Рішення № 20361111, 22.12.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.2011 р. Справа № 5024/1983/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1- уповн. предст., дов. № 21 від 05.10.2011р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м. Херсон

до відповідача-1: Херсонської міської ради, м. Херсон

до відповідача-2: Виконавчого комітету Херсонської міської ради, м. Херсон

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Херсонський бавовняний комбінат", м. Херсон

про визнання права власності

Про обставини справи зазначено в ухвалах суду від 08.11.2011р. та 29.11.2011р., якими розгляд справи відкладався, ухвалою від 08.11.2011р. до участі у справі в якості відповідача було залучено виконавчий комітет Херсонської міської ради.

Провадження у справі порушено за позовом про визнання права державної власності на нежитлові приміщення площею 175,5м2 в житловому будинку № 110 по вул. 40 років Жовтня у м. Херсоні.

За позовом стверджується про оспорювання відповідачем права державної власності на приміщення. При цьому до обґрунтувань (підстав) вимог наведено як твердження про те, що відповідач сприймає спірне майно належним до комунальної власності територіальної громади м. Херсона, уособлюючи суб'єкта власності на це майно, так і твердження про відмову у видачі свідоцтв про право власності на це майно.

За першою з цих ознак належним відповідачем у справі є Херсонська міська рада, за іншою - суд за ухвалою від 08.11.2011р. залучив до участі у справі в якості співвідповідача виконавчий комітет Херсонської міської ради, від імені якого позивачу було відмовлено у видачі свідоцтв про право власності, та до повноважень якого у відповідності з рішенням Херсонської міської ради № 870 від 18.08.2005р. "Про видачу свідоцтв про право власності на об'єкт нерухомого майна" відноситься прийняття рішень про видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на території м.Херсона.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що спірне майно знаходиться на балансі ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", не увійшло до статутного фонду цього товариства при приватизації державного підприємства "Херсонський бавовняний комбінат".

Це майно не змінило форму власності, залишилось в статусі державного майна.

Управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі, здійснюється органом приватизації, полягає у виборі та забезпеченні органом приватизації способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства, пріоритетними з яких є приватизація відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про державну програму приватизації".

З метою здійснення приватизації спірного майна як об'єкта групи А державної власності Регіональне відділення Фонду державного майна України в Херсонській області ініціювало процедуру видачі-отримання свідоцтва про право власності на названі нежитлові приміщення. У видачі такого свідоцтва відділенню Фонду державного майна України було відмовлено у зв'язку з твердженням про віднесення заявлених за позовами нежитлових приміщень до комунальної власності територіальної громади м.Херсона за рішенням Херсонської міської ради від 05.10.2007р. № 569 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста 56 житлових будинків державної власності з вбудованими та прибудованими приміщеннями, прилеглими територіями та інженерними спорудами на них, із зовнішніми тепловими та водопровідно-каналізаційними мережами і вводами, що перебувають на балансовому обліку ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".

За п.5,6 ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" єдиним документом, що підтверджує факт передачі майна, є акт приймання-передачі встановленої форми, право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання такого акта.

Оскільки щодо спірних об'єктів такий акт про передачу їх з державної в комунальну власність не складався, вони продовжують перебувати в державній власності, а відмова в документальному оформленні цього права - у видачі свідоцтва про право власності, яке і теза про належність майна до комунальної власності ще до складання названого акта, є необґрунтованими.

Відповідачі та третя особа не проявили свого відношення до позовних вимог, належно повідомлені про час і місце проведення судового засідання у справі.

Від відповідачів та третьої особи до суду не надходило заяв, клопотань щодо судового засідання 22.12.2011р. У справі нема даних про наміри відповідачів та третьої особи прийняти участь в судовому засіданні 22.12.2011р.

Суд не викликав представників учасників процесу в судове засідання 22.12.2011р., не визнавав обов'язковою їх явку в судове засідання.

Відповідно до ст.77 ГПК України неявка представників сторін в судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи, коли у зв'язку з такою неявкою неможливо розглянути певну справу.

Неявка представників відповідачів у судове засідання 22.12.2011р. не унеможливлює розгляд цієї справи.

С у д в с т а н о в и в:

При приватизації ДП "Херсонський бавовняний комбінат" на балансі його правонаступника ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" залишились об'єкти житлового фонду, щодо яких не змінилась форма власності.

Приватизацію державного підприємства "Херсонський бавовняний комбінат" здійснював Фонд державного майна України. В процесі приватизації інвентаризаційною комісією здійснюється інвентаризація всього державного майна, яке знаходиться на балансі державного підприємства, що приватизується, з метою проведення його оцінки та формування статутного капіталу новоствореного відкритого акціонерного товариства. Після проведення інвентаризації складається план приватизації та акт оцінки. Відповідно до плану приватизації та акту оцінки все майно державного підприємства розподіляється на дві групи. Одна група - це майно, яке передається новоствореному товариству та формує його статутний капітал, і на вартість цього майна, випускаються акції. Вказане майно в процесі приватизації змінює форму власності з державної на приватну. Інша група - це майно, яке не включається до статутного капіталу товариства та залишається державним до прийняття щодо нього управлінського рішення

Спірне за позовом майно відноситься до другої групи майна, не було приватизоване, не змінило форму власності при приватизації Херсонського бавовняного комбінату, не увійшло до статутного фонду товариства, але залишилось на його балансі.

Зокрема, як слідує із затвердженого 16.07.1996р. головою Фонду державного майна України плану розміщення акцій ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" до статутного фонду цього товариства в числі об'єктів соціально-побутового призначення не включено житловий фонд вартістю 302657 млн. крб. Ці ж дані зазначено за затвердженим головою Фонду державного майна актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Херсонського бавовняного комбінату, в якому стосовно того ж житлового фонду застосовано термін "вилучення вартості майна".

В додатку № 1 до плану розміщення акцій "Вихідні дані для визначення оцінки вартості загального майнового комплексу станом на 01.07.1995р. Об'єкти, що не підлягають приватизації. Житловий фонд" до числа таких об'єктів віднесено житловий будинок № 110 по вул. 40 років Жовтня у м. Херсоні.

ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" створений шляхом перетворення ДП "Херсонський бавовняний комбінат" за наказом Фонду державного майна України № 31-АТ від 29.02.1996р.

На звернення Регіонального відділення по Херсонській області Фонду державного майна України з приводу видачі свідоцтв про право державної власності на нежилі приміщення площею 175,5м2 у житловому будинку № 110 по вул. 40 років Жовтня у м. Херсоні від імені виконавчого комітету Херсонської міської ради відмовлено листом № 8-8345-4/13 від 19.09.2011р.

Відмови у видачі свідоцтв про право державної власності на названі приміщення мотивовані наступними даними: "3 метою забезпечення реалізації житлових прав мешканців міста, відповідно до рішення міської ради від 05.10.2007р. № 569, прийнято до комунальної власності територіальної громади міста 56 житлових будинків державної власності із вбудованими та прибудованими приміщеннями, прилеглими територіями та інженерними спорудами на них, із зовнішніми тепловими та водопровідно-каналізаційними мережами і вводами, що перебувають на балансовому обліку відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат", серед яких і будинок, розташований по вул. 40 років Жовтня, 110 у м. Херсоні.

Згідно з абзацом другим частини першої ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" з державної до комунальної власності безоплатно передаються житлові будинки разом із вбудованими та прибудованими нежилими приміщеннями.

Питання підписання актів прийняття-передачі до комунальної власності вказаних житлових будинків неодноразово розглядалося на засіданнях комісії з питань прийняття до комунальної власності міської територіальної громади відомчого житлового фонду, об'єктів тепло-, водо-, електропостачання споживачів житлово-комунальної сфери, що перебувають у повному господарському віданні підприємств, установ та організацій. Комісією неодноразово рекомендовано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Херсонській області вирішити питання передачі до комунальної власності територіальної громади міста цих будинків разом із вбудованими та прибудованими приміщеннями, відповідно до чинного законодавства.

Також вбудоване в жилому будинку нежитлове приміщення не може бути окремим об'єктом приватизації, адже на нього окремо не поширюється дія жодного із Законів про приватизацію, оскільки він не с окремим індивідуально визначеним майном і може та повинен відчужуватися у складі житлового будинку в цілому, згідно зі ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Видача Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Херсонській області свідоцтва про право власності на вбудоване приміщення, розташоване за адресою: м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 110, для подальшої його реалізації, буде такою, що послаблює економічний потенціал територіальної громади міста."

Позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316 ЦК України). За приписами ст.318 цього ж Кодексу суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин. Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, що поділяються на первісні та похідні. За первісних підстав право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників. За похідними підставами право власності на річ виникає за волею попереднього власника. Разом з тим, згідно ст.329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом. Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідно до ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. За приписами ст.326 вказаного Кодексу у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна; від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади; управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами. Як слідує зі ст.327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Поряд з цим, відповідно до ст.60 цього ж Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, на частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Главою 24 ЦК України встановлені способи набуття права власності, в тому числі, відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його. Частиною 1 статті 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Стаття 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Відмова позивачеві у видачі свідоцтва про право власності залишає невизначеність щодо суб'єкта права власності на спірне майно, станом до теперішнього часу ця невизначеність не усунута, має бути усунута результатом судового розгляду позову про визнання права власності на майно. А мотиви відмови у видачі свідоцтва про право власності об'єктивно не можуть кваліфікуватися в якості передбачених законодавством підстав для такої відмови.

Так, дійсно 05.10.2007р. Херсонською міською радою прийнято рішення "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста 56-ти житлових будинків державної власності з вбудованими та прибудованими приміщеннями, прилеглими територіями та інженерними спорудами на них, із зовнішніми тепловими та водопровідно-каналізаційними мережами і вводами, що перебувають на балансовому обліку ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" . Серед цих 56-ти будинків значиться і будинок № 110 по вул. 40 років Жовтня у м. Херсоні.

Але ні станом на час відмови позивачеві у видачі свідоцтва про право власності за названим листом від 19.09.2011р., ні станом на час заявлення позову (11.10.2011р.), ні станом до теперішнього часу (на час судового провадження у справі) назване рішення Херсонської міської ради в частині прийняття до комунальної власності територіальної громади будинку, у якому знаходиться спірне приміщення, не виконано, акт передачі-прийняття з державної до комунальної власності не складено. Інших даних суду не наведено. Позивач стверджує, що такий акт не складався, відповідачі не довели протилежного.

Відповідно до п.5, 6 ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" вчинення передачі об'єкта оформлюється актом приймання-передачі встановленої форми, а право власності на об'єкт передачі у набувача виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, до складання названого акту спірне за позовом майно знаходиться у державній власності.

Відтак, наведені норми та викладені встановлені судом обставини є підставами для задоволення позову про визнання права власності на заявлене приміщення.

Розглядаючи підстави для відмови у видачі свідоцтва про право власності за названим листом відповідача, суд крім викладеного приймає до уваги наступне.

Твердження про неможливість приватизації спірного приміщення як окремого майна спростовується статусом цього приміщення: воно не є допоміжним стосовно житлових квартир у будинку, має статус окремого об'єкта, не має статусу приналежності в розумінні співвідношення головна річ і приналежність за ст.186 ЦК України (річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю; приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом). Як слідує зі ст.4 ЖК УРСР, Законів України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", "Про приватизацію державного житлового фонду", п.4.2, 4.3 Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. у справі № 1-2/2004 до житлового фонду не входять нежилі приміщення в житлових будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру у відмінності від допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - приміщень, призначених для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення), які є об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном (незалежно від того, чи є ці квартири приватизованими).

Висновок про те, що спірні приміщення є нежилими в житловому будинку № 110 по вул. 40 років Жовтня у м. Херсоні, які призначались на момент будівництва та використовуються в теперішній час для торговельно-побутових потреб, тобто не входять до складу житлового фонду та є окремими об'єктами цивільно-правових відносин, слідує з наведених Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Херсонській області обґрунтувань, наданих ним документів, не спростовується іншими учасниками процесу.

В технічному паспорті будинку № 110 по вул. 40 років Жовтня у м. Херсоні, виготовленого Херсонським ДБТІ, спірні приміщення зазначені в розділі "Нежилі приміщення", названі торговельною площею (торговий зал, туалети, склади, підсобні приміщення магазину, комори, коридори). В теперішній час спірне майно позивачем передано в оренду ТОВ "Тріел Строй" за договором оренди державного майна № 883-10-065 від 31.12.2010р. для здійснення діяльності у сфері побутового обслуговування населення.

Що ж до підстав відмови у видачі свідоцтва в частині твердження про неможливість приватизації спірних об'єктів на користь інших суб'єктів, оскільки ці об'єкти передаються у комунальну власність, то вони (незалежно від того правильними чи неправильними є по суті) не можуть бути перешкодою для оформлення теперішнього права власності держави на об'єкти.

Задовольняючи позов, суд відносить судові витрати у справі на відповідачів, розподіляє судові витрати між ними порівну.

Позови про визнання права власності на майно кваліфікується майновими, ціною яких є вартість майна.

Позов заявлено 11.10.2011р.

Позивач при зверненні до суду держмито не сплачував, застосовуючи п.35 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", який звільняв державні органи приватизації від сплати державного мита за позовами, з якими вони звертаються до суду в усіх справах, пов'язаних із захистом майнових інтересів держави.

Згідно з ч.3 ст.49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, при задоволенні позову стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Відповідачі не звільненні від сплати держмита за цим предметом позовів.

Таким чином, з відповідачів слід стягнути держмито в розмірі, від якого позивач був звільнений станом на час заявлення позову 11.10.2011р., тобто в розмірі 1% від ціни позовів, який передбачався Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне майно".

Про вартість спірного майна у справі є дані з висновку суб'єкта оціночної діяльності від 01.10.2010р. та зазначення цих даних за викладенням договору оренди від 31.12.2011р. між позивачем та ТОВ "Тріел Строй". Цією вартістю вказана сума 507544грн.

Інших даних про вартість спірного майна у справі нема.

Відтак, ціною позову є 507544грн. З відповідачів підлягає стягненню держмито в розмірі 1% від цієї суми (5075,44грн., тобто по 2537,72грн. з кожного). Розмір держмита, як зазначено, визначено на час заявлення позову як суму, від сплати якої був звільнений позивач при заявленні позову, на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати право власності держави Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області на нежилі приміщення площею 175,5м2 на першому поверсі житлового будинку № 110 по вул. 40 років Жовтня у м. Херсоні.

3. Стягнути з Херсонської міської ради та з Виконавчого комітету Херсонської міської ради в доход Державного бюджету України по 2537грн. 72коп. державного мита.

Суддя В.В. Чернявський

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

26.12.2011р.