Рішення № 20357043, 22.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.11 р. Справа № 13/215

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловофінансова група „Металінвест”, м. Донецьк

до відповідача Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк

про стягнення боргу в розмірі 40824грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 01-06/11 від 01.06.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю № 9-570 від 26.10.2011р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Промисловофінансова група „Металінвест”, м. Донецьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення боргу в розмірі 40824грн.00коп.

Ухвалою від 21.11.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 06.12.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором купівлі продажу № 3-05 від 03.05.2007р.

Відповідач надав супровідним листом № 341 від 21.1.2011р. відзив на позовну заяву № 340 від 21.12.2011р., яким заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні через сплив строку позовної давності для звернення з даними вимогами, у звязку з чим заявлена сума боргу була відповідачем списана.

У звязку з неявкою представника відповідача та неповним виконанням вимог ухвали суду, суд відкладав розгляд справи на 22.12.2011р.

В судовому засідання 22.12.2011р. представники сторін підтримали позиції, викладені письмово, повідомили суд про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

03.05.2007р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі продажу № 3-05, згідно з яким постачальник передає у власність покупця товар, зазначений в асортименті, кількості, за цінами та у термін, які зазначені у специфікаціях, що додаються до цього Договору і є його невідємною частиною, на умовах, зазначених у специфікаціях. Специфікація містить найменування товару, ДСТУ, ТУ, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.

Відповідно п. 2.3 договору сума цього договору визначається згідно специфікацій і складає 49980грн.00коп., в тому числі ПДВ 20%.

Згідно п. 3.1 договору постачання продукції здійснюється за 10 днів після 100% передплати на рахунок постачальника.

Пунктом 11.1 сторони встановили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання до 31.12.2007р.

Сторони, керуючись умовами договору, під час його дії уклали специфікацією № 6 до договору № 3-05 від 03.05.2007р., якою погодили предмет поставки: найменування продукції, її кількість, ціну за одиницю та загальну вартість, а саме позивач повинен був здійснити поставку шахтної стійки СВП 27, в кількості 11,9тн, ціною за одиницю 3500грн.00коп., вартістю без ПДВ 41650грн.00коп., загальною вартістю 49980грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ 0000320 від 03.05.2007р. для оплати погодженої сторонами продукції та на виконання умов договору здійснив її поставку за видатковою накладною № РН 0000331 від 03.05.2007р., однак в меншій кількості ніж передбачено специфікацією до договору, всього позивачем був переданий товар загальною вартістю 40824грн.00коп. Однак, посилається на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, взагалі не зробивши попередню оплату товару та не оплативши її вартість навіть після отримання продукції.

Листом № 27-1 від 27.102011р. позивач просив відповідача погасити виниклу суму боргу, що виникла, зокрема, у звязку з не оплатою товару, поставленого за накладною № РН 0000331 від 03.05.2007р., попереджаючи про необхідність звернення до суду задля примусового стягнення зазначеної суми та нарахованих за неналежне виконання зобовязань штрафних санкцій.

Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив дій, спрямованих на врегулювання спору, сума заборгованості залишилась непогашеною.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 40824грн.00коп., у звязку з неналежним виконанням умов договору № 3-05 від 03.05.2007р.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 3-05 від 03.05.2007р. у позивача виник обовязок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його.

Як зазначалось, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковою накладною № РН 0000331 від 03.05.2007р. на загальну вартість 40824грн.00коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 3-05 від 03.05.2007р. суд робить виходячи з того, що вид товар, обумовлений сторонами в специфікації № 6 до договору, яка є невідємною його частиною, про що безпосередньо значиться в п. 1.1 договору і був поставлений за видатковою накладною № РН 0000331 від 03.05.2007р.

У суду відсутні сумніви щодо отримання продукції відповідачем, оскільки в матеріалах справи наявна довіреність серії ЯНЧ № 487121 від 03.05.2007р., якою відповідач уповноважив свого працівника на отримання матеріальних цінностей від позивача.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 3-05 від 03.05.2007р.

Факт отримання товару не спростований представником відповідача під час судового засідання.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 40824грн.00коп., тобто обовязок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 3.1 договору передбачили, що постачання продукції здійснюється за 10 днів після 100% передплати на рахунок постачальника.

Отже, сторони погодили проведення за договором 100% попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи поставка була здійснена позивачем за видатковою накладною № РН 0000331 від 03.05.2007р. до здійснення відповідачем попередньої оплати за нього. Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Таким чином, позивач, який не одержав від відповідача належну за договором попередню оплату, набув право вимагати від нього оплати фактично переданого товару.

Однак, отримавши товар, відповідач не здійснив оплату його вартості, внаслідок чого виникла сума боргу в розмірі 40824грн.00коп.

Договором між сторонами строк оплати товару, переданого до здійснення повної оплати за нього, сторонами не погоджений. Чинним законодавством такий строк не встановлений.

Враховуючи викладене, у даному випадку суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 530 Цивільного кодексу України не передбачає в якій саме формі повинна бути предявлена вимога.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 27.10.2011р. був направлений відповідачу лист № 27-1 від 27.10.2011р., який підпадає під поняття вимоги, встановленого ст. 530 ЦК України, оскільки містить пряме посилання на спірний договір, спірну видаткову накладну та вартість відвантаженого за цією накладною товару в розмірі 40824грн.00коп.

Моментом предявлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії.

Оскільки претензія була надіслана позивачем 27.10.2011р., про що свідчать наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія поштової квитанції, з урахуванням нормативних строків щодо пересилання поштової кореспонденції відповідно Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів” відповідач повинен був отримати претензію в період з 28.10.2011р. по 29.10.2011р.

Виходячи з викладеного, семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 30.10.2011р. по 05.11.2011р. включно, а вже з 06.11.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання з оплати суми боргу в заявленому розмірі.

Розмір боргу не спростований представником відповідача, підтверджується довідкою від 04.12.2011р. за підписом директора ТОВ „Промисловофінансова група „Металінвест”.

Відповідач проти позовних вимог заперечив у відзиві, посилаючись на сплив строку позовної давності.

Оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому ч. 5 зазначеної статті встановлює, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Оскільки умовами договору не передбачений строк оплати товару, який поставлений без 100% попередньої передплати, строк виконання відповідачем зобовязання по оплаті товару визначається згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як вже встановлено судом саме з 06.11.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання з оплати суми боргу в заявленому розмірі, отже перебіг позовної давності починається з 06.11.2011р., тобто коли позивач вже був обізнаний про порушення своїх прав, та спливає 06.11.2014р.

Як свідчить відбиток печатки канцелярії господарського суду, позовна заява була подана до господарського суду Донецької області 18.11.2011р. та зареєстрована канцелярією за Вх.№ 02-38/11462, таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності для предявлення вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості у сумі 40824грн.00коп.

Доказів оплати коштів у розмірі 40824грн.00коп. відповідач не надав, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при повному задоволенню позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 257, 261, 264, 509, 525, 526, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово фінансова група „Металінвест”, м. Донецьк до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк про стягнення боргу в розмірі 40824грн.00коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, будинок 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово фінансова група „Металінвест” (юридична адреса: 83049, м. Донецьк, вул. Воїнська, будинок 39, код ЄДРПОУ 33620852) суму основного боргу в розмірі 40824грн.00коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1411грн.50коп.

У судовому засіданні 22.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >