Рішення № 20361817, 22.12.2011, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«22 »грудня 2011 року Справа №17/119/10/6

За ПОЗОВОМ: Концерну „Військторгсервіс”

13151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А

До ВІДПОВІДАЧА: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

19531, Чернігівська область, Бахмацький район, с. Красне, вул. Тасуїв, 40

Про стягнення неустойки 106075,46 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: ОСОБА_2 головний юрисконсульт, довіреність № 26 від 11.03.11р.

Від Відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Концерном „Військторгсервіс” заявлено позов до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 106075,46грн.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні 22.12.11р. представник Позивача заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Відповідача.

Дане клопотання судом залишається без розгляду, оскільки Позивачем не надано доказів сплати судового збору за розгляд даного клопотання, як це передбачено абз. 3) п.п.2 п.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

У судовому засіданні 17.09.09р. представником Відповідача наданий письмовий відзив на позовну заяву, яким Відповідач проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, зазначивши, зокрема, що ним подана касаційна скарга на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 серпня 2009 року. Також до відзиву додана копія ухвали господарського суду Сумської області від 14.08.09р. про порушення провадження у справі №13/231-09 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до приватної виробничо-комерційної фірми „ОАС” та концерну „Військторгсервіс” філії №3 про визнання недійсною додаткової угоди від 31.12.08р. про правонаступництво.

Відповідач у судові засідання 06.12.11р. та 22.12.11р. не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи. Про причини неявки суд не повідомлено.

За таких обставин, суд вважає, що небажання Відповідача направити в засідання свого представника, при тому, що ним був наданий відзив на позов, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2003 року між Головним управлінням торгівлі Тилу Міністерства оборони України, правонаступником якого є відповідно до наказу Міністра оборони від 31.01.2006 року №47 є Концерн „Військторгсервіс” (Позивач), та Субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (Відповідачем) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №140/Д-4 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Орендодавець (Позивач) передає, а Орендар (Відповідач) приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно нежитлові приміщення (надалі-Майно), площею 1321,1 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, на 1-му та 2-му поверхах будівлі магазину ”Універмаг”, що знаходиться на балансі ГУТТ МО України, вартість якого визначена згідно експертної оцінки і у сумі становить 548300,0 грн., під розміщення торгівлі непродовольчими товарами 465,2 кв.м, непродовольчими товарами дитячого асортименту 41,8 кв. м, шкільним приладдям 114,7 кв. м, розповсюдження книг, виданих українською мовою 10,3 кв. м, продовольчими товарами підакцизної групи 190,8 кв. м, перукарня 25,9 кв. м, майстерня по ремонту взуття 61,0 кв. м, продовольчими товарами 397,0 кв. м, реалізація готових ліків 14,4 кв.м.

Згідно п.2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі Майна.

Згідно п.п.3.1.-3.2. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить за базовий місяць розрахунку (жовтень 2003 року) 4612,62 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди (листопад 2003 року), визначається шляхом корегування оренди за базовий місяць на індекс інфляції за листопад 2003 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п.10.1., п. 10.6. Договору цей договір вступає в дію з 01 листопада 2003 року і є чинним до 31 грудня 2004 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

31 липня 2008 року між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода про внесення змін та доповнень до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №140/Д-4 від 25.10.2003р., відповідно до якої сторони, зокрема, домовилися:

”2. Змінити нижче вказані умови Договору:

2.1. У пункті 5.6. Договору слова та цифри ”До 30 числа наступного за звітним місяця” замінити на слова та цифри ”До 30 числа поточного місяця”.

2.2. У пункті 10.1. Договору слова та цифри ”До 31 грудня 2004 року” замінити на слова та цифри ”До 01 листопада 2019 року”.

Згідно п.5 даної додаткової угоди, вона набирає чинності з моменту її підписання і є невідємною частиною Договору.

31 грудня 2008 року між Відповідачем (Орендар, Сторона-1) та приватною виробничо-комерційною фірмою „ОАС” (Правонаступник Орендаря, Сторона-2) укладено додаткову угоду до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №140/Д-4 від 25.10.2003р., відповідно до якої у зв'язку із припиненням зобов'язань Стороною-1 за Договором, усі права та обовязки за Договором, які виконував Орендар (Сторона-1) - субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, переходять до Правонаступника Орендаря за Договором (Сторони-2) - приватної виробничо-комерційної фірми „ОАС”, окрім наявної та несплаченої кредиторської заборгованості за Договором.

Згідно до п.2 додаткової угоди сторони домовились внести зміни до Договору, виклавши їх в такій редакції:

«2.1. У тексті Договору замінити найменування Сторони-1 на приватна виробничо-комерційна фірма „ОАС” (Сторона-2) у всіх відмінках.

2.2. Платіжні реквізити Сторони-1 замінити на платіжні та юридичні реквізити Сторони-2, а саме: приватна виробничо-комерційна фірма „ОАС”, 41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Клубна, 95, р/р26009301323284 у філії ЗАТ «ОТП Банк»в м. Суми, МФО 337977, код ЄДРПОУ 30196254.

Дана угода набирає чинності з 31 грудня 2008 року і діє до моменту припинення чи розірвання Договору, невід'ємною частиною якого вона є.»

Згідно п.п.3-4 додаткової угоди сторони підтверджують, що непогашені зобов'язання Сторони-1 за Договором, не переходять до Сторони-2. Починаючи з 31 грудня 2008 року Правонаступник підтверджує свої зобов'язання за Договором.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21 квітня 2009 року у справі №9/94-09 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми ”ОАС” до Концерну ”Військторгсервіс” та приватного підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні орендованим майном позовні вимоги задоволено. Зобовязано Приватного підприємця ОСОБА_1 звільнити приміщення площею 1321,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на 1-му та 2-му поверхах будівлі магазину „Універмаг”.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06 серпня 2009 року рішення господарського суду Сумської області від 21 квітня 2009 року у справі №9/94-09 залишено без змін.

Таким чином, рішення господарського суду Сумської області від 21 квітня 2009 року у справі №9/94-09 набрало законної сили 06.08.2009р.

Доказів скасування вищевказаних судових рішень Відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.10.8. Договору, чинність цього Договору припиняється внаслідок: достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Відповідно до п.2.4. Договору у разі припинення цього Договору Майно повертається Орендарем Орендодавцю. Орендар повертає Майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленого при передачі Майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі.

Згідно п.5.7. Договору Орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві або підприємству, вказаному Орендодавцем, орендоване Майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

Згідно ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України:

«У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.»

Відповідно до п.9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України:

«Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.»

Згідно бухгалтерської довідки орендна плата за користування майном за період січень-липень 2009 року становила 94490,25 грн.

Розмір неустойки за 212 днів прострочення повернення майна за період з 01 січня 2009 року по 31 липня 2009 року Позивачем нарахований в розмірі 188981,04 грн.

За даними обліку Позивача, у період з 01 січня по 25 липня 2009 року Відповідачем перераховано на рахунок Позивача грошові кошти в сумі 82905,58 грн.

На підставі викладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 106075,46 грн. неустойки за користування орендованим майном з 01.01.2009р. по 31.07.2009р.

Доводи Відповідача, що Позивач не вірно застосовує норми ст.785 Цивільного Кодексу України, так як ця стаття регулює обовязки наймача лише у разі припинення договору найму, а договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №140/Д-4 від 25.10.2003р. не припинений, а є пролонгованим згідно додаткової угоди від 31 липня 2008 року строком до 01 листопада 2019 року, суд відхиляє з наступних підстав.

В постанові Харківського апеляційного господарського суду від 06 серпня 2009 року у справі №9/94-09, де учасниками спору є Позивач та Відповідач, було встановлено наступне.

31 грудня 2008 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Приватною виробничо-комерційною фірмою „ОАС” укладено додаткову угоду до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №140/Д-4 від 25.10.2003р.

Відповідно до додаткової угоди від 31.12.2008р., сторонами визначено, що у зв'язку із припиненням зобов'язань за Договором ПП ОСОБА_1, усі права та обовязки за Договором, які виконував Орендар ПП ОСОБА_1, переходять до Правонаступника Орендаря за Договором, тобто, Приватної виробничо-комерційної фірми „ОАС”, окрім наявної та несплаченої кредиторської заборгованості за Договором.

Дана додаткова угода підписана Позивачем (ПВКФ «ОАС») та 2-м Відповідачем (ПП ОСОБА_1.) та набрала чинності 31.12.08р. та погоджена з першим Відповідачем (Концерн «Військторгсервіс» шляхом вчинення на договорів генеральним директором концерну П.Н. Пукіром напису «погоджено».

Дана додаткова угода за своїм змістом є договором про передачу третій особі, тобто ПВКФ “ОАС”, прав та обовязків ПП ОСОБА_1 за договором оренди індивідуально визначеного майна №140/Д-4 від 25.10.2003 р.

З метою врегулювання правовідносин, що виникли після укладання зазначеної додаткової угоди, Концерн “Військторсервіс” та ПВКФ “ОАС” 31.12.2008 р. уклали угоду про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №140/Д-4 від 25.10.2003р. виклавши договір оренди в новій редакції із визначенням орендаря за договором - Приватну виробничо-комерційну фірму “ОАС”.

Відповідно до акту приймання-передачі від 31.12.2008 р. 1-й відповідач, Концерн “Військторсервіс”, передав, а позивач, Приватна виробничо-комерційна фірма “ОАС”, прийняв згідно договору №140/Д-4 від 25.10.2003 р. зі змінами та доповненнями індивідуальне визначене нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме: “Універмаг” розташований за адресою: м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 89 загальною площею 1321,1 кв. м.

Таким чином, відбулася заміна орендаря за договором оренди №140/Д-4 від 25.10.2003р., а не дострокове припинення чи розірвання договору оренди, як це стверджує ПП ОСОБА_1 в свої апеляційній скарзі.

У разі заміни субєктів господарювання зберігається той самий вид зобовязання, а заміна осіб у зобовязанні означає, що попередні учасники, в даному випадку ПП ОСОБА_1, із зобовязання вибувають, а їх права та обовязки у повному обсязі переходять до субєктів, що їх замінили, тобто ПВКФ “ОАС”.

Таким чином, орендні правовідносини між Концерном “Військторсервіс” та ПП ОСОБА_1, у відповідності до умов договору припинились внаслідок заміни орендаря та вибуттям останнього з договору оренди №140/Д-4 від 25.10.2003р., а тому, 2-й відповідач мав звільнити орендоване ним раніше приміщення загальною площею 1321,1 кв. м розташоване за адресою: м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 89.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України:

«Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.»

З викладених фактів, встановлених Харківським апеляційним господарським судом, які мають преюдиціальне значення для даної справи, вбачається наступне.

По-перше, у вищевказаній справі, на відміну від даної справи, ПП ОСОБА_1 стверджував, що відбулося дострокове припинення Договору оренди майна.

По-друге, Харківський апеляційний господарський суд чітко встановив факт припинення саме орендних правовідносин та саме між Концерном “Військторсервіс” (як Наймодавцем) та ПП ОСОБА_1 (як Наймачем), внаслідок заміни орендаря та вибуття останнього з договору оренди №140/Д-4 від 25.10.2003р.

В свою чергу, ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України передбачає обовязок наймача повернути орендоване майно саме в разі припинення орендних правовідносин між безпосередніми наймодавцем та наймачем, незалежно від підстав припинення правовідносин.

Зазначене спростовує доводи Відповідача, що спірна ситуація не підпадає під дію ст.785 Цивільного кодексу України.

Тим більше, що дана позиція Відповідача означала б відсутність у наймача обовязку повернути орендоване майно після припинення у нього орендних правовідносин внаслідок заміни наймача, і неможливість нового наймача користуватися орендованим майном, що суперечить смислу орендних правовідносин.

По-третє, Харківський апеляційний господарський суд чітко встановив той факт, що додаткова угода від 31.12.2008р., якою припинилися орендні правовідносини між Концерном “Військторсервіс” та ПП ОСОБА_1, набрала чинності 31.12.08р.

Тобто, в силу вимог ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, саме з 31.12.08р. у Відповідача виник обовязок звільнити орендоване приміщення.

Таким чином, нарахування неустойки Позивачем саме з 01.01.2009р. є законним та обґрунтованим.

З урахуванням даного факту судом не приймаються доводи Відповідача, що предмет позову відсутній, так як Відповідачем належним чином виконувалися всі умови вищевказаного договору, включаючи своєчасну оплату за користування орендованим майном, оскільки з 31.12.08р. для Відповідача припинилися правовідносини за вищевказаним Договором і в нього існував вже лише один обовязок звільнити орендоване приміщення.

Крім того, при обрахуванні розміру неустойки Позивачем враховані дані платежі Відповідача.

Посилання Відповідача, що постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 серпня 2009 року у справі №9/94-09 Відповідачем виконано повністю в добровільному порядку на наступний день 07.08.2009р. після її прийняття судом, не може бути прийнято до уваги з наступних підстав.

Як зазначено вище, перший обовязок Відповідача звільнити орендоване приміщення виник у нього з 31.12.08р. внаслідок вищевказаної додаткової угоди, а не внаслідок постанови суду.

Навпаки, зазначені судові рішення по справі №9/94-09 про зобовязання Відповідача звільнити орендоване приміщення стали наслідком саме невиконання цього обовязку Відповідачем добровільно з 31.12.08р., що, як показано вище, і відмічено Харківським апеляційним господарським судом.

Крім того, дані пояснення Відповідача, що він добровільно звільнив орендоване приміщення 07.08.09р. підтверджують правильність нарахування Позивачем неустойки саме по 31.07.09р.

Факт звільнення орендованого приміщення Відповідачем у вересні 2009 року підтвердив в своїх письмових поясненнях від 21.12.11р. і представник Позивача.

Також, суд відмічає, що рішенням господарського суду Сумської області від 14.06.2010 року у справі №13/231-09 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до приватної виробничо-комерційної фірми „ОАС” та концерну „Військторгсервіс” про визнання недійсною додаткової угоди від 31.12.08р. про правонаступництво позов задоволено частково.

Визнано недійсним пункт 2 Додаткової угоди від 31.12.2008 року до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №140/Д-4 від 25.10.2003р., укладеної між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та приватною виробничо-комерційною фірмою „ОАС”, в частині внесення змін до Договору №140/Д-4 від 25.10.2003р. шляхом заміни найменування, платіжних та юридичних реквізитів орендаря фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на найменування, платіжні та юридичні реквізити орендаря приватної виробничо-комерційної фірми „ОАС”.

В частині припинення орендних правовідносин між Позивачем та Відповідачем внаслідок заміни орендаря та вибуття останнього з договору оренди додаткова угода від 31.12.08р. визнана судом такою, що відповідає вимогам закону, і залишена в силі.

Доказів скасування вищевказаного рішення суду чи не набрання ним законної сили в результаті його оскарження Відповідачем не надано.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів, що спростовують вищевказані обставини, Відповідач не надав.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що до виникнення спору призвели неправильні дії Відповідача, а саме несплата коштів за придбану будівлю, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені в повному обсязі на Відповідача.

Керуючись ст.ст.525-526,530,610-612,785 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49,82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (19531, АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Концерну „Військторгсервіс” (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) 106075 грн. 46 коп. неустойки, 1060грн. 75 коп. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Кушнір

22.12.11