Рішення № 20357665, 23.12.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.2011 Справа № 5008/1618/2011

12/5008/1618/2011 14139/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Пластком”, м. Ужгород

до відповідача відділу капітального будівництва Ужгородської міської ради, м. Ужгород

третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору головне Управління Державного казначейства у Закарпатській області, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 72322,40 грн.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1., (представник за дорученням від 01.02.2011 року)

Від відповідача ОСОБА_2., (представник за дорученням № 237/01-08 від 28.07.2011 року)

Від третьої особи ОСОБА_3., (представник за довіреністю № 15-22/237-3293 від 19.07.2011 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Пластком”, м. Ужгород до відділу капітального будівництва Ужгородської міської ради, м. Ужгород за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору головного Управління Державного казначейства у Закарпатській області, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 72322,40 грн.

Представникам сторін розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Представник відповідача заперечила позов з мотивів викладених у письмовому відзиві на позов (вх. № 11287/2011 від 15.11.2011 року), зокрема, заперечила позовні вимоги через бюджетне недофінансування, тоді як відповідачем визнано оплату за договірними зобовязаннями в сумі 556847,20 грн. (згідно платіжних доручень).

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1618/2011

від 23.12.2011 року

Через задоволення клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору, розгляд справи відкладався (ст. 77 ГПК України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариства з обмеженою відповідальністю «Пластком»(підрядник) та відділом капітального будівництва Ужгородської міської ради (замовник) було укладено договір підряду від 08.07.2009 року. За умовами цього договору підрядник виконав замовнику роботи з реконструкції фасаду будівлі ДНЗ № 42 на суму 643568 грн.

Відповідно до вимог п. 5.1 договору сторони підписали акти приймання робіт від 28.07.2010 року на суму 482162,40 грн. та від 27.08.2010 року на суму 161404 грн. Частково роботи були оплачені.

У грудні 2010 року між сторонами по договору був підписаний коригуючий акт та довідка про вартість виконаних робіт, з яких вбачається, що ціна договору була зменшена на 14397,60 грн.

Отже, заборгованість станом на 27.10.2011 року складає 72322,40 грн., що підтверджується:

-довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2010 року;

- актом звірки взаємних розрахунків від 06.07.2011 року;

- розрахунком заборгованості, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (претензія № 2/06 від 02.06.2011 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1618/2011

від 23.12.2011 року

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є

юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є виконання робіт з реконструкції фасаду будівлі ДНЗ № 42 (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість виконаних робіт з реконструкції фасаду будівлі ДНЗ № 42 є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду, підрядчик зобовязується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобовязується прийняти й оплатити виконану роботу.

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини,

діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже,

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1618/2011

від 23.12.2011 року

кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обовязки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з відділу капітального будівництва Ужгородської міської ради (м. Ужгород, вул. Кармелюка, 7; код 05517713) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Пластком” (м. Ужгород, вул. Козацька, 56; код 20433847) суму 72322,40 (сімдесят дві тисячі триста двадцять дві грн. 40 коп.) основного боргу та 723,22 грн. у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 грн. у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на всій території України.

Суддя Тисянчин В. М.