Рішення № 20357773, 22.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11 Справа № 20/5009/7198/11

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Приватного підприємства “Новофарм” (91007, м. Луганськ, вул. Лутугінская, 1 Ч)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Теко-Фарм” (69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 11)

про стягнення суми 1288,87 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

За участю представників:

Від позивача –не з’явився;

Від відповідача –не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1288,87 грн. за поставлені вироби медичного призначення.

Ухвалою господарського суду від 07.11.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/7198/11, судове засідання призначено на 30.11.2011 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 22.12.2011р.

22.12.2011 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач у судові засідання не з’явився, від позивача судом через канцелярію суду 28.11.2011 р. та 19.12.2011 р. отримано письмові клопотання про розгляд справи без присутності представника позивача за наявними матеріалами. Клопотання судом задоволено на підставі ст. 22 ГПК України.

Позовні вимоги, викладені в позовній заяві та у письмових поясненнях від 28.11.2011 р. та 19.12.2011 р. мотивовані, зокрема, наступним. Згідно з видатковими накладними № 2226/02 від 21.10.2010 р., № 2405/02 від 04.11.2010 р., № 2406/02 від 04.11.2010 р., № 122/02 від 18.01.2011 р. позивачем було поставлено відповідачу вироби медичного призначення. Відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, сплативши суму 26,84 грн. Таким чином, розмір непогашеної заборгованості становить 1288,87 грн. Відповідачу було направлено претензію від 19.08.2011 р. № 183 про сплату заборгованості. На підставі викладеного, позивач просить задовольнити вимоги про стягнення з відповідача на його користь заборгованість в сумі 1288,87 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 526, 530, 624, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи, в тому числі письмовий відзив, не надав. Будь-яких письмових заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило. Про час та місце судового слухання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, згідно з якими відповідач 11.11.2011 р. та 16.11.2011 р. отримав ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Суд визнав можливим у порядку ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутність сторін за наявними в ній оригіналами матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткової накладної № 2226/02 від 21.10.2010 р. (а.с. 23) Приватне підприємство “Новофарм” (позивач у справі) передало Товариству з обмеженою відповідальністю “Теко-Фарм” (відповідач у справі), а останнє отримало товар (пояс зігрівальний) на суму 446,22 грн.

Згідно з видатковою накладною № 2405/02 від 04.11.2010 р. (а.с. 24) позивач передав відповідачу товар (бандаж, бинт, пов’язка) на загальну суму 279,72 грн.

Згідно з видатковою накладною № 2406/02 від 04.11.2010 р. (а.с. 25) позивач передав відповідачу товар (пояс зігрівальний) на загальну суму 183,60 грн.

Згідно з видатковою накладною № 122 від 18.01.2011 р. (а.с. 26) позивач передав відповідачу товар (бандаж, бинт, пов’язка) на загальну суму 406,17 грн.

Усього позивачем по зазначеним видатковим накладним було передано відповідачу товар на загальну суму 1315,71 грн.

Як слідує з письмового пояснення позивача (а.с. 40), отримання продукції відповідачем відбувалося без довіреностей. На зазначених видаткових накладних, оригінали яких долучено до матеріалів справи (а.с. 23-26), стоїть підпис особи, яка отримала товар, та печатка підприємства відповідача.

19.08.2011 р. позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 183 від 19.08.2011 р.) про перерахування у семиденний термін з дати надходження претензії суми боргу в розмірі 1288,87 грн. Направлення претензії підтверджується фіскальним чеком № 9401 від 19.08.2011 р. (а.с. 27).

Відповідно до письмових пояснень представника позивача (а.с. 21, 40), позивач зазначив про друкарські помилки, які були допущені ним в тексті позовної заяви в частині зазначення дати видаткової накладної № 2226/02 “25.10.2010 р.” замість правильної дати її складання “21.10.2010 р.” та дати направлення відповідачу претензії про сплату заборгованості.

Як вбачається з копії акту звірки (а.с. 31), який 16.11.2011 р. був направлений відповідачу (а.с. 29-30), між сторонами у справі існують господарські правовідносини стосовно поставки позивачем відповідачу товару. Зокрема, відповідно до копії банківської виписки від 14.12.2010 р. (а.с. 46) відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було перераховано суму 463,32 грн. із призначенням платежу: “оплата за товари мед призначення згідно накл 169 від 09.10.09 без ПДВ” (плат. доручення № 2146 від 13.12.2010 р.). Згідно з розрахунком позивача (а.с. 40), частину суми, сплаченої відповідачем відповідно до платіжного доручення № 2146 від 13.12.2010 р., в розмірі 26,84 грн. було зараховано в рахунок погашення боргу за видатковою накладною № 2226/02 від 21.10.2010 р.

Таким чином, сума заборгованості за вказаними вище видатковими накладними складає 1288,87 грн. (1315,71 грн. (сума поставки) - 26,84 грн. (оплата)).

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов’язання, оскільки фактично між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, позивач 19.08.2011 р. за № 183 на адресу відповідача направив претензію щодо сплати в семиденний термін з дати отримання претензії суми 1288,87 грн. за поставлений товар по видатковим накладним №№ 2226/02, 2405/02, 2406/02, 122.

Відповідач своїм процесуальним правом участі у судових засіданнях не скористався, будь-яких заперечень на позов не надав, отримання товару не заперечив, доказів оплати суми заборгованості у розмірі 1288,87 грн. суду не представив.

Таким чином, вимоги про стягнення суми 1288,87 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Теко-фарм” (69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 11, код ЄДРПОУ 24519735) на користь Приватного підприємства “Новофарм” (91007, м. Луганськ, вул. Лутугінская, 1Ч, код ЄДРПОУ 32279614) суму 1288 грн. 87 коп. основного боргу, суму 102 грн. 00 коп. витрат на державне мито та суму 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 26.12.2011 р.

26.12.2011