Рішення № 20360563, 21.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2011 року

справа № 5020-1867/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача –не з’явився;

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства “Дніпропетровський проектно-вишукувальний

інститут залізничного транспорту України”

(49600, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

“Судноремонтний завод “Южний Севастополь”

(99014, м. Севастополь, вул. Правди, 24)

про стягнення 47 803,35 грн

ВСТАНОВИВ:

15.11.2011 Державне підприємство “Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі –суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний завод “Южний Севастополь” (далі –відповідач) про стягнення 47 803,35 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 625, 837 Цивільного кодексу України, та вказує на порушення з боку відповідач умов договору на розробку проектно-вишукувальних робіт в частині оплати за виконану роботу.

Ухвалою суду від 23.11.2011 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) зобов’язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору, розгляд справи призначений на 07.12.2011. Ухвалою суду від 07.12.2011 розгляд справи відкладений на 21.12.2011.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно і належним чином.

До початку судового засідання від предстанвика позивача до суду надійшло клопотання, в якому останній просить розглянути дану справу за його відсутності, яке судом було задоволено (а.с.31, 97). Від представника позивача відповідного клопотання до суду не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві”). За таких обставин, суд вважає сторін належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи.

Крім того, ст.22 ГПК України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними у неї матеріалами.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.59 ГПК України та письмовому відзиву на позов не надав.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, судом встановлені наступні обставини.

26.01.2010 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) укладений договір на створення науково-технічної продукції № 2/11339 (далі —Договір, а.с.10-18).

Відповідно до п.1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе розробку проектно-вишукувальних робіт - інженерно-геодезичні вишукування продовження залізничних колій ТОВ СРЗ “Южний Севастополь” (п.1.1 Договору). Термін виконання визначається за календарним планом робіт, що складає невід'ємну частину даного договору. Приймання й оцінка проектної продукції здійснюються до вимог завдання на проектування (п.1.2, 1.3 Договору).

Вартість проектної продукції, виконаної згідно з даним Договором, визначена на підставі кошторисів на проектно-вишукувальні роботи (додатки № 3-6 до Договору) і складає відповідно до протоколу про договірну ціну: 87 670,80 грн, у тому числі ПДВ —14 611,80 грн (п.2.1 Договору, протокол угоди про договірну ціну на проектно-вишукувальні роботи, а.с.12).

Відповідно до п.2.2 Договору Замовник переказує передплату у розмірі 50% від загальної суми Договору на розрахунковий рахунок Виконавця. Остаточний розрахунок здійснюється Замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання проектної документації (п.2.3 Договору). При зміні ціноутворюючих факторів нові ціни узгоджуються додатковою угодою (п.2.4 Договору).

При завершенні робіт Виконавець передає Замовнику акт здачі-прийомки проектно-вишукувальних робіт (п.3.2 Договору). Замовник протягом 5-ти днів із дня одержання акту здачі-прийомки проектно-вишукувальних робіт зобов'язаний його оформити і направити Виконавцю, або представити мотивовану відмову від приймання робіт (п. 3.3 Договору).

Відповідно до чинного законодавства України про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Замовник виплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діє у період прострочення (п.4.2 Договору). Договір діє до 31.12.2010 (п.10.1 Договору).

На виконання умов Договору Виконавець виконав роботу, про що, зокрема, був складений Акт здачі-прийомки науково-технічної продукції (проектно-вишукувальних робіт) від 26.01.2010 № 17 на суму 33 563,40 грн (далі-Акт №17), підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками (а.с.20). Акт підписаний без зауважень.

Проте, у порушення умов Договору Замовник свої зобов’язання щодо оплати виконаних робіт за Актом №17 не виконав, тому 12.09.2011 позивачем відповідачу була надіслана претензія №751/нп, відповіді на яку останним надано не було (а.с.21-22).

За прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 33 563,40 грн позивачем нарахована пеня у розмірі 8600,50 грн, інфляційне збільшення у розмірі 4 058,75 грн, а також 3% річних у розмірі 1 580,70 грн. Наведене і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі –ГК України) (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір є договором підряду на проектні та пошукові роботи, що регулюється параграфом 4 Глави 61 ЦК України.

Статтею 887 ГК України унормовано, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником (ч.1 ст. 888 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

У силу ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Як зазначалося вище, за умовами Договору остаточний розрахунок здійснюється Замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання проектної документації (п. 2.3 Договору). Строк виконання оплати за Актом від 31.03.2010 № 17 на суму 33 563,40 грн настав 06.04.2010. Натомість, як убачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання за Договором не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 33 563,40 грн. Доказів, що спростовують зазначені осбаставини відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На час прийняття рішення у справі відповідачем не надано доказів погашення існуючий заборгованості.

З огляду на наведене, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 33 563,40 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням інфляційного збільшення (інфляційні втрати в розмірі 4 058,75 грн), 3% річних у розмірі 1580,70 грн та пеню у розмірі 8600,50 грн за період з 06.04.2010 по 31.10.2011.

Розрахунок позивача інфляційних втрат, наведений у позовній заяві (а.с.4), визнаний судом помилковим, оскільки під час розрахунку інфляційних втрат останнім не були ураховані вказівки, наведені у рекомендаційному листі Верхового Суду України від 03.04.1997 №62-97р. Так, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача за період з серпня 2010 по червень 2011 року у розмірі 4 095,31 грн: 33563,40 грн *(101,2%* 102,9% * 100,5% * 100,3% * 100,8% * 101,0% * 100,9% * 101,4% * 101,3% *100,8% *100,4%) = 37 658,71 грн –33 563,40 грн = 4 095,31 грн. Таким чином, сума боргу з урахуванням інфляційного збільшення з серпня 2010 року по червень 2011 року склала 37 658,71 грн, що є більшим, ніж заявлено позивачем у позові.

Проте, оскільки ч.2 ст. 83 ГПК України надає господарському суду при прийнятті рішення вийти за межи позовних вимог лише за клопотанням зацікавленої сторони, з огляду на відсутність такого клопотання, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення суми боргу з урахуванням інфляційного збільшення у заявленому позивачем розмірі –37 622,15 грн, з яких інфляційне збільшення складає 4 058,75 грн.

Розрахунок позивача 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві (а.с.4), визнаний судом вірним, а отже вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 1 580,70 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У силу ч.2 ст.20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст.611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. З огляду на наведені приписи та зроблений позивачем повторний розрахунок пені (а.с.96) суд визнав його вірним, а суму пені у розмірі 3 027,18 грн такою, що підлягає задоволенню. Проте, відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 600,50 грн, що не відповідає вищенаведеним нормам.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з урахуванням інфляційного збільшення у розмірі 37 622,15 грн, 3% річних у розмірі 1 580,70 грн суд вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в частині стягнення пені в сумі 8 600,50 грн позовні вимоги підлягають задоволенню частково –у розмірі 3 027,18 грн.

Витрати на судовий збір відповідно до вимог ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Судноремонтний завод «Южний Севастополь»(ідентифікаційний код 32013775; 99014, м. Севастополь, вул. Правди, 24) на користь Державного підприємства «Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України»(ідентифікаційний код 01097415; 49600, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108) 42 230,03 грн (сорок дві тисячі двісті тридцять грн 03 коп.), з яких: 37 622,15 грн –сума заборгованості з урахуванням інфляційного збільшення, 3% річних у розмірі 1 580,70 грн та пеня у розмірі 3 027,18 грн, а також судовий збір у розмірі 1 411,50 грн (одна тисяча чотириста одинадцять грн 50 коп.).

3. В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Янюк

Повне рішення в порядку ст.ст. 84-85 ГПК України

оформлено і підписано 26.12.2011.