Рішення № 20357868, 07.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.11 Справа № 18/244/10

Суддя Носівець В.В.

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71632, АДРЕСА_1)

до комунального унітарного підприємства “Наш дім” (71630, Запорізька область, м.Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 11)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж (71600, Запорізька обл., Василівський район, м. Василівка, вул. Гоголя, буд. 1-А)

про стягнення 17970,97 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво № 224134 від 14.04.1998 р., паспорт серія НОМЕР_3 від 30.09.2004 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 19.01.2011 р., паспорт серія НОМЕР_4 від 17.05.1996 р.;

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність № 194 від 11.07.2011 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 03.11.2010 року звернувся позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовною заявою до відповідача комунального унітарного підприємства “Наш дім” про стягнення 17970,97 грн. майнової та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна.

Ухвалою суду від 05.11.2010 р. порушено провадження у справі № 18/244/10, судове засідання призначено на 24.11.2010 р. Ухвалою суду від 24.11.2010 р. провадження у справі № 18/244/10 зупинено до вирішення повязаної з нею цивільної справи, що розглядалася Василівським районним судом Запорізької області. Ухвалою суду від 06.10.2011 р. поновлено провадження у справі № 18/244/10, судове засідання призначено на 26.10.2011 р. Ухвалою суду від 26.10.2011 р., у звязку із хворобою судді Носівець В.В., судове засідання перенесено на 09.11.2011 р. Ухвалою суду від 09.11.2011 р. судом, в порядку ст. 27 ГПК України, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж, судове засідання призначено на 23.11.2011 р. Ухвалою суду від 23.11.2011р. строк вирішення спору продовжено, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 07.12.2011 р. На адресу суду 05.12.2011 р. від третьої особи надійшло пояснення по суті справи, яке прийняте судом до уваги. У судовому засіданні 07.12.2011 р. позивач підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити. Розгляд справи був закінчений 07.12.2011 р., судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Судом розглянуті позовні вимоги, які ґрунтуються на ч. 2 ст. 20, ч. 4 ст. 47, ст. 49, ст.128, п. 4 ч. 1 ст. 144, п. 4 ч. 1, ст. 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України та вмотивовані наступним: 29 жовтня 2007 року відповідач, виконував земляні роботи з використанням екскаваторної техніки навколо будинку АДРЕСА_2. Під час проведення зазначених земляних робіт екскаватором було пошкоджено належну позивачу кабельну лінію електромережі (від ТП-10/04 кВ РП-0,4 до ВУ-04 кВ), внаслідок чого, належне позивачу нежитлове приміщення (магазин “Меблі”) було залишено без електропостачання. 30.10.2007 р. Дніпрорудненським МВМ Василівського РВ УМВС України в Запорізькій області винесено постанову № 1831 про відмову в порушенні кримінальної справи щодо робітників та посадовців комунального унітарного підприємства “Наш дім”, в якій зазначено, що кабель був пошкоджений внаслідок земляних робіт, які проводились екскаватором за нарядом КУП “Наш дім”. Пошкоджений відповідачем кабель втратив свої експлуатаційні функції, що унеможливило його подальше використання за призначенням. Позивач частково самостійно відновив пошкоджену кабельну лінію. При цьому, деякі пошкодження кабелів в місцях розриву і по теперішній час так і не усунені. Відповідач є винним у пошкоджені кабельної лінії та є винним у заподіянні шкоди позивачу, як матеріальної, так і моральної. Матеріальна шкода завдана відповідачем складає 14970,97 грн. (позивачем здійснено ряд дій для відновлення порушеного права), а моральна 3000 грн. (позивач, внаслідок неправомірних дій відповідача зазнав негативних змін в емоційно-вольовій сфері життя, що призвело до дистресу та стресу). Таким чином, розмір заподіяної позивачу матеріальної і моральної шкоди та фактично понесених витрат (в тому числі судових витрат) становить 17970,97 грн., із яких: 79,45 грн. вартість допуску до робіт, 2016,00 грн. відшкодування місця пошкодження, 3472,98 грн. вартість робіт з відновлення, 22,06 грн. пломбування, 1194,00 грн. вартість матеріалів, 32,60 грн. повторне пломбування, 4608,00 грн. необхідні витрати на остаточне відновлення, 3000,00 грн. моральна шкода, 3000,00 правова допомога, 545,32 грн. збитки на час простою.

Позиція відповідача викладена у запереченнях та є наступною: 15.10.2007 р. у встановленому Законом порядку відповідачем був отриманий у Дніпрорудненській міській раді ордер на земляні роботи по АДРЕСА_2, який був узгоджений представниками Василівського РЕМ, роботи виконувались згідно доданої до нього схеми комунікацій на якій відсутній кабель, який і був пошкоджений. При виконанні земляних робіт, відповідачем дійсно був пошкоджений кабель, однак це сталося по вині Василівського РЕМ, у звязку із невказанням на наявність в місці робіт кабелю ППКириленко, який відображений на однолінійній схемі доданій до акту розмежування з Василевським РЕМ. В зв'язку з необхідністю термінового запуску каналізаційної мережі за кошти відповідача було відремонтовано пошкоджений кабель у жовтні 2007 року. Відповідач вважає, що позивач безпідставно вимагає повторного ремонту кабелів і компенсації витрат на експертизи, так як додані до матеріалів позовної заяви докази не підтверджують вини КУП “Наш Дім” у пошкоджені кабелю та те що кабель марки АВВГ 3* 25 + 1 * 16, яким підключений магазин «Меблі»вийшов з ладу ще і у січні 2009 року: в однолінійній схемі електропостачання магазину «Меблі»погодженій Василевським РЕМ, об'єкт підключений кабелем марки АВВГ 3*25 + 1 * 16 , а в протоколі № 559 від 14.06.2010 року АВВГ 3 * 35 + 1 * 25, в протоколі № 561 від 14.07.2010 року кабель ГРШ 3*10+ 1*6, протокол № 560 кабель АВВГ 3*35+ 1*25. Ні один з перевірених лабораторією ЗЗРК кабелів не співпадає з тим, що був пошкоджений у жовтні 2007 р. Ордер відповідачем був отриманий у встановленому Законом порядку і узгоджений з Василевським РЕМ, земельні роботи виконувались по схемі, вказаній Дніпрорудненською міською радою. Також відповідач стверджує, що позивач не довів свого права власності на кабелі вказані в протоколах: № 559 від 14.06.2010 року АВВГ 3 * 35 + 1 * 25 , № 561 від 14.07.2010 року кабель ГРШ 3*10+ 1*6, №560 кабель АВВГ 3*35+ 1*25. Розділом 6.2 пунктом 6.2.2.Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів Затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 року за № 258 встановлені вимоги до кабельних ліній напругою від 0,4 до 35кВ до яких відноситься кабельна лінія позивача: на них повинні бути оформлені наступні документи: виконавче креслення траси в масштабі 1:200, відкоригований проект кабельних ліній, креслення профілю кабельних ліній у місці перетину з дорогами та іншими комунікаціям, акти стану кабелів, акти будівельних і прихованих робіт із зазначенням перетинів і зближень кабелів з усіма підземними комунікаціями, протокол вимірювання опору ізоляції та випробовування підвищеною напругою кабельних ліній після її прокладання, акти огляду кабелів, прокладених у траншеях і каналах перед закриттям, такі документи у позивача відсутні. Відповідач наголошує, що ордер ним був отриманий у встановленому Законом порядку, і узгоджений належним чином з власником єдиної трансформаторної підстанції Василевським РЕМ, від якої підключені всі споживачі третього мікрорайону, і в тому числі ПП ОСОБА_1, роботи виконувались в термін і по схемі вказаній Дніпрорудненської міською радою на якій відсутній даний кабель чи кабелі. Отже, вина відповідача у заподіянні позивачу матеріальної та моральної шкоди відсутня.

У поясненнях третьої особи від 21.11.2011 р. та від 05.12.2011 р. зазначено, що відповідно до п. 15.1 Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.1997 р. № 257, в редакції від 25.02.2000 р. земляні роботи, пов'язані з ремонтом або прокладенням кабелю в зоні розташування підземних споруд та комунікацій, проводити з письмового дозволу керівників підприємства або цеху відповідальних за експлуатацію цих споруд та комунікацій. До дозволу слід додавати план з вказівкою про розміщення та глибину закладання комунікацій. Відповідно до п. 6.2.2 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1988р. № 4: перед риттям траншей чи котлованів для кабелів необхідно заздалегідь отримати письмовий дозвіл від підприємства, організації, цеху, на території яких передбачається проводити земляні роботи і вказівки про точне місце перебування наявних споруд , газових, водопровідних, зв'язку та інших комунікацій. У разі проведення земляних робіт поблизу цих споруд і в охоронній зоні комунікацій необхідно виконувати умови робіт, вказані підприємствами власниками комунікацій. У зв'язку з цим, враховуючи, що кабельні лінії знаходяться в експлуатаційній відповідальності позивача, відповідач повинен був отримати письмовий дозвіл відповідної особи (власника мереж), а саме у позивача. Однак вказаний дозвіл відсутній. Отримане відповідачем узгодження у заяві не відповідає узгодженому строку виконання робіт зазначеному у корінці, в якому вказано ордер № 154 від 15.10.2007 р. з строком проведення робіт з 15.10.2007 р. по 15.11.2007 р. Додана до корінця схема комунікацій, не відповідає схемі, по якій можливо визначити будь-які комунікації. Кабельні лінії знаходяться на балансі позивача, що підтверджується атом розмежування балансової приналежності та експлуатаційної відповідальності (додаток № 9 до договору про постачання електричної енергії між позивачем та третьою особою № 811 від 31.03.2006 р.) та актом обстеження Держенергонагляду № 48/Е-1466 від 25.10.2006 р. З огляду на вищевикладене, третя особа вважає, що земельні роботи були проведені відповідачем з порушенням існуючих правил та порядку проведення таких робіт.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню внаслідок наступного:

На підставі договору купівлі-продажу магазина від 13.02.2003 р. ОСОБА_1 придбав у ЗАТ “АВС” вбудовано-прибудований магазин № 20, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі виробничого структурного підрозділу Василівського району електричних мереж (надалі третя особа) та приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач) 31.03.2006 р. уклали договір на постачання електричної енергії № 811, за яким здійснювалось споживання електричної енергії позивачем. Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 9 до вказаного договору) між Василівським РЕМ та ПП ОСОБА_1 встановлена межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок: на затискачах в точці підключення КЛ-0,4кВ нижні клеми РБ-0,4кВ Ф-8 ЗТП-23/725. Електрозабезпечення магазина по АДРЕСА_2 Василівського району Запорізької області здійснювалось за схемою ТУ ВасРЕС № 257/16 від 30.01.2006 р.

29 жовтня 2007 р. в ході проведення працівниками комунального унітарного підприємства «Наш дім»(надалі відповідач) земляних робіт з використанням екскаваторної техніки біля будинку АДРЕСА_2, екскаватором пошкоджено належні позивачу електричні кабелі від ТП-10/04 кВ РП-0,4 до ВУ-04 кВ, внаслідок чого, належне йому нежитлове приміщення залишилося без електропостачання.

У заяві на видачу ордера на виконання земляних робіт КУП «Наш дім»погоджено, що виконання таких робіт проводитися з 01.10.2007 по 12.10.2007 року. Відповідно до контрольного корінця до ордеру № 154 від 15.10.2007 року Дніпрорудненська міська рада надала КУП «Наш дім»дозвіл на виконання земляних робіт по заміні випуску каналізації за адресою: житловий будинок по АДРЕСА_2, строк проведення робіт з 15.10.2007 року по 15.11.2007 року. Згідно свідоцтва про реєстрацію машини від 06.09.2007 року власником екскаватора реєстраційний номер НОМЕР_1 є КУП «Наш дім». В ході перевірки, проведеної Василівським РВ УМВС України в Запорізькій області за заявою ОСОБА_1, встановлено, що 29 жовтня 2007 року біля 10-00 годин гр. ОСОБА_4 на екскаваторі, що належить КУП «Наш дім», згідно наряду проводив земляні роботи для прокладки траншеї під каналізацію, при вириванні коріння дерева, який знаходився на вказаній лінії траншеї, був пошкоджений силовий кабель, через який здійснюється споживання магазином «Меблі», що належить ПП ОСОБА_1 (постанова № 1831 від 30.10.2007 р.).

У звязку із пошкодженням електричних кабелів, позивачем було виконано ряд дій для встановлення винної особи та відновлення пошкодженої кабельної лінії (були замовленні певні експертизи, позивач звертався до органів МВС та ін.).

Так, протоколом № 987 від 08.01.2009 р., складеним працівниками лабораторії автоматизації технологічних процесів ЗАТ “Запорізький залізорудний комбінат”, підтверджено, що кабельна лінія від ТП-10/04 кВ РП-0,4 до ВУ-04 кВ магазин “Мебель” має обриви. Протоколом № 559 від 14.06.2010 р. підтверджено, що кабельні лінії мають такі пошкодження: обрив нульового проводу; обрив фазного проводу до А; обрив фазного проводу до В. Кабельна лінія не придатна до експлуатації, так як опір не відповідає ПУЕ, ПБЕЕП, ПТЕЕП. У протоколі № 560 від 14.07.2010 р. вказано, що після відшукування місця пошкодження і проведення ремонту, кабель ввід 0,4 к може бути включений у роботу. Однак, протоколом № 561 від 14.07.2010 р. встановлено, що мають місце інші пошкодження кабельної лінії, внаслідок чого, кабель непридатний до експлуатації.

Судом встановлено, що на часткове відновлення пошкодженої кабельної лінії позивачем витрачено 6 817,65 грн., а саме:

-79,45 грн. вартість допуску до роботи на ТП: Василівським РЕМ було виписано рахунок № 1496 на оплату даної суми і позивач 31.10.2007 р. сплатив 79,45 грн., що підтверджується квитанцією № 75 від 31.10.2007 р.;

-2 016,00 грн. відшукування місця пошкодження: ЗАТ “Запорізький залізорудний комбінат” виставило позивачу рахунок № 013048 від 06.11.2007 р. на оплату даної суми; позивач 07.11.2007 р. сплатив 2016,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 07.11.2007 р.;

-22,06 грн. пломбування електромережі: Василівським РЕМ було виписано рахунок № 2221 на оплату даної суми і позивач 08.01.2009 р. сплатив 22,06 грн., що підтверджується квитанцією № 61 від 08.07.2009 р.;

-1 194,50 грн. вартість матеріалів для ремонту кабелю: позивачем витрачено на придбання матеріалів для ремонту пошкодженого кабелю 1194,50 грн., що підтверджується товарними чеками від 03.06.2010 р. на суму 394,50 грн. та 800 грн.;

-32,66 грн. повторне опломбування електромережі: згідно замовлення № 816 від 25.06.2010 р. вартість повторного опломбування електричного лічильника складає 32,66 грн., позивач 25.06.2010 р. сплатив 32,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 25.06.2010 р.;

-3 472,98 грн. вартість робіт з ремонту кабелю: ЗАТ “Запорізький залізорудний комбінат” виставило позивачу рахунок № 006983 від 26.07.2010 р. на оплату даної суми; позивачем 30.07.2010 р. сплачено 3 472,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 30.07.2010 р.

Крім того, відповідно до рахунку ЗАТ “Запорізький залізорудний комбінат” № 44-02 від 15.10.2010 р. позивачу, для повного відновлення пошкодженої відповідачем кабельної лінії, необхідно витратити ще 4 608,00 грн. (за відшукування та усунення місяця пошкодження).

Отже, загальний розмір заподіяної позивачу шкоди складає 11 425,65 грн. (фактичні витрати та необхідні витрати для відновлення пошкодженого кабелю).

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу це введення в дію системи правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації цих прав та недопущення їх порушень, що, в свою чергу, відбувається, зокрема, шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобовязання утриматись від їх вчинення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У статті 15 ЦК України також вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, одним із таких способів, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відшкодування збитків має характер універсального засобу захисту цивільних прав. Відшкодування збитків є мірою відповідальності.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Залежно від об'єкта завдання розрізняють деліктну відповідальність за завдання шкоди майну, та деліктну відповідальність за завдання шкоди особі. Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода у зменшенні майнової сфери потерпілого, що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. За загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі, тобто відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода (у разі завдання шкоди особою, яка є суб'єктом підприємницької діяльності); особою, яка безпосередньо завдала шкоду. У ч. 1 ст. 1166 ЦК міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність). Протиправна поведінка може мати дві форми дію чи бездіяльність. Протиправною бездіяльністю є нездійснення дії, яка вимагається законом. Для покладення відповідальності на особу, яка не здійснила певні дії, необхідна наявність двох умов: наявність у особи обов'язку здійснити певні позитивні дії, що може випливати із прямої вказівки закону, договору, службових відносин, а також з випадків, створених самою особою; можливість їх здійснити за цих умов. Обов'язковою підставою деліктної відповідальності є також причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою. Суб'єктивною підставою деліктної відповідальності є вина, тобто психічне ставлення осудної особи, яка досягла певного віку, до вчиненого нею протиправного діяння, а також до наслідків. Згідно зі ст. 614 ЦК вина може проявлятися у формі умислу та необережності, зміст яких цивільне законодавство не розкриває. Діяти умисно означає передбачати і бажати настання шкоди або свідомо її допускати. Необережність відрізняється від умислу тим, що особа не передбачає можливість завдання шкоди при обов'язку її передбачити.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх службових обовязків.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтю 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 9 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів 04.03.1997 р. № 209) у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється: виконання земляних робіт на глибині понад 0,3 метра, а на орних землях на глибині понад 0,45 метра, а також розрівнювання ґрунту (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі).

Пошкоджені відповідачем кабельні лінії знаходяться в експлуатаційній відповідальності позивача, відповідач повинен був отримати письмову згоду відповідної особи власника мереж позивача і виконувати роботи у його присутності. Однак, вказана згода, відсутня.

Отримане відповідачем узгодження у заяві не відповідає узгодженому строку виконання робіт, зазначеному у корінці, в якому вказано ордер № 154 від 15.10.2007 р. з строком проведення робіт з 15.10.2007 р. по 15.11.2007 р.

Судом встановлено, що 29.10.2007 року виконання земляних робіт з використанням екскаваторної техніки біля будинку АДРЕСА_2 проведено без письмової згоди енергопідприємства, у віданні якого перебувають ці мережі, в порушення Правил охорони електричних мереж роботи проведені на глибині понад 0,3 метра без присутності представника енергопідприємства, не були встановлені покажчики траси кабелів, виконавець робіт не був ознайомлений з розміщенням траси підземних кабельних ліній, проінструктований щодо порядку виконання земляних робіт, в тому числі, щодо негайного припинення виконання робіт у разі виявлення кабелю, не позначеного у технічній документації, а також не попереджений про небезпеку ураження електричним струмом та відповідальність за пошкодження ліній електропередачі. Внаслідок чого, було пошкоджено електричний кабель біля житлового будинку по АДРЕСА_2, який належить позивачу.

Згідно із п. 6 Розяснення Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994 р. № 02-5/215 (зі змінами та доповненнями), для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

З огляду на вище зазначене, встановлення судом факту причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою позивачу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 11 425,65 грн. матеріальної шкоди є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача моральної шкоди у сумі 3000 грн., то дана вимоги судом також задовольняється внаслідок наступного:

Згідно із ст. 23 ЦК України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 ЦК визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 3 Постанови пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (дане міститься у п. 9 Постанови пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 4).

Судом встановлено, що позивач, внаслідок протиправної поведінки відповідача (пошкодження кабельної лінії біля будинку АДРЕСА_2) зазнав певних негативних змін в емоційно-вольовій сфері свого життя, що полягає у фізичному стражданні та переживанні та є причиною завданого стресу та дистресу. Крім того, фактично позивач, як протягом тривалого часу (з дати пошкодження кабелю 29 жовтня 2007 р.) так і досі, зазначає фізичні страждання та переживання, оскільки його порушене право повністю не відновлено, і на ремонт пошкодженого кабелю необхідні ще кошти та час (відповідно до рахунку ЗАТ “Запорізький залізорудний комбінат” № 44-02 від 15.10.2010 р. позивачу, для повного відновлення пошкодженої відповідачем кабельної лінії, необхідно витратити ще 4 608,00 грн.).

Виходячи з загальних засад судочинства, судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вище зазначене, суд вважає, що вимога про стягнення із відповідача 3000 грн. моральної шкоди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача спростовані матеріалами справи.

Позові вимоги, в частині стягнення із відповідача 545,32 грн. збитків за час простою магазину “Мебель” та 3000 грн. адвокатських послуг, під час розгляду справи, не знайшли свого документального підтвердження (позивачем не було надано жодного документального доказу на підтвердження спричинених йому збитків у сумі 545,32 грн. за час простою магазину та не представлено жодного доказу оплати послуг адвоката у сумі 3000 грн., відсутній відповідний договір, ордер про оплату, інше) отже, в частині стягнення із відповідача 545,32 грн. збитків за час простою магазину “Мебель” та 3000 грн. адвокатських послуг, суд відмовляє у задоволення позову.

З огляду на вище зазначене, позовні вимоги задоволені частково.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 27, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути із комунального унітарного підприємства “Наш дім” (71630, Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 11, код ЄДРПОУ 33000065, р/р невідомі) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71632, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2, р/р невідомі) 11425,65 грн. одинадцять тисяч чотириста двадцять пять грн. 65 коп.) матеріальної шкоди, 3000 грн. (три тисячі грн.) моральної шкоди, 134,26 грн. (сто тридцять чотири грн. 26 коп.) державного мита та 176,31 грн. (сто сімдесят шість грн. 31 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Повне рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 26.12.2011 р.

26.12.2011