Рішення № 20357435, 13.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.11 р. Справа № 13/192

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при помічнику судді Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал», Донецька обл., м. Костянтинівка

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод», Донецька обл., м. Єнакієво

про стягнення суми заборгованості в розмірі 3315грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю № 73/5-12 від 01.04.2011р.

у судовому засіданні 22.11.2011р.

оголошувалась перерва до 13.12.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал», Донецька обл., м. Костянтинівка (далі позивач) звернулася до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод», Донецька обл., м. Єнакієво (далі відповідач) про стягнення суми заборгованості в розмірі 3315грн.00коп.

Ухвалою від 04.11.2011р. суд порушив провадження по справі, призначив до розгляду на 22.11.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 1000514-ТС від 30.04.2010р.

Позивач через канцелярію суду 17.11.2011р. надав суду витребувані ухвалою суду документи.

Відповідач у судовому засіданні 22.11.2011р. проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 73/5 369 від 21.11.2011р., зазначаючи, що надана позивачем видаткова накладна № РН 0002788 від 10.06.2010р. не може вважатися належним доказом здійснення поставки за договором № 1000514-ТС від 30.04.2010р., оскільки не містить посилання на договір. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведений факт настання у відповідача строку виконання зобовязання з оплати товару.

Під час судових засідань представники сторін підтримали позиції, викладені письмово.

В судовому засіданні 13.12.2011р. позивач участь свого представника не забезпечив, через канцелярію суду 06.12.2011р. від направив клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з відрядженням представника до іншого міста.

Під час судового засідання 13.12.2011р. відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві, факт отримання товару не спростував.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка позивача не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

30.04.2010р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 1000514-ТС, згідно з яким в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобовязується передати в власність покупця продукцію, а покупець зобовязується прийняти товар та уплатити за нього грошову суму.

Договір укладений з протоколом розбіжностей в редакції постачальника (позивача) за яким сторони п. 6.3 договору виклали в наступній редакції „при виявлені невідповідності товару по кількості та (або) якості виклик представника постачальника є обовязковим, пункт 9.3 договору сторони доповнили фразою „за винятком виконання постачальником умов, передбачених п. 6.6 даного договору”.

Згідно п. 11.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 30.04.2011р.

Відповідно п. 2.1 договору асортимент, кількість та ціна товару, в тому числі приплати/знижки до ціни за зміну якісних показників, узгоджуються сторонами в специфікаціях до даного договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, засвідчуються печатками та є невідємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.2 договору загальна кількість поставляє мого по даному договору товару складається із кількості товару, поставляє мого по всім специфікаціям, оформлених до даного договору.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що строки оплати товару узгоджуються сторонами в специфікаціях.

Відповідно п. 7.4 договору якщо специфікаціями не передбачений строк оплати товару, оплата вартості товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю, підписання сторонами акту здачі приймання товару (якщо це передбачено специфікацією) та надання покупцю рахунку на оплату постачальником.

На виконання умов договору сторони уклали специфікацію № 1 від 21.05.2010р. до договору, якою погодили найменування товару, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, що підлягає поставці, яка складає 83580грн.00коп. разом з ПДВ. Крім того, зазначеною специфікацією сторони встановили порядок оплати товару з відстроченням платежу протягом 10 банківських днів з дати поставки товару на склад покупця.

Додатковою угодою № 1 від 15.11.2010р. до договору № 1000514 ТС від 30.04.2010р. сторони внесли зміни до специфікації № 1 від 21.05.2010р., збільшивши кількість поставляємого товару - олово О1 ГОСТ 860-75, внаслідок чого загальна вартість товару складає 86895грн.00коп., в іншій частині умови договору залишилися без змін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виставив відповідачу рахунок фактуру № СФ 00002586 від 19.05.2010р. на суму 84507грн.00коп., задля оплати погодженого сторонами товару, який в подальшому був поставлений позивачем за видатковою накладною № РН 0002788 від 10.06.2010р.

Позивач посилається на те, що станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором,оплативши лише частково вартість отриманого товару на суму 81192грн.00коп., внаслідок чого виникла сума заборгованості в розмірі 3315грн.00коп.

Претензією № 08/69 від11.04.2011р. позивач просив відповідача перерахувати виниклу суму заборгованості, попереджаючи про необхідність звернення до суду за примусовим стягненням зазначеної суми боргу з віднесенням на відповідача всіх судових витрат.

Однак, як стверджує позивач, станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив жодних дій, спрямованих на досудове врегулювання спору, сума заборгованості в розмірі 3315грн.00коп. не погашена, товар на зазначену суму не повернутий.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 3315грн.00коп., у звязку з неналежним виконанням умов договору поставки № 1000514 ТС від 30.04.2010р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 1000514 ТС від 30.04.2010р. у позивача виник обовязок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковою накладною № РН 0002788 від 10.06.2010р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 84507грн.00коп.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо здійснення позивачем поставки товару поза умовами договору № 1000514 ТС від 30.04.2010р. з огляду на наступне.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 1000514 ТС від 30.04.2010р.суд робить виходячи з того, що товар та його характеристики, вказані у спірній видатковій накладній, відповідають тим, що погоджені сторонами в специфікації № 1 від 21.05.2010р., що є невідємною частиною договору; довіреністю № 885 від 03.06.2010р. відповідач уповноважував свого працівника отримати товар саме за договором № 1000514 від 30.04.2010р.; здійснюючи часткову оплату товару в якості підстави оплати відповідач зазначає саме договір № 1000514 ТС від 30.04.2010р., про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія банківської виписки від 29.06.2010р.

Відповідач звертає увагу на те, що наявна в матеріалах справи видаткова накладна № РН 0002788 від 10.06.2010р. не може свідчити про здійснення позивачем поставки саме за договором № 1000514 від 30.04.2010р., оскільки не містить прямого посилання на зазначений договір.

Посилання відповідача щодо обовязковості зазначення в первинних документах підстави господарської операції не відповідають дійсності, оскільки ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлює наступні обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначена норма не визначає в якості обовязкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обовязковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст.1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відсутність у видаткових накладних зазначення підстави здійснення поставки не є істотною.

Будьякі листи, телеграми та інше в обґрунтування факту укладення договору в усній формі або у спрощений спосіб, в матеріалах справи відсутні. Відповідач не довів належним чином позадоговірні відносини (тобто за межами договору № 1000514 від 30.04.2010р.) між сторонами.

Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом та відбитком печатки відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обовязок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки продукції № 1000514 від 30.04.2010р.

Факт отримання товару не спростований відповідачем під час розгляду справи.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару, тобто обовязок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із умов договору, сторони п. 7.3 договору передбачили, що строки оплати товару узгоджуються сторонами в специфікаціях.

Виконуючи умови зазначеного пункту договору, сторони в п. 5 специфікації № 1 від 21.05.2010р. до договору передбачили строк оплати товару протягом 10 банківських днів з дати поставки товару на склад покупця.

Враховуючи умови п. 5.4.3 договору та беручи до уваги, що товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем за видатковою накладною № РН 0002788 ще 10.06.2010р., то станом на день звернення позивача з позовом до суду, строк оплати вартості товару наступив та почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару.

Натомість, відповідач, отримавши товар оплатив його лише частково, перерахувавши на рахунок позивача 29.06.2010р. суму в розмірі 81192грн.00коп., внаслідок чого товар на суму 3315грн.00коп. лишився не оплаченим.

Зазначена сума боргу підтверджується довідкою ТОВ «Арсенал» № 08/1040 від 17.11.2011р. за підписом головного бухгалтера.

Доказів погашення боргу в сумі 3315грн.00коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 3315грн.00коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі основного боргу в розмірі 3315грн.00коп.

Судові витрати при задоволенні позовних вимог в повному обсязі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525-526, 530, 538, 670, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал», Донецька обл., м. Костянтинівка до Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод», Донецька обл., м. Єнакієво про стягнення суми заборгованості в розмірі 3315грн.00коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» (юридична адреса: 86429, Донецька обл., м. Єнакієво, пр. Металургів, 9, код ЄДРПОУ 00191193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» (юридична адреса: 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. 6-го Вересня, будинок 40 А, код ЄДРПОУ 30544334) суму основного боргу в розмірі 3315грн.00коп., витрати на оплату державного мита в сумі 102грн.00коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 13.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >