІ" було відхилено судом у зв»язку з тим, що відповідач 2 не надав суду доказів звернення до БТІ для отримання зазначених відомостей та неможливістю їх надати суду, а відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор лише у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування їх судом.

В поясненнях від 02.12.2011 року відповідач-2 також зазначив, що факт передачі спірної будівлі підтверджується: передавальним балансом по капітальним вкладам станом на 01.01.1988 року, згідно якого від УКБ Київської міської ради профспілок безоплатно передало основні засоби Чернігівській обласній раді профспілок; - розшифровкою затрат-витрат до передаточного балансу по будівництву Чернігівських обласних профкурсів; - справкою про передане фінансування Управлінню капітального будівництва по обєктам Української республіканської ради профсоюзів за рахунок нецентралізованих джерел за 1987 рік; - справкою про передане фінансування на нове будівництво відділу капітального будівництва ради профсоюзів за 1987 рік; - відомістю витрат на дольову участь у будівництві за 1987 рік; - розшифровкою до авізо №13 за грудень 1987 року по профкурсам; - пояснювальною запискою до звідного фінансового звіту про виконання профспілкового бюджету Чернігівської області за 1987 рік. Надати оригінали статутів не має можливості у звязку з їх викраденням, що підтверджується заявами відповідача-1 від 24.11.2008 року №375 до керівництва УМВС України в Чернігівській області та прокуратури Чернігівської області. В ході спроби захоплення приміщення ФПО були зламані двері в службовому приміщенні та викрадено документи та печатка ФПО, у звязку з чим 17.01.2008 року була порушена кримінальна справа № 25/36209. На даний час зберігся оригінал статуту від 11.12.1990 року та діючий статут зі мінами та доповненнями від 17.02.2011 року, який враховує зміни та доповнення від 17.04.2003 року, 14.12.2005 року, 20.03.2006 року та 16.12.2010 року.

В поданих 02.12.2011 року додаткових поясненнях відповідач-2 зазначає, що на правах юридичної особи Чернігівська обласна рада професійних спілок діяла до 11.12.1990 року та мала колективну власність на будівлю „Навчально-методичний центр ” за адресою: АДРЕСА_1, м. Чернігів. Чернігівська обласна рада профспілок 11.12.1990 року була реорганізована у Федерацію профспілкових організацій Чернігівської області до якої увійшли 13 обласних комітетів професійних спілок. Згідно статутів та положень членські організації яких обєднує ФПО є окремими юридичними особами та незалежними самостійними громадськими організаціями, які являлись власниками майна та коштів, в тому числі мали право колективної власності на будівлю АДРЕСА_1, м. Чернігів. Посилання позивача на постанову Верховної ради № 2268 від 10.04.1992 року та на постанову Верховної ради № 3943 від 04.02.1994 року є безпідставними оскільки: Федерація профспілкових організацій на час прийняття постанови не була загальносоюзною громадською організацією, тому що в її склад входили незалежні професійні спілки Чернігівської області, які керувались своїми статутами і взаємодіяли з профспілками України і СРСР; правонаступництво було визначено у 1990 році на підставі ст.ст. 14,18 Закону СРСР від 09.10.1990 року № 1708-1 „Про громадські обєднання ”, протоколом установчої ради представників галузевих профспілкових організацій і первинних профорганізацій Чернігівської області від 11.12.1990 року, постановою від 11.12.1990 року і заявою про утворення Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, статутом від 11.12.1990 року; будівля по АДРЕСА_1, м. Чернігів ніколи не була у віданні центральних органів загальносоюзних громадських організацій, а перебувала на балансі Федерації профспілкових організацій Чернігівської області.

Представником відповідач-2 подано письмове клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, 32 членських організацій Федерації профспілкових організацій Чернігівської області згідно доданого Додатку, з посиланням на ту обставину, що Федерація профспілкових організацій Чернігівської області є правонаступником Чернігівської обласної ради профспілок, що підтверджується статутом від 11.12.1990 року, постановою установчої ради представників галузевих профспілкових організацій і первинних профорганізацій Чернігівської області, заявою про створення Федерації профспілкових організацій Чернігівської області і протоколом від 11.12.1990 року і на даний час до складу Федерації профспілкових організацій Чернігівської області входить 32 членські організації, які є співвласниками спірної будівлі по АДРЕСА_1, а тому рішення господарського суду може вплинути на права та обовязки членських організацій ФПО.

Письмове клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2, 32 членських організацій Федерації профспілкових організацій Чернігівської області згідно доданого Додатку відхилено судом, оскільки рішення з даного спору не стосується прав та обов»язків зазначених осіб щодо майна відповідача-1, так як вони не є його співвласниками, а тому рішення з даного спору не може вплинути на їх права або обов»язки щодо однієї із сторін по справі.

Також представником відповідача-2 було подано письмове клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2, членів профспілки ФПО ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, з посиланням на ту обставину, що будівля підприємства „Навчально-методичний центр” Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будувалася виключно за рахунок профспілкових внесків членів профспілок Чернігівської області в період з 1986 року по час введення в експлуатацію вказаної будівлі та враховуючи їх особисті звернення до Федерації профспілкових організацій Чернігівської області від 29.11.2011 року і тому рішення з даної справи може вплинути на права та обовязки даних членів профспілки, які своїми коштами прийняли участь у будівництві спірного обєкту.

Суд відхилив клопотання представника відповідача-2 про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, 32 членських організацій Федерації профспілкових організацій Чернігівської області згідно доданого Додатку та членів профспілки ФПО ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11, оскільки рішення з даного спору не стосується прав та обов»язків зазначених осіб щодо майна відповідача-1, так як вони не є його співвласниками, а тому рішення з даного спору не може вплинути на їх права або обов»язки щодо однієї із сторін по справі.

Представник відповідача 2 заявив усне клопотання допустити до участі у справі для дачі пояснень по справі членів профспілки.

Суд відхилив клопотання представника відповідача 2, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено участь свідків в господарському процесі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 (Федерація професійних спілок України) в поданих 02.12.2011 року письмових поясненнях відносно оскаржуваного обєкту Підприємства „Навчально-методичний центр” Федерації профспілкових організацій Чернігівської області за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1 зазначає, що було передано УКСом Чернігівській обласній раді професійних спілок, про що свідчить довідка про безкоштовне прийняття Українською республіканською радою профспілок основних фондів, яків введені в експлуатацію за 1987 рік.

Також представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 (Федерація професійних спілок України) було подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи Статуту Федерації професійних спілок України від 07.03.2000 року з останніми змінами від 24.05.2011 року.

Представник третьої особи-2 Федерації професійних спілок України надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Представником-2 було заявлено усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для ознайомлення з документами, наданими прокурором.

Представник прокуратури Чернігівської області не заперечував проти клопотання про оголошення перерви.

Суд задовольнив клопотання представника відповідача-2 та оголосив перерву в судовому засіданні до 08.12.2011 р. на 11:30.

Представник відповідача-1 в судове засідання 08.12.2011 року не зявився.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 08.12.2011 року в поданих додаткових поясненнях стосовно пояснень прокурора на заперечення зазначає, що прокурор та позивач не надали жодного документа, підтверджуючого право власності держави на спірне майно. Посилання прокуратури на титул розпочатого будівництва від 17.02.1986 року вказавши, що витрати на будівництво комплексу передбачались за рахунок коштів Мінбуду УРСР, ВЦРПС не відповідає дійсності, оскільки у титулі від 17.02.1986 року передбачалось будівництво комплексу за рахунок коштів місцевих спілок. Чернігівська обласна рада профспілок і Укрпрофрада являлись юридичними особами і були самостійні фінансово та організаційно і не відносились до загальносоюзної громадської організації. З моменту введення в експлуатацію спірна будівля по АДРЕСА_1 перебувала на балансі Чернігівської обласної ради професійних спілок, а потім в результаті реорганізації на балансі Федерації профспілкових організацій Чернігівської області і не відносилася до майна загальносоюзної громадської організації. Згідно листів № 10-16-13652 від 26.12.1996 року, № 12-24-177 від 13.02.1997 року, № 10-16-6221 від 01.07.1997 року, направлених Федерації профспілок України, до переліку організацій, установ і підприємств, які знаходились у віданні загальносоюзних профспілкових організацій, будівля по АДРЕСА_1 не входить. Право власності на будівлю виникло не на підставі передачі майна, а на підставі створення майна в результаті будівництва та прийняття його в експлуатацію, а на замовника був покладений обовязок оплатити роботи. Будинок спілок по АДРЕСА_1 побудований за кошти профспілок, а не за державні кошти. Крім того, Чернігівська обласна рада професійних спілок була реорганізована за рішенням загальних зборів від 11.12.1990р. у Федерацію профспілкових організацій Чернігівської області, тому остання не була новоствореною організацією. Відповідач-2 вважає заперечення прокурора безпідставними, оскільки Федерація профспілкових організацій в своїй діяльності керувалась ст. 28 Цивільного кодексу Української РСР; в Статуті діючому на даний час ФПО є правонаступником всіх прав та обовязків, коштів та майна Чернігівської обласної ради профспілок.

Третя особа-1 (КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної Ради) в поданому в судове засідання 08.12.2011 року поясненні, посилаючись на п. 7 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року зазначає, що реєстрація права власності з послідуючим внесенням запису в реєстрову книгу могла виникнути тільки за наявності правовстановлюючого документу на будинок або домоволодіння. Перша реєстрація обєкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 була проведена 18.04.2002 року, про що в реєстровій книзі №9 за № 632 було зроблено відповідний запис. Вказана реєстрація проводилась на підставі виданого 22.03.2002 року за рішенням Чернігівського міськвиконкому №59 від 18.03.2002 року свідоцтва про право власності на вказану будівлю. Інвентарною справою на вказаний обєкт, підтверджується також той факт, що до 18.04.2002 року реєстрація права власності на спірну будівлю з послідуючим внесенням записів до реєстрових книг не проводилась, правовстановлюючі документи на обєкт нерухомого майна не оформлювався. За період з 1988 року до 2002 року до КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної Ради звернень від власників майна щодо оформлення, видачі та реєстрації права власності не надходило.

Третя особа-2 (Федерація професійних спілок України) в поданих 08.12.2011 року письмових поясненнях не погоджується з доводами позивача, що Чернігівська обласна рада не була самостійною у питаннях як організаційного так і фінансового характеру, а підпорядковувалась Українській республіканській раді профспілок, яка в свою чергу ВЦРПС, тому Укрпрофрада та ФПО Чернігівської області є загальносоюзними громадськими організаціями, а посилається на Закон СРСР „Про громадські обєднання” від 09.10.1990 року № 1708, відповідно до якого визначено, що громадська організація є загальносоюзною. В свою чергу Українська республіканська рада професійних спілок здійснювала свою діяльність на території Української РСР, а Чернігівська обласна рада професійних спілок (правонаступником якої є Федерація профспілкових організацій Чернігівської області) на території Чернігівської області, тобто у певній місцевості. Таким чином, ні Українська республіканська рада професійних спілок, ні Чернігівська обласна рада професійних спілок не відносились до загальносоюзних громадських організацій.

Відповідач-3 в поданих 08.12.2011 року письмових поясненнях зазначає, що позивач та представник прокуратури стверджуючи те, що право державної власності на будівлю за адресою АДРЕСА_1 виникло на підставі актів, прийнятих свого часу Верховною Радою України, не заперечують проти того, що до прийняття цих актів зазначене майно не належало до державної власності. Таким чином, фактично наголошується на правомірності переходу до держави в особі Фонду державного майна права власності, яке раніше належало іншим особам. Акти Верховної Ради України, які встановлювали відмінну від нині діючої Конституції процедуру переходу до держави права власності на майно, яке їй раніше не належало, не є чинним у цій частині. Вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Тобто на підтвердження наявності у позивача субєктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, таких доказів позивачем подано не було, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Представником відповідача-2 було подане письмове клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів та заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонами додаткових документів.

Прокурор та представник позивача проти поданого клопотання заперечували.

Представник відповідача 3 та третьої особи 2 проти клопотання відповідача 2 не заперечували.

Представник третьої особи 1 щодо поданого клопотання поклався на розсуд суду.

Ухвалою суду від 08.12.2011 року за клопотанням відповідача-2 було продовжено термін розгляду справи на 15 днів.

Представник відповідача-1 в судове засідання 14.12.2011 року не зявився.

Представник третьої особи-2 надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи Пояснювальної записки про виконання профспілкового бюджету Чернігівської області за 1887 рік на 5 аркушах. Подані документи залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача-3 в поданих письмових поясненнях вказує на те, що згідно укладеного Договору оренди нерухомого майна від 01.04.2011 року № 105 та акту приймання-передачі відповідач-3 отримав від відповідача-2 в строкове платне користування будівлю з вмонтованим обладнанням та комунікаціями загальною площею 4937,9 кв.м. Враховуючи пояснення прокурора, що спірний об»єкт є майновим комплексом громадської організації без уточнення, що саме (яке саме майно) входило до складу цього майнового комплексу на момент його створення, на момент прийняття Верховною Радою України рішень, які позивач вважає підставою для визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на це майно та на даний час, існує певна невизначеність з боку позивача та представника прокуратури щодо складу майна, яке вони вважають спірним. Згідно довідки, виданої Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області залишкова (балансова) вартість будівлі станом на 01.11.2011 року становить 729651,25 грн. За даним бухгалтерського обліку відповідачем-3 за період 2006-2010 років вартість проведених поліпшень будівлі, яка знаходилась у користуванні підприємства становить 668,4 тис.грн. Крім того, протягом останніх років підприємством придбавались за власні кошти основні засоби та матеріальні активи загальною вартістю станом на 01.10.2011 року 1326,7 тис. Грн. За весь період перебування будівлі у користуванні відповідача-3 на її утримання чи ремонт не було витрачено жодної копійки державних грошей, усі видатки здійснював відповідач-3, як користувач спірної будівлі.

Представник відповідача-2 в поданих 14.12.2011 року додаткових поясненнях зазначив, що з жовтня 1990 року ні Федерація профспілок України, ні її попередники не мають навіть членського статусу профспілок СРСР. Чернігівська обласна рада професійних спілок та Федерація, як правонаступник не була загальносоюзною громадською організацією, що підтверджується статутом ФПО від 11.12.1990 року, листом генерального секретаря ВКП № 01-113 від 09.12.2011 року, положенням „Про республіканську, крайову і обласну раду профспілок”, ст.ст. 42-48 Статуту профспілок СРСР. Також відповідач-2 зазначає, що ст. 243 Кодексу законів про працю України встановлено, що професійні спілки державній реєстрації не підлягають, а згідно ст. 26 Цивільного кодексу України (1963 року) правоздатність професійних спілок як юридичних осіб виникає з моменту затвердження їх статутів, а у випадках, коли вони повинні діяти на підставі загального положення про організацію даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про їх утворення. Факт реорганізації (перетворення) Чернігівської обласної ради профспілок у Федерацію профспілкових організацій Чернігівської області підтверджується трудовими книжками ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12 в яких зроблено запис про перетворення Чернігівської обласної ради профспілок у Федерацію профспілкових організацій Чернігівської області, згідно Постанови Установчої ради від 11.12.1990 року та розпорядження за 1990-1991 роки голови Ради та Федерації. Чернігівська обласна рада профспілок була самостійною у питаннях як організаційного так і фінансового характеру та не належала до загальносоюзних громадських організацій.

Також відповідачем-2 було подано письмове клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи будівлі по АДРЕСА_1 у м. Чернігові, проведення якої доручити Київському науково-дослідному Інституту судових експертиз, у звязку з чим розгляд даної справи зупинити. Подане клопотання відповідач-2 обґрунтовує тим, що майно, яке належить ФПО було створено за її участю ще у 1987 році. Протягом років існування незалежної України ФПО проводило значні за обсягом будівельні роботи, капітальні та поточні ремонти, відновлення майна. Під час оформлення права власності на будівлю по АДРЕСА_1 у м. Чернігові видавались правовстановлюючі документи, як на майно створене до 24.08.1991 року так і на новозбудоване (оновлене) під час незалежності України. Крім того, у позовних вимогах прокурор просить визнати право власності за державою України в особі Фонду державного майна України на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м., фактично загальна площа будівлі літера А-7 складає 4937,9 кв.м., що підтверджується інвентаризаційною справою та договором оренди від 01.04.2011 року. Таким чином розбіжності у площі складає 1435,6 кв.м. Таким чином, встановити вищевказані дані можливо лише за допомогою спеціальних знань в будівельно-технічній галузі. З метою визначення виконаних та оплачених робіт по будівництву будівлі по АДРЕСА_1 у м. Чернігові, відповідач-2 просить суд поставити експертам наступні запитання: 1). Які обєми виконаних та оплачених робіт (централізовано чи за власні кошти), про що зазначено у відповідному акті приймання обєкту в експлуатацію? 2). Визначити технічний стан будівлі, інженерного обладнання, відсоток зношення, придатність до експлуатації, необхідність ремонту, наявність дефектів та інше; 3).Чи проводились капітальні ремонти та реконструкція майна? 4). Чи здійснювалась після 24.08.1991 року прибудова, яка в подальшому ввійшла до спірного майна? 5). Яка фактична загальна площа спірної будівлі з урахуванням проведених добудов? 6). Чи відповідають матеріали справи, які свідчать про фінансування будівництва, зокрема фінансово-кошторисні документи, вимогам до оформлення подібних документів і чи є підстави вважати відображені в них дані достовірними відомостями?

Прокурор, представники позивача та третьої особи-1 проти клопотання відповідача-2 про призначення судової будівельно-технічної експертизи будівлі по АДРЕСА_1 у м. Чернігові заперечували.

Представники відповідача-3 та третьої особи-2 підтримали клопотання про проведення експертизи.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 16.12.2011 р. на 09:00.

В судовому засіданні 16.12.2011р., представник відповідача 2 заявив клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

Відповідач 2 підтримав своє клопотання щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Прокурор виклав свої усні заперечення щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Суд відхилив клопотання відповідача 2 щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи у зв»язку з безпідставністю, оскільки відповідачем -2 не було надано суду належних доказів, які підтверджують , що після введення в 1987р. в експлуатацію будівлі по АДРЕСА_1 в м. Чернігові , здійснювались добудови чи перебудови. Щодо площі будівлі , то її внутрішня і зовнішня площі перевірялись при проведенні інвентаризації будівлі, яка передувала прийняттю виконавчим комітетом рішення від 18.03.20002р. «Про оформлення права власності на об»єкти нерухомості».

В судовому засіданні оголошена перерва до 26.12.2011р.

Після перерви представник відповідача 1 в судове засідання не з»явився.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Федерація профспілкових організацій Чернігівської області створена відповідно до рішення установчої ради представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області від 11 грудня 1990 року.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб та фізичних осіб підприємців та статуту Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, реєстрація Федерації профспілкових організацій Чернігівської області була здійснена управлінням юстиції Чернігівської області 17 березня 2000 року свідоцтво № 84.

Відповідно до п. 1.2. Статуту Підприємства „Учбово-методичний центр” ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, затверджений постановою президії ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області №24 від 14.09.1998 року, перереєстрований розпорядженням Чернігівського міського голови від 10.12.1998 року № 599-р, Центр є підприємством, створеним Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області на її колективній власності (протокол № 35 від 28.11.1994 року), зареєстрований як суб”єкт підприємницької діяльності Чернігівським міськвиконкомом № 270-р від 15.12.1994 року.

Пунктами 1.3., 1.4. Статуту Підприємства „Учбово-методичний центр” ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, засновником і власником майна Центру є юридична особа рада Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, яка діє на підставі статуту і знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5. Центр є юридичною особою згідно з чинним законодавством України, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку, штамп та інші атрибути, передбачені чинним законодавством для юридичних осіб. Центр набуває прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації по місцю знаходження центру в порядку, визначеному чинним законодавством.

Державним актом на право постійного користування землею надано право постійного користування землею „Учбово-методичному центру” ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області (м. Чернігів, АДРЕСА_1) виконкомом Чернігівської міської ради народних депутатів, відповідно до якого зазначеному землекористувачу надано у постійне користування 0,62 га для виробничих потреб, відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 19.04.1993 року № 77 (Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 107).

Відповідно до п.1.2 Статуту, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Чернігівської міської Рад 24.01.2007р., підприємство „Учбово-методичний центр” перейменовано в підприємство «Навчально-методичний центр»Федерації профспілкових організацій Чернігівської області і є правонаступником підприємства «Учбово-методичний центр».

01.04.2011р. між підприємством «Навчально-методичний центр»Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області було укладено договір оренди нерухомого майна № 105, згідно якого Федерація профспілкових організацій Чернігівської області передала підприємству «Навчально-методичний центр»Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області в оренду нерухоме майно площею 4937,9 кв. метрів , що знаходиться у м. Чернігові по АДРЕСА_1.

14.02.2002 року Голова ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області звернувся до Чернігівського БТІ з проханням провести інвентаризацію будівлі Учбово-методичного центру за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1 і оформити свідоцтво на право власності.

Облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, у відповідності до п.10 підпункту б) ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002 року доручено Чернігівському МБТІ оформлення свідоцтва про право власності на будівлю загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на раду Федерації профспілкових організацій Чернігівської області.

Частиною 1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні ” визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні ” виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно регулюється Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. N 7/5 та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445.

Згідно п.п. 2.1,2.2,2.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.02р. № 157/6445, для реєстрації, виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (Додаток 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав). Для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми.

У відповідності до підпункту а) п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.02р. № 157/6445, оформлення місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування права власності юридичних осіб на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема - фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію; - власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку; - юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками; - фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) підприємства, об'єднання, організації отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, об'єднання, організації, що ліквідовується; - фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників (власників) отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм за актом приймання-передавання; - інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об'єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об'єкта (частини) інвестору; - у разі виділення окремого будинку зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель); - фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об'єкта; - фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені із житлових у нежитлові і навпаки, при наданні рішення відповідного органу; - фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

22.03.2002 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 18.03.2002 року № 59, раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області видано свідоцтво про право власності на об”єкт нерухомості, яким посвідчено, що будівля літ.А-7 загальною площею 3502,3 кв.м., розташована в м. Чернігові по АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних Інвентаризаційної справи №16652 будинок АДРЕСА_1, загальна площа даного об”єкту складає 3502,3 кв.м. (літера А-7).

Твердження відповідача 2 про те, що площа будівлі складає 4937,9 кв. метрів, як зазначено у договорі оренди нерухомого майна від 01.04.2011р. судом до уваги не приймається, оскільки ні відповідачем 2, ні відповідачем 3 не подано належних доказів, які підтверджують відповідно до яких документів у договорі оренди була зазначена площа будівлі 4937,9 кв.м.

Як слідує із експлікацій внутрішніх площ та журналу зовнішніх обмірів будівлі по АДРЕСА_1, які знаходяться в інвентаризаційній справі , внутрішня площа будівлі по вул.. Шевченка ,105а у м. Чернігові становить 3502 ,3 кв.м., а зовнішня - 4938,6 кв.метрів.

Тобто площа зазначена у договорі оренди 4937,9 кв.м., відповідає площі зовнішніх обмірів 4938,6 кв.метрів.

А зазначена площа у свідоцтві про право власності відповідає внутрішній площі будівлі за обмірами БТІ.

Статтею 26 Цивільного кодексу Української СРСР визначено, що юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Як встановлено судом, Федерація профспілкових організацій Чернігівської області як юридична особа створена відповідно до рішення установчої ради представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області від 11 грудня 1990 року і зареєстрована управлінням юстиції Чернігівської області 17 березня 2000 року свідоцтво № 84.

Відповідно до ст.ст. 19, 24 Статуту Федерації профспілкових організацій Чернігівської області , в редакції зареєстрованій управлінням юстиції Чернігівської області 17 березня 2000 року, рада Федерації профспілкових організацій Чернігівської області в період між конференціями є вищим органом федерації .

Таким чином рада Федерація профспілкових організацій Чернігівської області є виборним органом федерації, та не має статусу юридичної особи, а тому виконавчий комітет Чернігівської міської ради не міг приймати рішення щодо оформлення права власності за радою Федерація профспілкових організацій Чернігівської області, як органом федерації.

Як вбачається із інвентаризаційної справи, рішення про оформлення свідоцтва про право власності на об єкт розташований в м. Чернігові по вул.Шевченка,105а було прийнято на підставі заяви ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області від 14.02.20002р., проведеної технічної інвентаризації обєкта, статуту підприємства «Учбово-методичний центр»ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого 22.02.1995р. підприємства «Учбово-методичний центр»ради федерації профспілкових організацій Чернігівської області.

Доказів надання виконавчому комітету документів , перелік яких визначений у п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, та необхідних для прийняття рішення щодо видачі свідоцтва про право власності на об»єкт нерухомості, відповідач-1, відповідач 2 та комунальне підприємство «Чернігівське МБТІ»суду не надали, в матеріалах інвентаризаційної справи вони також відсутні.

В силу ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 23.11.1983 року №677 було дозволено обласній раді професійних спілок провести проектно-вишукувальні роботи на площі 0,6 га по вул. Шевченка, 105-а для будівництва комплексу профкурсів.

25.12.1983 року зроблений висновок по відводу земельної ділянки для будівництва комплексу профкурсів по АДРЕСА_1, замовником якого виступила обласна рада професійних спілок. Управлінням Головного архітектора міста у грудні 1985 року був розроблений паспорт земельної ділянки для будівництва вищезазначеного комплексу, який виданий обласній раді професійних спілок.

Згідно з Типовим договором підряду на капітальне будівництво від 27.01.1986 року, укладеного між ВКБ Київської міськрадпрофспілки (замовник) та трестом «Чернігівпромбуд», підрядник приймає на себе будівництво приміщення профспілкових курсів у м.Чернігові відповідно до технічного проекту, який затверджений ГоловУКБ ВЦРПС від 30.02.1985 року. Термін будівництва - III квартал 1986 року - IV квартал 1987 року. Вартість - 837 тис. руб., фінансування будівництва за рахунок замовника.

Відповідно до титулу розпочатого будівництва від 17.02.1986 року проектно-кошторисна документація на будівництво спірного об'єкту була затверджена ГоловУКБ ВЦРПС 30.04.1985 року.

Постановою Української республіканської ради профспілок, яка підпорядковувалась ВЦРПС від 31.03.1986 року був затверджений план фінансування капітальних вкладень по будівництву та проектуванню профспілкових об'єктів на 1986 рік за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок та за рахунок коштів місцевих профспілок.

Наказом Головного Управління капітального будівництва ВЦРПС в м. Москва від 13.08.1986 року було перезатверджено проект на будівництво профспілкових курсів у м. Чернігові по АДРЕСА_1 з кошторисною вартістю будівництва 1225,87 тис. руб., терміном 1986 1987 роки.

Начальником Головбуду ВЦРПС від 08.12.1986 року на виконання даної постанови затверджено показники цього будівництва за рахунок коштів ВЦРПС, ВКБ Київської міськрад профспілки та місцевих профспілкових організацій.

Аналогічною постановою від 30.03.1987 року затверджений план капітальних вкладень по будівництву профспілкових обєктів на 1987 рік, який передбачав фінансування спірного обєкту УКБ Укрпрофради в розмірі 842 тис.руб.

Переліком профспілкових обєктів плану капітального будівництва на 1987 рік було визначено суму капітальних вкладів в розмірі 830 тис.руб., у тому числі 430 тис.руб. за рахунок Укрпрофради, 400 тис.руб. обласної профспілки.

Відповідно до звіту Головного управління капітального будівництва ВЦРПС за 1987 рік Головного управління капітального будівництва ВЦРПС за 1987 рік будівництво спірного обєкту вчинено за рахунок коштів Укрпрофради та місцевих профспілок.

Постановою Чернігівської обласної ради професійних спілок від 04.01.1988 року був затверджений акт державної комісії про прийняття в експлуатацію приміщення профспілкових курсів у м. Чернігові по АДРЕСА_1 від 30.12.1987 року. Кошторисна вартість по затвердженій проектно-кошторисній документації склала 1226,33 тис.руб., прийнято в експлуатацію обєкт вартістю 949,3 тис.руб.

Постановою Верховної Ради УРСР від 24 серпня 1991 року № 1427-ХІІ "Про проголошення незалежності України", Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, Закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. Цей акт набрав чинності з моменту його схвалення. У звязку з цим весь економічний, науковий, технічний потенціал, розміщений на території України, став власністю народу України.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 року № 1452ХІІ "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991 року № 1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших обєктів союзного підпорядкування, розташовані на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29 листопада 1990 року майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України своєю Постановою від 10 квітня 1992 року № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та обєктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій. Фонд державного майна України мав прийняти майно цих підприємств, установ та обєктів до 01 травня 1992 року, що не виконано. Також не сформований загальний перелік такого майна.

Профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР, відповідно, до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.

Таким чином, спірний об”єкт в м. Чернігові по АДРЕСА_1 є майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, який розташований на території України.

Про належність спірного обєкту до майна загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР також свідчить Договір про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном від 18 листопада 1990 року, укладений керівниками Загальної Конфедерації Профспілок СРСР і Федерації незалежних профспілок України у м. Москва, на який посилається другий відповідач. Однак цей Договір затверджений лише постановою Президії Ради Загальної Конфедерації Професійних Спілок СРСР 18 листопада 1990 року № 2-1а, тобто з одного боку, однак він не затверджений керівним органом Федерації незалежних профспілок України.

У пункті 26 Декларації від 06 жовтня 1990 року про утворення Федерації незалежних профспілок України вказано, що Рада Федерації є правонаступником Укрпрофради і все майно Федерації є власністю останньої. 21 листопада 1992 року Федерація незалежних профспілок України була перейменована в нинішню Федерацію профспілок України.

Статут Федерації профспілкових організацій Чернігівської області , який затверджений рішенням установчої ради представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області від 11 грудня 1990 року та зареєстрований управлінням юстиції Чернігівської області 17 березня 2000 року , не містить положень, щодо правонаступництва обласної ради профспілок.

Як вбачається із протоколу установчої ради представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області від 11 грудня 1990 року, федерація профспілок України була створена як нова самостійна добровільна неприбуткова організація, а не шляхом реорганізації обласної ради профспілок.

04 лютого 1994 року Верховна Рада України постановою № 3943-ХІІ доручила Кабінету Міністрів України до 01 березня 1994 року визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення субєктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю (п.1 Постанови). До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів) (п.3 Постанови).

Суд вважає безпідставними доводи другого та третього відповідачів про те, що вказані постанови Верховної Ради України, суперечать Конституції УРСР, законодавству, прийняті після набуття відповідачем -2 права власності на спірний обєкт, тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Вищезазначені постанови Верховної Ради України є загальнообовязковими та законними, про що свідчить розпорядження Президента України від 24 травня 1996 року № 123/96-рп "Про заходи щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", яким доручалось уряду у двомісячний термін проінформувати главу держави про стан виконання парламентських постанов та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо вирішення питань права власності на майно зазначених організацій.

Також згідно п. 13 ст. 97, ст. 102 Конституції України 1978 року, до виключного відання Верховної Ради України, як єдиного органу законодавчої влади України, належить здійснення законодавчого регулювання відносин власності шляхом прийняття законів, постанов та інших актів.

16 червня 1992 року прийнятий Закон України "Про об'єднання громадян" № 2460-ХІІ, введений в дію 18.07.1992 року.

Згідно ст. 1 Закону України "Про об'єднання громадян", об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки.

Закон України про профспілки прийнятий значно пізніше, а саме: особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні були визначені Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV, із змінами і доповненнями (далі скорочено - ЗУ "Про профспілки"). Дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Отже до набуття чинності ЗУ "Про профспілки", профспілки в Україні діяли відповідно до ЗУ "Про об'єднання громадян".

Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про об'єднання громадян" об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Законом України "Про власність" від 07.02.1991 року № 697-ХІІ, із змінами і доповненнями (втратив чинність 20.06.2007, ЗУ № 997) зокрема, його ст. 20 було визначено, що професійні спілки та їхні громадські обєднання є субєктами права колективної власності.

Відповідно до ст.21 ЗУ "Про власність" право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.

Статтею 34 Закону України "Про профспілки" встановлено: "Профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності. Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі: - придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; - передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Профспілки, їх об'єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій. Втручання у статутну діяльність профспілок, їх об'єднань органів державної влади, громадських організацій не допускається, крім випадків, передбачених законами України. Позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законами. Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об'єднань, що належить їм на праві власності, здійснюють керівні органи профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).

Спірний об'єкт, який знаходиться в м. Чернігові по АДРЕСА_1, не був об'єктом права власності профспілок УРСР. Згідно Закону України "Про профспілки" профспілки України не є правонаступником профспілок СРСР, відповідно і Федерація профспілкових організацій Чернігівської області не є правонаступником обласної ради профспілок.

Поняття „власність профспілкових та інших громадських організацій ” увійшло в обіг з 01.01.1964 дати набрання чинності Цивільним кодексом Української РСР.

В подальшому, 20.04.1978, на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання прийнято Конституцію (Основний Закон) України, згідно ст. 10 якої основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної), до якої віднесено майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань, і колгоспно-кооперативної власності.

Проте, безпідставним слід вважати, що власність, із введенням поняття „майно профспілкових громадських організацій” , яку було передано у відання Української республіканської Ради профспілок до фактичної появи такого поняття, автоматично перетворилась з майна державної форми власності на майно профспілкової організації.

В той же час, в тексті діючої Конституції України, що її прийнято на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, таке поняття як соціалістична (загальнонародна) власність відсутнє.

Згідно ст. 41 Конституції України 1996 року власність в Україні існує у трьох формах приватна, державна та комунальна.

Відсутні будь-які правові підстави вважати, що спірне майно відноситься до іншої, ніж державна, форми власності в розумінні ст. 41 Конституції України 1996 року.

Згідно п. 7 ст. 92 Конституції України 1996 року правовий режим власності в Україні визначається виключно законами України.

Згідно п. 4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року № 2558-ХІІ, основним завданням Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Згідно ст. 7 Закону України „Про управління об”єктами державної власності” від 21.09.2006 року № 185-V, ФДМ України здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.

Таким чином, доводи прокурора і позивача про те, що суб'єкти права власності майна загальносоюзних профспілок колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, законодавчо не визначені, тому це майно є загальнодержавною власністю і право розпорядження ним, у тому числі спірним об'єктом, повинно здійснюватись Фондом державного майна України , тобто позивачем, є обґрунтованими.

Враховуючи наведені нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, історії створення спірного майна, суд вважає, що з проголошенням незалежності 24 серпня 1991 року право власності на спірний об'єкт набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ та від 01.03.1994 року № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права, тобто Фонду державного майна України.

Аналогічна правова позиція щодо визначення правового режиму майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України до законодавчого визначення суб'єктів права власності, згідно постанови Верховної Ради України № 3943 від 4 лютого 1994 року, викладена в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 18 жовтня 2005 року у справі №30/106-04-344, від29 травня 2007 року у справі № 2-6/954-2006, від 4 листопада 2008 року №10/324/04/НР , від 27.04.2010р. № 27/22-09(25/157-08(10/53-07).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності держави Україна на спірний об'єкт не визнається відповідачем-2 . Його доводи про правомірність набуття права власності на спірний об'єкт Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області , суд вважає недоведеними та такими, що не відповідають вищенаведеним нормам чинного законодавства України і наявним доказам у справі.

Таким чином, позовні вимоги прокурора про визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у м. Чернігові підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 1 ст. 57 Закону України «Про власність», діючого на момент прийняття виконкомом Чернігівської міської ради рішення № 59 від 18.03.2002р, якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

У відповідності до ст.393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Виконавчий комітет Чернігівської міської ради під час прийняття рішення № 59 від 18.03.2002 року, що оспорюється, не перевірив у повній мірі перелік документів , необхідних для прийняття рішення щодо оформлення права власності, чим порушив норми законодавства.

Згідно чинного законодавства України власником спірного майна є держава в особі уповноваженого нею ФДМУ, тому прокурор обґрунтовано вимагає визнати незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 59 від 18.03.2002 року «Про оформлення права власності на об”єкти нерухомості», як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства і порушує права власності на спірний об”єкт держави в особі ФДМУ.

Таким чином, суд доходить висновку , що рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 59 від 18.03.2002 року «Про оформлення права власності на об”єкти нерухомості» не відповідає вимогам діючого законодавства , тому позовні вимоги прокурора щодо визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 59 від 18.03.2002 року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у м. Чернігові є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно свідоцтво про право власності на об»єкт нерухомості , що розташований у АДРЕСА_1, видане 22.03.2002р. раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 18.03.2002р. № 59 , є нікчемним.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Приймаючи до уваги, що судом визнано за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, і на даний час спірна будівля літ. А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 фактично перебуває у володінні відповідача-2: Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, то остання зобов”язана передати її власнику.

Посилання відповідачів на пропуск прокурором строку позовної давності є безпідставні і судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Статтею 83 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлено три роки.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

У відповідності до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно ст. 76 Цивільного кодексу УРСР, 1963 року, чинного на момент прийняття оспорюваного рішення , перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. В свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 261 нині чинного Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином , на момент звернення з позовом прокурором не пропущено строк позовної давності щодо оскарження рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради від 18.03.2002р. № 259.

Щодо позовних вимог про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння , перебіг строку позовної давності для звернення прокурора з даним позовом виник за наслідками проведення перевірки за вказівкою Генеральної прокуратури України (лист № 07/1/1-359вих-291ОКВ-11 від 17.06.2011 року), тобто з червня 2011 року.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку , що прокурором не пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду за захистом порушеного права, а тому клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України унормована підвідомчість спорів господарським судам України, зокрема, господарським судам підвідомчі справи у спорах, про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.

При цьому, під актом розуміється юридична форма рішень державного чи іншого органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин, тобто акти ненормативного характеру, які породжують певні права та обовязки субєкта, або визначеного кола субєктів, якому вони адресовані.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у звязку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням обєктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.02р. № 157/ , що регулює оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові обєкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

З аналізу вказаних норм вбачається, що свідоцтво про право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обовязки, тобто воно не є актом у розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду або правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, який є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Свідоцтво про право власності на об»єкт нерухомості, що розташований у АДРЕСА_1, видане раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області не є правовстановлюючим, а лише правопідтверджуючим. Воно не може виступати предметом спору, оскільки не містять ознак акту органу місцевого самоврядування: таким може бути лише правовстановлюючий документ, на підставі якого видане свідоцтво, в даному випадку рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.03.2002 р.

Так як, вказане свідоцтво про право власності не має статусу акту державного чи іншого органу в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржений до господарського суду, а тому спір про визнання його недійсним не підлягає розгляду в господарських судах.

За таких обставин, провадження у справі щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002р. , виданого раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у м. Чернігові на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 18.03.2002 р. № 59, підлягає припиненню, а тому клопотання відповідача 2 щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Клопотання відповідача-2 про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з тим, що вимога позивача щодо визнання рішення виконкому Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002 року незаконним не підлягає розгляду у господарському суді тому, що такі спори відносяться до публічно-правових відносин і вирішуються у порядку адміністративного судочинства, є безпідставним і задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 2 п.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 24.10.11р. № 10 , господарські суду розглядають справи за участю господарюючих суб»єктів та суб»єктів владних повноважень у спорах про право , що виникають з відносин врегульованих Цивільним кодексом України,Господарським кодексом України , іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Позовні вимоги щодо визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 59 від 18.03.2002 року «Про оформлення права власності на об”єкти нерухомості»є спором щодо права власності держави на спірне майно , а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Позовні вимоги щодо визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння не є публічно-правовими спорами і також підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Оскільки підприємство «Навчально-методичний центр» Федерації профспілкових організацій Чернігівській області не є власником, а лише орендатором нежитлової будівлі, яка знаходиться по вул.. Шевченка,105а у м. Чернігові, і прокурором не визначено яким чином відповідач 3 порушує права та охоронювані законом інтереси держави і фактично заявлені позовні вимоги не містять вимог саме до підприємства «Навчально-методичний центр» Федерації профспілкових організацій Чернігівській області, а тому задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги, що спір немайнового характеру про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 59 від 18.03.2002 року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у м. Чернігові виник з неправомірних дій відповідача-1, відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача-1: виконавчого комітету Чернігівської міської Ради підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 941 грн. судового збору, як з вимог немайнового характеру.

Згідно з довідкою (а.с.167 том 2), наданою відповідачем-2, за підписами голови Федерації профспілкових організацій Чернігівської області М.А.Богдан та головного бухгалтера О.М.Костенко, будівля Підприємства „Навчально-методичний центр” Федерації профспілкових організацій Чернігівської області за адресою: АДРЕСА_1 м. Чернігів обліковується на балансі Федерації. Залишкова (балансова) вартість будівлі станом на 01.11.2011 року становить 729651 грн. 25 коп.

Таким чином, при розподілі судового збору за розгляд спору майнового характеру: про визнання за державою України в особі Фонду державного майна України право власності на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у м. Чернігові та щодо витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будівлю літ. А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, слід виходити із залишкової вартості майна, зазначеної в довідці відповідача-2: - 729651 грн. 25 коп.

Оскільки спір майнового характеру виник внаслідок неправомірних дій відповідача-2, відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача-2: Федерації профспілкових організацій Чернігівської області підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 14593,02 грн. судового збору за розгляд спору про визнання права власності та 14593,02 грн. судового збору за розгляд спору про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 30, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. ст. 257, 261, 267,268, 387, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 71,76 Цивільного кодексу Української РСР, ст. 21 Закону України „Про об”єднання громадян”, ст. 21 Закону України „Про власність”, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.02р. № 157/6445, ст.ст. 33, 34, 43, 49, п.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги до виконавчого комітету Чернігівської міської Ради в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 59 від 18.03.2002 року задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 59 від 18.03.2002 року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у м. Чернігові.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог до виконавчого комітету Чернігівської міської Ради та Федерації профспілкових організацій Чернігівської області щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002 року, видане раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у м. Чернігові, припинити.

4. Позовні вимоги до Федерації профспілкових організацій Чернігівської області щодо визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити повністю.

5. Визнати за державою Україна в особі Фонду державного майна України, 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9 (код ЄДРПО 00032945) право власності на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, у м. Чернігові.

4. Витребувати із чужого незаконного володіння Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПО 02668736) та передати Фонду державного майна України, 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9 (код (код ЄДРПО 00032945) будівлю літ. А-7 загальною площею 3502,3 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

5. Стягнути з виконавчого комітету Чернігівської міської Ради, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 04062015) в доход державного бюджету (рахунок 31212206700002, отримувач: державний бюджет м. Чернігова, Код ЄДРПОУ 22825965, Банк отримувача: ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації: 22030001) 941 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 02668736) в доход державного бюджету (рахунок 31212206700002, отримувач: державний бюджет м. Чернігова, Код ЄДРПОУ 22825965, Банк отримувача: ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації: 22030001) 29186,05 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

7. У задоволенні позовних вимог до підприємства «Навчально-методичний центр» Федерації профспілкових організацій Чернігівській області відмовити.

Головуючий суддя Лавриненко Л.М.

Судді Фетисова І.А.

Белов С.В.

Повне рішення підписано 28.12.2011 року.