Рішення № 20360417, 19.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2011 р.Справа № 35/17-4199-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА"

до відповідача Одеської залізниці

за участю третіх осіб Державного підприємства "Придніпровська залізниця";

Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ВОСТОК ПРОМИНВЕСТ"

про стягнення 24971,17 грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 04.10.2011р.;

Від ДП"Придніпровська залізниця": не з'явився;

Від ТОВ"УКР ВОСТОК ПРОМИНВЕСТ": не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Одеської залізниці, за участю третіх осіб Державного підприємства "Придніпровська залізниця"; Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ВОСТОК ПРОМИНВЕСТ" про стягнення збитків за втрачений вантаж у розмірі 24971,17грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.11р. порушено провадження у справі №35/17-4199-2011.

07.11.11р. від позивача на адресу господарського суду Одеської області надійшли пояснення(вх.№38054/2011 від 07.11.11р.), згідно яких просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з тим, що представник позивача не зможе взяти участь у справі, оскільки перебуває у відрядженні.

09.11.11р. від Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на адресу господарського суду Одеської області надійшли пояснення(вх.№38368/2011 від 09.11.11р.), згідно яких просить суд розглянути справу за відсутності представника, у зв'язку з участю у іншому судовому засіданні в господарському суді Дніпропетровської області.

Відповідач проти позову заперечує, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, згідно наданих заперечень на позов №НЮ-14/1420 від 09.11.11р.(вх.№38510/2011 від 09.11.11р.). В обґрунтування заперечень відповідач зазначає про те що відповідно до залізничної накладної №51793438 завантаження вагону №60421211 проводилося на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Вагон з вантажем прибув на станцію Знам'янка Одеської залізниці, в технічно несправному стані, що підтверджується актом про технічний стан вагону №277 від 26.05.2011р. та комерційним актом АА 056958/399/21 від 27.05.2011. Згідно п. 3 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/225 про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. за №04-5/601 зазначається, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон, відправник зобов'язаний відмовитися від його використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відправник, який здійснив навантаження у вагон, не перевіривши його у комерційному відношенні, та не вжив заходів, що виключають можливість втрати вантажу на шляху прямування в звязку із комерційною несправністю, згідно надісланих пояснень(вх.№38368/2011 від 09.11.11р).

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ВОСТОК ПРОМИНВЕСТ" в судові засідання не зявлявся, письмові пояснення по справі не надав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

11.05.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ВОСТОК ПРОМИНВЕСТ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА" (Покупець) було укладено договір поставки №110511, за яким постачальник зобов'язався поставити у встановлений термін у власність покупця вугільну продукцію, а покупець прийняти та оплатити вугілля.

На виконання договору Постачальник згідно накладної №20/4 від 20.05.11р. відпустив покупцю 68660кг вугілля сорту АС вартістю 67341,60грн. (враховуючи залізничний тариф).

Згідно залізничної накладної №51793438 вантажовідправник ТОВ «ПИК Интерком»20.05.11р. зі станції Красний луч вагоном №60421211 відправив Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА" 68660кг вугілля.

На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці відповідно до комерційного акта АА №040103/184/22 від 22.05.11р. було виявлено недостачу вугілля в розмірі 18600кг, в технічному відношенні вагон справний, проте виявлені зазори між кришками 3 та 6 люків та продольною балкою.

На станції Знам'янка Одеської залізниці відповідно до комерційного акта АА №056958/399/21 від 27.05.11р. було виявлено недостачу вугілля вже в розмірі 25460кг, в технічному відношенні вагон несправний.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем вартість втраченого вантажу складає 24971,17грн., виходячи з наступних розрахунків: 25460кг.х900грн.=22914грн.(вартість вантажу); 5547,60грн./ 68660кг. х 25460кг. = 2057,17грн. (вартість перевезення).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА" 17.06.11р. звернулось до Одеської залізниці з претензією №12, з вимогою невідкладно перерахувати заборгованість.

У відповідь на претензію Одеська залізниця листом від 12.08.11р. №А-61/4 повідомила про відмову в задоволенні претензії на тій підставі, що вагон був несправний, а тому відповідальність повинен нести вантажовідправник.

В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що згідно комерційного акта АА №040103/184/22 від 22.05.11р., складеному на станції Нижньодніпровськ-Вузол, в технічному відношенні вагон був справний, таким чином, його несправність могла виникнути лише після проходження станції Нижньодніпровськ-Вузол, що виключає відповідальність вантажовідправника.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до Одеської залізниці про стягнення збитків за втрачений вантаж у розмірі 24971,17грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що субєктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Із залізничної накладної вбачається, що вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником відповідно до параграфів 3,4,7,8 гл.1пр.14 к СМГС розділу ІІ п.3-5 Технічних умов правильно.

Встановлені обставини справи свідчать, що при завантаженні вантажу у вагон вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення, які передбачені вимогами Технічний умов та вимогами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. Водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу Одеською залізницею не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.

Між тим, як свідчать матеріали справи, при перевезенні вантажу складений комерційний акт, в якому встановлені обставини щодо нестачі вантажу у кількості 25460кг., вагон був у несправному стані.

За таких умов, суд вбачає вину Одеської залізниці у виникненні нестачі вантажу, на яку вказують обставини, відображені у комерційному акті.

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається:

- вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;

- контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів відправником.

Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери (ст. 31 СЗУ).

У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю (ч.3. п. 3.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

З урахуванням викладеного, суд погоджується з розрахунком Одеської залізниці та визначенням збитків за втрачений вантаж з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто у розмірі 21678,12грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА" підлягають задоволенню частково з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто на суму 21678,12грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 216,78грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА" (26200, Кіровоградська обл., Маловиськівський район, м. Мала Виска, вул. Шевченка, 60, код ЄДРПОУ 23676875) збитки за втрачений вантаж у сумі 21678(двадцять одну тисячу шістсот сімдесят вісім)грн.12коп., витрати по сплаті держмита на суму 216(двісті шістнадцять)грн.78коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118(сто вісімнадцять)грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 26.12.2011р.