Рішення № 20357156, 21.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.09.11 р. Справа № 34/213пн

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Подколзіної Л.Д.

Судді Сич Ю.В.

Судді Соболєва С.М.

при секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом: Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол” м.Горлівка, Донецької області

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м.Горлівка, Донецької області

про зобовязання вчинити певні дії

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник по довіреності №28 від 27.01.2011р.

від відповідача ОСОБА_2 - представник по довіреності №06/3952 від 16.04.2010р.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувалась перерва з 06.09.2011р.

до 21.09.2011р.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Концерн Стирол” м.Горлівка, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м.Горлівка, Донецької області про зобовязання відповідача повернути позивачу 1176 Гкал теплової енергії.

В підтвердження позову позивач надав копію акту від 31.01.2008р., рішення господарського суду Донецької області по справам №29/264 від 30.11.2009р., №35/167 від 13.08.2010р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2010р., лист вих.№14/01-54 від 27.08.2010р., рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради №1213 від 07.10.2009р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№06/12128 від 21.10.2010р., з урахуванням доповнення до нього вих.№06/13721 від 25.11.2010р. заперечив проти задоволення позовних вимог та вважає, що позивач не надав жодних доказів того, що відповідач дійсно отримав теплову енергію, у той кількості, в якій він вимагає її повернути (1144Гкал), доказів збільшення або факту збереження майна у відповідача та відповідно зменшення цього майна у позивача. Наполягає на тому, що позивачем не були встановлені прилади комерційного обліку теплової енергії, а отже не зрозуміло, яким чином позивач встановив, що здійснив відпущення енергії у вказаній кількості. На посилання позивача на ч.1 ст.1213 ЦК України зауважив, що поверненню підлягає саме та індивідуально визначена річ, яку набув або зберіг набувач, або така ж кількість родових речей тієї ж якості. Проте, теплова енергія, яку виробляє відповідач не є майном тієї ж якості, має свої індивідуальні параметри, які і відрізняють її від теплової енергії, що виробляє позивач і тому не можна вважати, що це два однорідних товарних продукти.

Позивач у поясненнях вих.№14/02-27/2 від 12.11.2010р., №14/02-27/1 від 02.11.2010р. пояснив, що теплова енергія передавалась на теплові пункти ЗАТ „Горлівськтепломережа”, де використалось на технологічні потреби, а саме для нагріву власного теплоносія, який в подальшому поставлявся безпосередньо на обігрів житлових будинків ж/м „хімік”. Крім того, зауважив, що у 2009р. відповідач ввів в експлуатацію власну котельну на даній ділянці, у зв”язку з чим у нього відпала необхідність одержувати теплову енергію від позивача та рішенням господарського суду від 13.08.2010р. по справі №35/167 встановлена можливість повернення ЗАТ „Горлівськтепломережа”, як виробником теплової енергії.

21.10.2010р. позивач був зобовязаний судом ухвалою надати документи первинного обліку в підтвердження виготовлення та поставки відповідачу теплової енергії.

18.11.2010р. позивачем на ухвалу суду в підтвердження поставки відповідачу теплоенергії наданий баланс розподілу послуг за січень 2008р., податкова накладна за той же місяць, довідка про суми податкових зобов”язань, відображених в деклараціях по ПДВ за лютий 2008р., акти технічного огляду системи теплопостачання і витяг з Антимонопольного комітету України про перелік субєктів природних монополій Донецької області, в якої значиться, що обидві сторони, як субєкти господарювання визнані такими, що займають монопольне становище в сфері централізованого постачання теплової енергії.

Сторони звернулися до суду з клопотаннями про призначення по справі №34/213пн судової технічної експертизи, в яких виклали перелік питань, які вони вважали необхідним поставити експерту на вирішення.

Оскільки у сторін виник спір щодо повернення 1776Гкал теплової енергії в натурі та для визначення чи володіє однорідними ознаками теплова енергія, яка виробляється позивачем та теплова енергія, що виробляється відповідачем для повернення її в натурі позивачу та чи має технічну можливість ЗАТ „Горлівськтепломережа” виконати повернення теплової енергії у вказаній кількості, господарський суд ухвалою від 06.12.2010р. задовольнив клопотання сторін про призначення судово-технічної експертизи, та доручив її проведення Донецькій філії Державного підприємства „Судовий будівельно-експертний центр”. У зв”язку з чим 06.12.2010р. провадження у справі №34/213пн було зупинено.

07 квітня 2011р. на адресу суду надійшли матеріали справи №34/213пн разом із судовим висновком.

Розпорядженням від 07.04.2011р. заступником голови господарського суду Донецької області була призначена колегія суддів для розгляду справи №34/213пн у складі: головуючого - Кододової О.В., суддів Мартюхіної Н.О., Риженко Т.М.

Ухвалою від 07.04.2011р. господарський суд поновив провадження по справі.

У зв”язку із знаходженням судді Кододової О.В. на лікарняному, розпорядженням заступником голови господарського суду Донецької області від 27.04.2011р. був замінений головуючий суддя- Кодова О.В. на суддю Богатиря К.В.

Розпорядженням від 19.05.2011р. виконуючим обов”язки голови господарського суду Донецької області справа №34/213пн була передана головуючому судді: Подколзіній Л.Д., судді Мартюхіній Н.О., Риженко Т.М., у зв”язку з відрядженням судді Богатиря К.В.

Позивач звернувся до суду з клопотання в якому просив суд викликати у судове засідання експерта для надання додаткових пояснень щодо проведеної судової експертизи №06/04-3 та просив суд провести додаткову експертизу по даній справі. Колегія суддів розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про його часткове задоволення.

Експерт ОСОБА_3 надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що він є технічним експертом та його висновок №06/04-3 не є судово-експертним висновком, а є технічним.

На підставі вищевикладеного, колегією суддів не був прийнятий до уваги експертно-технічний висновок №06/04-3, так як він не був судово-технічним висновком.

ВАТ „Концерн Стирол” у клопотанні вих.№14/127/6 від 29.04.2011р. пояснив, що відповідно до вимог та положень Закону України “Про акціонерні товариства“ №514-VI від 17.09.2008р., Відкрите акціонерне товариство „Концерн Стирол” перейменоване у Публічне акціонерне товариство „Концерн Стирол”.

У звязку з цим, Публічним акціонерним товариством „Концерн Стирол” до правоустановчих документів були внесені відповідні зміни.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи підставою заміни свідоцтва про державну реєстрацію, зазначено зміна найменування юридичної особи Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол” (ЄДРПОУ 05761614).

Таким чином, позивач по справі є правонаступником постачальника.

Позивач у заяві вих.№14/02-27/7 від 15.06.2011р. виклав перелік питань, які він вважав необхідним поставити експерту, а також просив суд доручити проведення судово-технічної експертизи Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса м.Харків.

Відповідач звернувся до суду з листом вих.№06/7010 від 16.06.2011р., в якому містився перелік питань для розвязання експерту на час проведення судових експертиз.

Крім того, надав суду лист Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2011р. по справі №4/231, предмет спору якої аналогічний справі 34/213пн про зобовязання повернути 1144Гкал теплової енергії, по справі також була призначена судово-технічна експертиза, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, але 05.04.2011р. матеріали зазначеної справи були повернуті у судову інстанцію з повідомленням про неможливість проведення експертизи, у звязку із відсутністю в інституті фахівців відповідної галузі інженерно-технічних знань (теплотехніків).

Ухвалою від 16.06.2011р. господарським судом було зупинено провадження у справі №34/213пн та призначено судово-технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса.

Матеріали справи 34/213пн були повернуті до господарського суду Донецької області Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса, оскільки проведення експертизи та надання висновків з питань, викладених в ухвалі суду, не вбачається за можливим, у зв”язку з відсутністю в інституті фахівців, які мають відповідні знання та кваліфікацію у даній галузі, зокрема щодо технології та схем теплопостачання й передачі (транспортування) теплової енергії.

Розпорядженнями заступника голови господарського суду Донецької області від 22.08.2011р., від 05.09.2011р. склад судової колегії був змінений на суддю Сич Ю.В., у звязку із відпусткою судді Мартюхіної Н.О. та суддю Риженко Т.М. на суддю Соболєву С.М.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Предметом даного спору є зобовязання здійснити дії по поверненню отриманої за актом приймання від від 31.01.2008р. теплоенергії в кількості 1176Гкал. Як безпідставно отриманої відповідачем відповідно до умов статей 1212, ч. ст.530 Цивільного кодексу України.

Господарським судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до господарського суду з вимогами до відповідача:

1) у 2009році - про стягнення 618363,37грн. вартості теплової енергії, поставленої за актом передачі від 29.02.2008р. у відповідності з умовами укладеного договору № 71 від 28.12.2007р.

30.11.2009р. господарським судом (справа № 29/264) винесене рішення, яким відмовлено у позові за тим, що договір, який був предметом спору - № 71 від 28.12.2007р. визнаний судом неукладеним, тому посилання позивача на цей договір як на підставу поставки теплоенергії є безпідставними.

2) у серпні 2010році - про стягнення 1306 834,08грн. вартості 1176 Гкал теплової енергії, поставленої за актом передачі від 31.01.2008р. у відповідності з статтею 1212, ч.2 ст.1213 Цивільного кодексу України як безпідставно отриманої.

13.08.2010р. господарський суд, розглянувши позов, виніс рішення за справою № 35/167, яким відмовив у позові за недоведеністю підстав і у звязку з недоведеність неможливості повернення набутого майна в натурі.

3) предметом даного спору є зобовязання особи, яка отримала теплову енергію без правової підстави, повернути її в кількості, отриманої ним за актом передачі від 31.01.2008р. відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, господарськими судами розглядались спори, в яких були як різні предмети спору, так і різні підстави, але в яких предметом доказуванням був один спірний акт передачі теплової енергії в кількості 1176 Гкал від 31.01.2008р., що не перешкоджає позивачу звернутись за захистом своїх порушених прав і інтересів.

Відповідно до статей 33,34,35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторонами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд при вирішенні позову, приймає до уваги факти, встановлені рішеннями господарського суду Донецької області по справах № 29/264 (2009р.) і № 35/167 (2010р.), так як в них брали участь ті самі сторони.

Законодавство не встановлює вимоги про обовязкове посвідчення документом, що підписується сторонами факту одержання послуг, які надаються постійно протягом встановленого сторонами часу, якщо тариф, за яким провадиться оплата послуг, не допускає диференціації розміру оплати з залежності від інтенсивності користування послугами. Зокрема, не вимагає складання такого акта надання комунальних послуг, якщо не використовуються відповідні прилади обліку, і сума плати за послуги в кожному розрахунковому періоді не змінюється.

Якщо ж оплата послуг проводиться з урахуванням інтенсивності користування послугою (частоти, тривалості користування послугами протягом певного періоду часу, кількості одержаної теплоенергії, води тощо), виникає необхідність підписання сторонами документа, що підтверджує одержання послуги.

Спірний акт підтверджує, що 31.01.2008р. уповноважені представники сторін підписали акт про отримання відповідачем від позивача 1176 Гкал теплоенергії без достатньої на це правової підстави, оскільки рішенням суду встановлено, що в цей період між сторонами договірних зобовязань по поставці теплоенергії не існувало.

Частина 8 статі 181 Господарського кодексу України лише визнає договір неукладеним (таким, що не відбувся) у випадках, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору. Якщо з урахуванням статті 218 Цивільного кодексу України договір між сторонами не можна вважати укладеним, здійснення дій на його виконання приводить до виникнення правовідносин, передбачених статтею 1212 ЦК. На це побічно вказується в частині 8 ст.181 ГК („...правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу”). Проте, це не є перешкодою для доказування того, що хоч сторони і підписали текст, що не містив усіх істотних умов договору, погодження таких умов все ж таки мало місце.

Суд, враховуючи встановлений господарським судом факт того, що сторонами не укладений договір у формі, яка вимагається статтею 180 ГК, але при цьому приймає до уваги, що одна сторона вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, тому вважає, що між сторонами було волевиявлення на поставку теплоенергії в кількості 1176 Гкал і цей факт породжує наслідки, передбачені статтею 1213 ЦК.

Застосування поняття зобовязання набуває в цивільно-правових актах. Якщо відповідно до змісту відповідних положень Цивільного кодексу вони поширюються на зобовязання, то вони застосовуються виключно до цивільно-правових зобовязань та їх різновидів і не застосовуються до тих зобовязань, які не є цивільно-правовими.

Різновидами цивільно-правових зобовязань є майново-господарські зобовязання, на що прямо вказується у ч.1 ст.175 ГК України. Серед майново-господарських зобовязань за ознакою підстави виникнення відокремлюються господарсько-договірні зобовязання (ч.1ст.179 ГК). Права, що входять до змісту таких зобовязань, захищаються в порядку, встановленому для захисту цивільних прав, прав субєктів господарювання та споживачів (ст.16 ЦК, ст.20 ГК).

Позивачем позовні вимоги про стягнення коштів заявлені з посиланням на норми статті 1212 ЦК України, яка входить до глави 83 ЦК.

Положення цієї глави, до складу якої входить чотири статті, регулюють такі два види позадоговірних зобовязань, як зобовязання: по-перше, що виникають внаслідок або безпідставного набуття і, по-друге, збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

В першому означеному положенні, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, мається на увазі, що особа, що безпідставно отримала (зберегла) майно підлягає стягненню з означеної особи в судовому порядку.

Оскільки повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, для неї не є обовязковим виникнення договірних зобовязань.

Майно, яке підлягає стягненню, може бути як матеріального, так і не матеріального світу.

Для виникнення підстав вважати майно безпідставно отриманим є дві умови: перше збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем) з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала.

Оскільки доведено, що відповідач приймав від позивача теплову енергію за актом від 31.01.2008р. для потреб житлово-комунального господарства, суд вважає, що відповідач збагатився на кількість отриманого і несплаченого майна. Крім цього, суд приймає до уваги, що господарським судом Донецької області за рішенням від 30.11.2009р. по справі № 29/264 визнаний договір № 71 від 28.12.2007р. недійсним, тому вважає, що отримання відповідачем за актом передачі від 31.01.2008р. теплоенергії від позивача в кількості 1176 Гкал є безпідставним.

Стаття 1213 ЦК зобовязує набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Незважаючи на те, що в зазначеної статті мова йде про обовязок набувача повернути набуте, законодавець, враховуючи певні обставини, надав право повернення не ту саму індивідуально визначену річ, а її рівноцінну заміну з числа однорідних.

Господарський суд приймає до уваги, що за витягом Антимонопольного комітету України про перелік субєктів природних монополій Донецької області, обидві сторони, як субєкти господарювання визнані такими, що займають монопольне становище в сфері централізованого постачання теплової енергії. Представники обох сторін не спростували факт виготовлення та постачання теплової енергії для потреб в житлово-комунальному господарстві, а за тим вважає, що поставлене за актом приймання від 31.01.2008р. теплової енергії в кількості 1176Гкал. відповідач має можливість повернути позивачу як безпідставно отримане майно, оскільки сторони не визначились в ціни поставленої енергії.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, який вважає, що теплова енергія, яка отримана ним від позивача, не може бути повернути за тим, що вона була передана та використана як теплопостачання на обігрів в житлових будинках міста, тому що за постачання теплової енергії відповідач отримав грошові кошти, на які він збагатився за рахунок позивача.

З наведеного суд вважає доведеним факт безпідставного отримання відповідачем теплової енергії за актом від 31.01.2008р., тому вважає позов доведеним і таким, що належить задоволенню, так як безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок якого було набуте.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 46 , 33, 34, 43, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Концерн Стирол” м.Горлівка, Донецької області до Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м.Горлівка, Донецької області про зобовязання відповідача повернути позивачу 1176 Гкал теплової енергії задовольнити повністю.

Зобов”язати Закрите акціонерне товариство „Горлівськтепломережа” (м.Горлівка-84601, вул.Академіка Павлова, 13, ЄДРПОУ 03337007) повернути Публічному акціонерному товариству „Концерн Стірол” (м. Горлівка-84610, вул. Горлівської дивізії, 10, ЄДРПОУ 05761614) теплову енергію в кількості 1176Гкал.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” (м.Горлівка-84601, вул.Академіка Павлова, 13, п/р26005414020000 ПАТ „ПроФінБанк” м.Донецьк, МФО 334594, ЄДРПОУ 03337007) на користь Публічного акціонерного товариства „Концерн Стірол” (м.Горлівка-84610, вул. Горлівської дивізії, 10, п/р26004002167110 в Горлівській філії АТ „Брокбізнесбанк”, МФО 394578, ЄДРПОУ 05761614) витрати по сплаті держмита у сумі 13 068грн. 34коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.09.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2011р.

Головуючий суддя Подколзіна Л.Д.

Суддя Сич Ю.В.

Суддя Соболєва С.М.

< Текст >