Рішення № 20357093, 20.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.11 р. Справа № 6/294

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Пако Ван” м.Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Квітень В.С.” м.Донецьк

про стягнення 13 772грн. 13коп.

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник по довіреності від 18.11.2011р.

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Пако Ван” м,Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Квітень В.С.” м.Донецьк основного боргу у розмірі 10 953грн. 36коп., 3% річних від неоплаченої вартості товару у розмірі 391грн. 65коп., пені у розмірі 1 531грн. 10коп., штрафу у розмірі 1 095грн. 33коп. та втрачених грошових коштів з урахуванням індексу інфляції на загальну суму у розмірі 662грн. 11коп. (Усього 14 633грн. 55коп.)

Крім того, просив суд стягнути з відповідача судові витрати, повязані з відрядженням у розмірі 80грн., витрати на проїзд у розмірі 76грн., витрати на кореспонденцію у розмірі 49грн. та витрати на ТОВ „Нова пошта” у розмірі 200грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №ТОВ-000118 від 04.11.2010р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Слухання справи відкладалось, у зв”язку з неявкою відповідача у засідання суду, а також для представлення сторонами витребуваних та додаткових документів по справі.

Крім того надав суду клопотання від 18.11.2011р., в якому пояснив, що специфіка роботи ТОВ «Пако Ван» є такою, що в рамках одного договору замовники отримують не одну поставку і на кожну таку поставку дають відповідне замовлення. З метою більш швидкого реагування на замовлення контрагентів працівники відділу збуту ТОВ «Пако Ван» не оформляли письмово специфікації, а лише в рахунках - фактурах вказували відповідне замовлення і направляли його разом з податковою накладною та видатковою накладною контрагенту.

Так, відповідач отримавши партію 25.11.2010р. підписав видаткову накладну №ТОВ-000415 від 25.11.2010р. та отримавши партію 26.11.2010р. підписав видаткову накладну №ТОВ-000420 від 26.11.2010р.

Поставка товару від 30.11.2011р. була здійснена за допомогою Дніпропетровської філії ТОВ «Нова пошта», що підтверджується ТТН №56032000141473 від 01.12.2010р. Разом з товаром були передані податкова накладна, видаткова накладна та рахунок - фактура. Відповідач повинен був прийняти товар, підписати видаткову накладну і повернути її позивачу, але відповідач прийняв товар і не повернув надіслані документи.

На підставі викладеного, позивач просив суд витребувати у відповідача первинні бухгалтерські документи за період з 01.11.2010р. по 01.01.2011р. та зобовязати відповідача зробити акт звірки взаєморозрахунків з позивачем. Суд задовольнив дане клопотання відповідача.

У процесі слухання справи, позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, в якій зазначив, що при подачі вищевказаного позову було допущено помилку при розрахунках заборгованості, а саме: при визначені загального розміру боргу з урахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій. Тому, просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 10 953грн. 36коп., штраф у розмірі 1 095грн. 34коп., що складає 10% від суми основного боргу, пеню у розмірі 1 148грн. 90коп., 3% річних від суми основного боргу, що складає 222грн. 37коп., втрачені кошти з урахуванням індексу інфляції на загальну суму у розмірі 352грн. 16коп. (Усього 13 772грн. 13коп.) Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

20 грудня 2011р. відповідач у засідання суду вдруге не з”явився, відзив на позовну заяву не надав. Ухвала про порушення справи від 01.11.2011р. була направлена відповідачу 03.11.2011р. рекомендованим листом з повідомленням, ухвала про відкладення слухання справи від 28.11.2011р. була направлена відповідачу 30.11.2011р. рекомендованим листом. Дані ухвали були направлені відповідачу за адресою вказаною у позові, договорі поставки №ТОВ-000118 від 04.11.2010р., спеціальному витягу з ЄДР юридичних осіб та фо-підприємців за №11634363. Повідомлення про вручення рекомендованого листа було повернуто з поштового відділення з відміткою про його вручення відповідачу. Суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи відповідно діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в :

4 листопада 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Пако Ван” м,Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Квітень В.С.” м.Донецьк був укладений договір поставки №ТОВ-000118, згідно умов якого позивач (далі по тексту-Продавець) взяв на себе зобов”язання поставити та передати покупцю продукцію, а відповідач (далі по тексту-Покупець) зобов”язався прийняти та сплатити його.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №ТОВ-000118 від 04.11.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пункт 6.1 укладеного договору передбачає оплата товару здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в строки та на умовах, оговорених в специфікаціях.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по видатковій накладній №ТОВ-000415 від 25.11.2010р., №ТОВ-000420 від 26.11.2010р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму разом на загальну суму4 112грн. 64коп.

У відповідності з п.п.7.2.3 п 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов”язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Позивачем представлені у матеріали справи податкові накладні №350 від 25.11.2010р., №357 від 26.11.2010р., які складені до вищевказаних вимог.

Розглянувши представлені вищевказані видаткові накладні судом встановлено, що у графі „Підстава поставки” є посилання на рахунок №ТОВ-000481 від 18.11.2010р., №ТОВ-000514 від 26.11.2010р. Разом з тим, рахунки-фактури були виписані Продавцем згідно укладеного договору.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що поставка товару згідно представлених позивачем видаткових накладних №ТОВ-000415 від 25.11.2010р., №ТОВ-000420 від 26.11.2010р. відбулася в межах договору поставки №ТОВ-000118 від 04.11.2010р. на суму 4 112грн. 64коп. Отже, в цій частині позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши представлену позивачем у матеріали справи видаткову накладну №ТОВ-000428 від 30.11.2010р. суд встановив, що вона не може бути прийнята у якості доказу поставки товару відповідачу, оскільки у графі „Товар отримав” немає підпису, прізвища та ім”я по батькові особи, яка отримала товар. Крім того, печатка одержувача відсутня.

Ухвалами від 01.11.2011р., від 28.11.2011р. суд зобов”язував позивача представити належні докази поставки товару відповідачу на суму 6840грн. 72коп., а також зобов”язував відповідача представити первинні бухгалтерські документи за період з 01.11.2010р. по 01.01.2011р., проте такі документи не представлені суду.

Враховуючи вищевикладене суд не може встановити хто саме одержав товар по даній поставці та взагалі був отриманий відповідачем вказаний товар по даній видатковій накладній чи ні, тому суд вважає, що у цій частині позову позивачу слід відмовити, у зв”язку з не доведеністю.

Суд відхиляє посилання позивача на ТТН №56032000141473 від 01.12.2010р. Дніпропетровської філії ТОВ «Нова пошта», яка нібито підтверджує факт поставки спірного товару відповідачу, оскільки дана накладна свідчить про надання послуг поштою позивачу, товар був доставлений на адресу: м.Донецьк, склад НП №1 (вул.Путилівська Роща,16а),1, але адреса відповідача: 83087 м.Донецьк, пр.Гвардейський,15а. Крім цього, з неї не вбачається, що саме було поставлено та в якій кількості.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень на суму 4 112грн. 64коп, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, але специфікації не були складені та підписані сторонами, отже сторони не визначили строк оплати відповідачем одержаного товару від позивача.

Відповідно до ст. 530 ЦК України передбачено, що боржник повинен виконати зобов”язання у семиденний термін з дня пред”явлення вимог кредитором. Така вимога вих.№0902/11-1 від 09.02.201р. була надіслана на адресу відповідача 13.02.2011р., в якій позивач запропонував відповідачу в добровільному порядку не пізніше 7 календарних днів перерахувати борг у сумі 10 953грн. 36коп. Але відповідач на претензію не відповів та заборгованість не погасив.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу лише у сумі 4 112грн. 64коп. та його несплати, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 10 953грн. 36коп. частково з вищевикладених підстав.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення інфляційних та 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача по даній справі є способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Приписи ст.625 Цивільного кодексу України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації та 3% річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема, за період, що утворився після прийняття судом рішення до його повного виконання.

З наданого позивачем розрахунку інфляційне збільшення суми боргу становить 352грн. 16коп., а 3% річних складає 222грн. 37коп. за період з 22.02.2011р.-27.10.2011р.

У звязку з частковим задоволенням основного боргу, судом здійснений арифметичний підрахунок вимог щодо 3% річних за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір 3% річних за період з 22.02.2011р.-27.10.2011р. відносно заборгованості у сумі 4 112грн. 64коп. складає 83грн. 49коп.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 83грн. 49коп.

Щодо вимог про стягнення інфляційних, то вони підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що індексування грошових сум, які підлягають сплаті, за змістом Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі № 62-97р від 04.03.1997 р., здійснюється за умови, що відповідне зобовязання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок. Крім того, індекс інфляції встановлюється за повний місяць. Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги згідно претензії вих.№0902/11-1 від 09.02.201р., нарахування інфляції з 22.02.2011р. суд вважає безпідставним.

Таким чином, згідно арифметичного підрахунку вимог щодо інфляційних здійсненого судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавства”, встановлено, що розмір інфляційних за період з березня-жовтень 2011р. включно відносно заборгованості у сумі 4 112грн. 64коп. складає 94грн. 36коп.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційних задовольняє частково та стягує з відповідача інфляційні у сумі 94грн. 36коп.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 1 148грн. 90коп. пені, яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п. 7.1 договору та 1 095грн. 34коп. штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості за прострочення оплати понад 15 календарних днів, нарахований відповідно до п. 7.2 договору.

При цьому, позивачем здійснений розрахунок пені з урахуванням положень ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” №543/96-ВР від 22.11.1996р., згідно з якими розмір пені. Обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, згідно арифметичного підрахунку вимог щодо пені здійсненого судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодаство”, встановлено, що розмір пені за період з 22.02.2011р.-27.10.2011р. відносно заборгованості у сумі 4 112грн. 64коп. складає 431грн. 38коп.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення пені інфляційних задовольняє частково та стягує з відповідача пеню у сумі 431грн. 38коп.

В пункті 7.2 договору сторонами самостійно узгоджено, що за порушення строків оплати понад 15 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми боргу.

З урахуванням доказів поставки товару відповідачу на суму 4 112грн. 64коп. розмір штрафу за порушення договірних зобовязань в частині оплати товару складає 411грн. 26коп. Сторонами самостійно визначений вид відповідальності та її розмір, а також позивачем доведений факт прострочення строків поставки товару.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог на відповідача, в частині відмови на позивача.

При поданні позову до суду позивачем сплачено державне мито у розмірі 2 712грн. 52коп., що суперечить вимогам пункту А частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, згідно якого з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, справляється державне мито у розмірі 1% від ціни позову, а з вимог немайнового характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто позивачем внесено державного мита на 2566грн. 18коп. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 530, 546, 549, 610, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Пако Ван” м,Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Квітень В.С.” м.Донецьк про стягнення 13 772грн. 13коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Квітень В.С.” (83087 м.Донецьк, пр.Гвардійський,15а. р/р26004184098001 в ПАТ „Український Бізнес Банк”, МФО 334969, ЄДРПОУ 34557514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Пако Ван” (49051 м,Дніпропетровськ, вул.Каштанова,11, р/р26004001607701 в ПАТ „Астра Банк”, м.Київ, МФО 380548, ЄДРПОУ 37071145) борг у розмірі 4 112грн. 64коп., штраф у розмірі 411грн. 26коп., що складає 10% від суми основного боргу, пеню у розмірі 431грн. 38коп., 3% річних від суми основного боргу, що складає 83грн. 49коп, втрачені кошти з урахуванням індексу інфляції на загальну суму у розмірі 94грн. 36коп., витрати по сплаті держмита у сумі 51грн. 33коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 82грн. 78коп.

В решті частині позову відмовити.

Товариству з обмеженою відповідальністю „Пако Ван” м,Дніпропетровськ видати довідку про повернення зайво сплаченого держмита у сумі 2566грн. 18коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.12.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2011р.

Суддя Подколзіна Л.Д.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >