Рішення № 20360473, 23.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2011 р.Справа № 25-29/17-4161-2011 За позовом: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка”

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія”

про стягнення 3215,94 грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність №247 від 05.07.2011 р.

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 23.12.2011 р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: про стягнення з ПАТ „Міська страхова компанія” на користь ПАТ „Страхова компанія „Уніка” 3215,94 грн. страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2011 р. (суддя Аленін О.Ю.) було порушено провадження у справі №29/17-4161-2011.

Згідно даних автоматизованої системи документообігу суду справу передано на розгляд судді Малярчук І.А. та ухвалою від 02.11.2011 прийнято суддею Малярчук І.А. до провадження, присвоєно їй №25-29/17-4161-2011.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, в їх обґрунтування зазначає, що 02.05.2011 р. в м. Києві по вул. Новопольова відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу „Мазда 3”д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу „Шевроле Авео” д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3. Зазначену ДТП згідно договору добровільного комплексного страхування на транспорті №030312/4002/0000007 від 27.04.2010 р., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ „Страхова компанія „Уніка” визнано страховим випадком, про що складено страховий акт №00066024 від 25.05.2011 р., згідно якого за платіжним дорученням №017577 від 26.05.2011р. позивач виплатив ОСОБА_2. страхове відшкодування у сумі 3215,94грн. Постановою Соломянського районного суду м. Києва від 20.05.2011 р. у справі №3-4929/11 ОСОБА_3. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення. Транспортний засіб „Шевроле Авео” д/н НОМЕР_2 яким керував ОСОБА_3., на момент ДТП був забезпечений полісом №АА/0314612 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим ПАТ „Міська страхова компанія”. Позивач звертався до відповідача з претензією з вимогою про сплату страхового відшкодування, однак, відповідачем не було вжито заходів до повернення відшкодування позивачу, що стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

15.11.2011 р. до суду надійшло клопотання позивача за вх.№39057/2011 про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами, у звязку з неможливістю представника позивача прибути у судове засідання, призначене на 16.11.2011р., яке ухвалою суду від 16.11.2011 р. було задоволено, розгляд справи відкладено.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, відповідно до чого справу було розглянуто згідно до ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши правову позицію сторони, суд встановив наступне:

Як вбачається із постанови Соломянського районного суду м. Києва від 20.05.2011 р. у справі №3-4929/11 ОСОБА_3. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП та встановлено відносно нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 340 грн. Так, зазначеною постановою районного суду встановлено, що 02.05.2011 р. приблизно о 17год.15хв. ОСОБА_3. керуючи транспортним засобом марки „Шевроле” д.н. НОМЕР_2 в м. Києві по вул. Новопольова, 2а, рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод для інших учасників дорожнього руху, а також не звернувся за допомогою до сторонньої особи, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль „Мазда” д.н.НОМЕР_1 що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п.10.9. Правил дорожнього руху.

Із довідок ВДАІ з обслуговування адміністративної території Соломянського району та автомобільно-технічної інспекції підпорядкованого ДАІ ГУМВС України у м. Києві вбачається, що внаслідок вищезазначеного ДТП транспортний засіб „Мазда” д.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження заднього правого крила, заднього бамперу з правого боку.

Звітом про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу від 18.05.2011 р. встановлено вартість майнової шкоди, заподіяної власнику „Мазда 3” д.н. НОМЕР_1 у розмірі 4234,52 грн.

ОСОБА_2 було відремонтовано автомобіль „Мазда 3” на суму 3899,94 грн., про що свідчить рахунок-фактура ПП „Скін-Авто” №СФ-000000161 від 24.05.2011 р.

Згідно договору добровільного комплексного страхування на транспорті №030312/4002/0000007 від 27.04.2010 р. ОСОБА_2 було застраховано транспортний засіб „Мазда 3” д.н. НОМЕР_1 на страхову суму 136 800грн. та цивільну відповідальність власника наземного транспортного засобу на суму 75000 грн. строком до 05.06.2011 р.

Страховим актом №00066024 від 25.05.2011 р., складеним ПАТ „СК „Уніка” встановлено суму страхового відшкодування у розмірі 3215,94 грн., при цьому, вартість матеріального збитку визначено на підставі рахунка-фактури СТО.

Заявою 25.05.2011 р. ОСОБА_2. звернувся до ПАТ „СК „Уніка” про виплату страхового відшкодування згідно рахунку сервісного центру.

Позивачем за платіжним дорученням №017577 від 26.05.2011 р. було виплачено ОСОБА_2. страхове відшкодування в сумі 3215,94 грн.

Відповідно до Полісу №АА/0314612 від 10.01.2011 р. у ПАТ „Міська страхова компанія” було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3. на транспортному засобі „Шевроле Авео” д/н НОМЕР_2 до 10.01.2012 р. із лімітом відповідальності 50000 грн. за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого).

18.07.2011 р. позивачем було надіслано відповідачу заяву-вимогу №342 від 08.07.2011р. про повернення, виплаченого ОСОБА_2. страхового відшкодування в сумі 3215,94грн.

Дослідивши обставини справи та проаналізувавши законодавство, яким регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 985 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 3 п.1 ст. 980 Цивільного Кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і повязані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (ст. 983 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України „Про страхування” передбачено обовязок страховика здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Із змісту п.п. 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 4 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996р. №85/96-ВР предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Із змісту п.1 ст. 16 Закону України „Про страхування” вбачається, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України „Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Статтею 27 Закону України „Про страхування” передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004р. №1961).

Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву… Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду (п. 35.1. ст.35, п. 37.1. ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”).

Згідно ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” № 2658-III від 12.07.2001р. оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі. Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (ч.1 ст. 6 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”).

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Так, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем було виплачено ОСОБА_2. страхове відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю ОСОБА_2. неправомірними діями ОСОБА_3., цивільно-правова відповідальність якого як власника транспортного засобу, яким спричинено аварію застрахована у ПАТ „Міська страхова компанія”, у звязку з чим позивач має право на повернення йому відповідачем суми сплаченого страхового відшкодування.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, задовольняє їх у повному обсязі, у звязку з чим стягненню з ПАТ „Міська страхова компанія” підлягає 3215,94 грн. страхового відшкодування.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 102 грн. державного мита та 236 грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки, як визначено Вищим господарським судом України у постанові від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260, суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження її отримання, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 23.12.2011р., тому навіть за умови відсутності у справі станом на 23.12.2011р. поштового повідомлення про отримання ПАТ „Міська страхова компанія” ухвали від 07.12.2011 р., з врахуванням того, що процесуальні документи надсилались відповідачу за адресою, вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 24.05.2011 р., суд, прийняв рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-Б/1, код 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, код 20033533) 3215 (три тисячі двісті пятнадцять) грн. 94 коп. страхового відшкодування, 102 (сто два) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 26.12.2011р.