Рішення № 20360397, 21.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2011 р.Справа № 3/17-4694-2011 За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" До відповідача: Військової частини А 1620

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району

про стягнення 5896,03 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреність

Від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю

Від 3-ої особи: не з'явився

В судовому засіданні 21.12.2011р. оголошувалась перерва з 11 год.30 хв. до 11 год.40 хв. на підставі ст.77 ГПК України.

Суть спору: Позивач Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини А 1620, у якій, з урахуванням уточнень від 21.12.2011р. просить суд стягнути з Військової частини А 1620 пеню за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 1928,48 грн., пеню за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 13,47 грн.; 3% річних за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 1030,05 грн., 3% річних за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 14,01 грн., індекс інфляції за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 799,37 грн., індекс інфляції за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 10,03 грн.

Відповідачем факт допущених прострочень визнається, однак зазначається на неналежному фінансуванні видатків Військової частини А 1620 з державного бюджету, у звязку з чим вказується на неможливість своєчасно сплатити вартість спожитої електроенергії. З наведених підстав відповідач просив суд відмовити позивачу у позові (відзив від 01.12.2011р.), зменшити розмір штрафних санкцій (клопотання від 01.12.2011р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

14 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (Постачальник) та Військовою частиною А 1620 (Споживач) було укладено договір про постачання енергії № АР-387 (далі за текстом договір), згідно якого Постачальник зобовязався передавати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно порядку розрахунків, узгодженого сторонами у додатку №5 до договору про постачання електричної енергії від 14.07.2008р. № АР-387 визначено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 30 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника. Споживач здійснює оплату вартості обсягу спожитої електроенергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюються Споживачем самостійно на протязі 10 операційних днів з дня отримання рахунку. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії , з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за „Актом про обсяги спожитої електроенергії” за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів.

За період з червня 2009 року по вересень 2011 року Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" постачалась Військовій частині А 1620 електрична енергія, обсяги якої зафіксовані у актах споживання електроенергії за період з вересня 2009 року по вересень 2011 року, на підставі яких відповідачу кожен місяць виставлялись рахунки, які були отримані відповідачем, про що наявні відмітки на рахунках.

Вартість поставленої електричної енергії сплачувалась Військовою частиною А 1620 несвоєчасно та не у повному обсязі, що засвідчують розрахунки позивача та залучені до матеріалів справи виписки з банківського рахунку позивача (а.с. 75-152 Т1).

Як вбачається з пояснень присутнього у судових засідання представника відповідача, фактичні затримки у сплаті заборгованості були допущені Військовою частиною А 1620, у звязку з неналежним фінансуванням видатків військової частини з державного бюджету.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням прийнятих на себе зобовязань за договором про постачання енергії № АР-387 від 14 липня 2008 року та направлено на стягнення з відповідача пені за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 1928,48 грн., пені за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 13,47 грн.; 3% річних за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 1030,05 грн., 3% річних за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 14,01 грн., індексу інфляції за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 799,37грн., індексу інфляції за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 10,03 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наявні у матеріалах справи докази та розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 1928,48 грн., пені за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 13,47 грн.; 3% річних за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 1030,05 грн., 3% річних за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 14,01 грн., індексу інфляції за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 799,37грн., індексу інфляції за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 10,03 грн., суд вважає його вірним, а заявлені на його підставі позовні вимоги правомірними.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проаналізувавши доводи Військової частини А 1620, викладені у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням положень 233 Господарського кодексу України, суд вважає, що викладені обставини не носять виняткового характеру, обидві сторони спору є бюджетними організаціями, а відповідачем у встановленому порядку не надано жодних доказів неможливості своєчасно здійснювати оплату спожитої електроенергії, у звязку з неналежним фінансуванням з державного бюджету, тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" про стягнення пені за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 1928,48 грн., пені за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 13,47 грн.; 3% річних за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 1030,05 грн., 3% річних за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 14,01 грн., індексу інфляції за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 799,37грн., індексу інфляції за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 10,03 грн. підтвердженні поданими доказами та підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Військової частини А 1620 (65120, м. Одеса, вул. Магістральна, 37, код 08502712; р/р 35211005003304 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28б; код 00131713; п/р 260023013788 Одеське обласне управління ВАТ „Ощадбанк” м. Одеси, МФО 328845) на поточний рахунок № 2600130373777 в Одеському обласному управлінні ВАТ „Ощадбанк” м. Одеси, МФО 328845 пеню за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 1928 (тисяча девятсот двадцять вісім) грн. 48 коп., пеню за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 13(тринадцять) грн. 47 коп., 3% річних за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 1030 (тисяча тридцять) грн. 05 коп., 3% річних за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 14 (чотирнадцять) грн. 01 коп., індекс інфляції за несвоєчасно сплачену активну електроенергію 799 (сімсот девяносто девять) грн. 37 коп., індекс інфляції за несвоєчасно сплачену реактивну електроенергію 10(десять) грн. 03 коп.; 102 (тисяча пятдесят) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2011 року.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д'яченко Т.Г.