Рішення № 20357017, 04.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.11 р. Справа № 13/182пд

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Приватного підприємства „РІА Гольфстрим”, м. Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство „Рекламний Мир”, м. Донецьк

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Приватного підприємства „Нива-В.Ш.” в особі Філії № 5 (Третя особа 1) та Відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьк (Третя особа 2).

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.08.2011р., зобовязання здійснити двосторонню реституцію

та за зустрічною позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство „Рекламний Мир”, м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства „РІА Гольфстрим”, м. Донецьк

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Приватного підприємства „Нива-В.Ш.” в особі Філії № 5 (Третя особа 1) та Відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьк (Третя особа 2).

про: визнання дійсним договору купівлі-продажу рекламних конструкцій № 0511498к від 10.08.2011р.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 17.11.2010р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 15.08.2011р.)

від третьої особи 1: ОСОБА_3 (за довіреністю № 05/1/11 від 04.01.2011р.)

від третьої особи 2: Федорчук Ф.Ф. (згідно наказу № 2720 від 26.10.2007р.)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „РІА Гольфстрим”, м. Донецьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство „Рекламний Мир”, м. Донецьк (далі відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.08.2011р., зобовязання зробити двосторонню реституцію.

Ухвалою від 01.11.2011р. суд порушив провадження по справі, залучив до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство „Нива-В.Ш.” в особі Філії № 5 (Третя особа 1) та Відділ державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьк (Третя особа 2).

Підставами позову, як стверджує позивач, є укладання договору купівлі продажу № 0511498к від 12.08.2011р. з порушенням вимог чинного законодавства, а саме здійснення Третьою особою 2 реалізації спірного майна під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, встановленого ухвалою господарського суду Донецької області від 10.01.2011р. по справі № 42/2Б; реалізація спірного майна здійснена Третьою особою 2 на підставі експертного висновку, яким була суттєво занижена вартість рекламних конструкцій, що належать позивачу; дії Третьої особи 2 щодо примусової реалізації майна, що належить позивачу незаконні, оскільки здійснені без погодження з Розпорядником майна позивача; Третьою особою 2 був порушений встановлений законодавством порядок реалізації арештованого майна; спірний договір не може вважатися договором купівлі продажу, оскільки Третя особа 1 не є власником майна, що є предметом цього договору, відповідач сплатив грошові кошти за майно не стороні за договором Третій особі 1, а Третій особі 2; договір підписаний сторонами, які не мали на це достатнього обсягу повноважень. На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що оспорюваний договір не створює жодних правових наслідків для його сторін, у звязку з чим просить суд визнати його недійсним, застосувати наслідки визнання правочину недійсним.

Відповідач та Третя особа 1 проти позовних вимог заперечували з підстав, викладених у наданих суду відзивах, мотивуючи свої позиції тим, що при укладанні спірного договору дотримані вимоги діючого законодавства, зокрема, ст. 62 Закону „Про виконавче провадження” та ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме майно, як і передбачено законодавством, було реалізовано на комісійних умовах; дія мораторію на задоволення позовних вимог кредиторів не поширюється на стягнення авторської винагороди, на виплату якої і було відкрито виконавче провадження та накладений арешт на майно рекламні конструкції з розміщення зовнішньої реклами, яке в подальшому було відчужене за спірним договором.

03.11.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство „Рекламний Мир”, м. Донецьк (відповідач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Донецької області із зустрічний позовом до Позивача за первісним позовом про визнання договору купівлі-продажу рекламних конструкцій № 0511498к від 10.08.2011р. дійсним.

Ухвалою від 04.11.2011р. суд прийняв зазначену зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом в межах справи № 13/182пд.

Клопотанням б/н від 04.11.2011р. відповідач за первісним позовом відмовився від зустрічних позовних вимог. Судом встановлений обсяг повноважень представника на вчинення даної процесуальної дії.

В судовому засіданні 04.11.2011р. учасники справи підтримали свої позиції, викладені письмово, повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає матеріалів у справі достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Ленінським районним судом м. Донецька був виданий виконавчий лист від 15.12.2010р. по справі № 6/312 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Даліса” про видачу виконавчого документа у виконання рішення Постійно діючого третейського суду „Факт” при товарній біржі „Даліса” від 23.07.2010р. по справі № 01/06-2010.

Зазначеним виконавчим листом було стягнуто з Приватного підприємства „РІА „Гольфстрим” відповідно до умов договору № 17/08.05 від 26.04.2005р. про передачу обєкта інтелектуальної власності на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Даліса” суму авторської винагороди у розмірі 7200000грн.00коп.

Постановою від 22.12.2010р. ВП № 23411326 ВДВС Пролетарського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання листа № 6/312 від 21.12.1010р.

В подальшому Відділом виконавчої служби було описане та накладений арешт на майно, що належить позивачу рекламні конструкції, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти опису й арешту майна.

Згідно з протоколом № 25 від 09.08.2011р. Приватне підприємство „Нива-В.Ш.” в особі Філії № 5 Третя особа 1 була визнана переможцем по підсумкам проведеного Відділом державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьк Третя особа 2 щотижневого конкурсу по розподілу арештованого майна Приватного підприємства „РІА Гольфстрим”, м. Донецьк позивача, на підставі чого Третьою особою 2 була направлена заявка на реалізацію арештованого майна.

В подальшому між Третьою особою 1 та Третьою особою 2 був укладений договір про надання послуг по організації і проведенню реалізації арештованого майна на комісійних умовах від 09.08.2011р., згідно з яким Третя особа 2 доручає Третій особі 1 надати послуги по організації і проведенню реалізації арештованого майна на комісійних умовах.

У подальшому між Третьою особою 1 (Спеціалізована організація) та відповідачем (покупцем) 12.08.2011р. був укладений договір купівлі-продажу № 0511498к, згідно з яким спеціалізована організація в порядку та на умовах, визначених цим договором, реалізує майно, зазначене у п. 2 цього Договору, право на реалізацію якого на комісійних умовах Спеціалізована організація отримала відповідно до умов Договору від 09.08.2011р. про надання послуг по організації і проведенню реалізації арештованого майна на комісійних умовах, а покупець зобовязується прийняти таке майно та оплатити його вартість.

Згідно п.2 Договору предметом купівлі-продажу за цим Договором є арештоване майно, яке належить боржнику ПП „РІА Гольфстрим” (ЄДРПОУ 13542004, м. Донецьк, вул. Моцарта, буд. 3а).

Відповідно п. 3 спірного договору покупець зобовязується сплатити передбачену цим договором ціну (вартість майна), після чого отримати майно у відповідального зберігача після проведення покупцем повного розрахунку за придбане майно та надходження цих коштів від покупця.

Пунктом 4 договору сторони встановили, що оплата за цим Договором проводиться покупцем не пізніше дати укладання цього Договору у наступному порядку:

п. 4.1 Винагорода Спеціалізованої організації у розмірі 14252грн.48коп. з ПДВ вноситься Покупцем майна за такими реквізитами: одержувач платежу ПП „Нива В.Ш.”

п. 4.2 Залишок коштів, який дорівнює різниці між розміром винагороди Спеціалізованої організації та продажною вартістю майна у розмірі 82048грн.06коп. без ПДВ вноситься Покупцем майна на рахунок відділу державної виконавчої служби за такими реквізитами: р/р 37314001005734, в ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 35035896, одержувач ВДВС Пролетарського РУЮ у м. Донецьку.

Відповідно до п. 5 договору право власності на майно переходить до покупця після повного розрахунку за придбане майно.

Згідно п. 12 договору купівлі-продажу № 0511498к строк цього Договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 9 цього Договору та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього Договору Сторонами.

12.08.2011р. Третя особа 2 та відповідач уклали акти прийому-передачі майна, за якими Третя особа 2 передала, а покупець (відповідач) прийняв у власність у відповідності до умов Договору купівлі продажу № 0511498 від 12.08.2011р. майно.

Однак, позивач вважаючи, що укладений від 12.08.2011р. договір купівлі-продажу № 0511498к, не відповідає вимогам діючого законодавства, звернувся до господарського суду з вимогою визнати його недійсним.

За результатами розгляду даної справи, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема, Цивільним кодексом України.

По-перше суд відзначає, у відповідності до п. 2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Згідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України з позовом про визнання договору недійсним, крім сторін договору, може звернутись інша заінтересована особа.

Позивач обґрунтовує свій інтерес тим, що шляхом укладання спірного договору здійснювалася примусова реалізація арештованого майна, рекламних конструкцій, що належать Приватному підприємству „РІА Гольфстрим”.

Отже, позивач, як заінтересована особа, має право на такий спосіб захисту свого права як звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.08.2011р.

По-друге, суд відзначає, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.

З огляду на матеріали справи та зміст позову сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірної угоди, укладеної між відповідачем та третьою особою 1, недійсною.

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009р. № 9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, саме додержання сторонами під час укладання спірної угоди викладених приписів законодавства і є предметом дослідження суду.

Так, доводи позивача щодо порушення Третьою особою 1 порядку реалізації арештованого майна, в тому числі неправомірності здійснених в межах виконавчого провадження дій, не можуть бути розглянуті при розгляді цієї справи, оскільки правомірність дій виконавчої служби під час здійснення виконавчих дій щодо виконання виданого Ленінським районним судом м. Донецька виконавчого листа від 15.12.2010р. по справі № 6/312 не є предметом дослідження суду, оскільки суд обмежений позовними вимогами.

В той же час, суду не надано належних доказів визнання дій органу державної виконавчої служби незаконними, скасування постанов держвиконавця.

Отже, виходячи із наведених позивачем підстав позову останній стверджує, що спірний договір є укладеним з порушенням норм законодавства, а саме:

- підписаний представниками сторін, які не мали на це достатнього обсягу повноважень на вчинення таких дій, до того ж Філія № 05, як відокремлений підрозділ юридичної особи ПП „Нива-В.Ш.”, не мала права самостійно укладати будь-які угоди; зазначає, що спірний договір не може вважатися договором купівлі-продажу, оскільки Третя особа 1 не є власником майна, що є предметом цього договору.

Викладене, на думку позивача, зумовлює юридичну неможливість настання обумовлених угодою правових наслідків.

Стосовно зазначеної підстави недійсності договору позиція суду полягає у такому:

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобовязання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин (договір) є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, підставою для визнання правочину (угоди) недійсним є невідповідність його вимогам закону.

Згідно із ч.2 ст. 11 зазначеного Кодексу, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи договір № 0511498 від 12.08.2011р. укладено у формі єдиного документу, підписано сторонами та скріплено печатками підприємств, що відповідає ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України.

Звертаючись із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним спірний договір, позивач посилається на те, що договір з боку Третьої особи 1 та Відповідача підписаний представниками сторін без достатніх на то повноважень судом до уваги не приймаються, оскільки як вбачається з преамбули договору його укладено Філією 05 ПП „Нива В.Ш.” в особі директора ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності № 05/11 від 04.01.2011р. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство „Рекламний мир” в особі ОСОБА_4, який діяв за довіреністю від 01.08.2011р.

Згідно ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Як встановлено ч 1, 3 ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Суд вважає, що вищезазначені особи мали достатній обсяг повноважень на вчинення такої дії оскільки, так як вбачається зі змісту довіреності № 05/11 від 04.01.2011р. Приватне підприємство „Нива В.Ш.” уповноважило директора Філії 05 ПП „Нива В.Ш.” ОСОБА_5 від імені підприємства, зокрема, підписувати господарські договори, при цьому підприємством юридичної особою не встановлені будь-які обмеження на підписання договорів.

Відповідно ч.3, 4 ст. 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Положенням про Філію 05 Приватного підприємства „Нива-В.Ш.”, затвердженим наказом Генерального директора № 30 від 30.09.2011р. підприємства, встановлено, що метою діяльності Філії є забезпечення статутної діяльності Підприємства на території Донецької області шляхом надання високоякісних послуг від імені Підприємства, укладання угод з юридичними та фізичними особами від імені Підприємства. Задля досягнення зазначеної мети підприємство надає Філії наступні повноваження, зокрема: організація реалізації майна вилученого державними виконавцям шляхом продажу з прилюдних торгів (аукціонів), здійснення операцій з нерухомістю; посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здійснення інших видів діяльності, передбачених Статутом Підприємства, що прямо передбачено Розділом 2 Положення.

Відповідно до п. 5.6. Положення безпосередньо директор Філії забезпечує виконання покладених на філію завдань, укладає від імені підприємства господарські договори з іншими субєктами господарської діяльності та/або фізичними особами.

Довіреністю від 01.08.2011р. Відповідач уповноважив ОСОБА_4 підписувати від імені Товариства фінансово господарські договори на суму не більшу 100000грн.00коп.

Як вбачається, із спірного договору сума договору становить 96300грн.54коп., що не перевищує встановлений довіреністю граничний розмір суми угоди, яку ОСОБА_4 має право укладати.

Крім того, згідно ст. 92 ч. 3 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відтак укладений договір відповідає умовам ст. 181 Господарського кодексу України.

В силу вищенаведеного, а також встановлених судом обставин, є безпідставними посилання позивача на відсутність достатнього обсягу повноважень на його укладання у сторін договору купівлі продажу № 0511498 від 12.08.2011р.

Позивач не надав до суду будьяких письмових доказів, які б підтверджували його позицію зі спору, отже доводи позивача є та такими, що спростовуються матеріалами справи та не заслуговують на увагу.

Суд не приймає до уваги і посилання позивача на недійсність договору, оскільки спірний договір не може вважатися договором купівлі-продажу, оскільки Третя особа 1 не є власником майна, що є предметом цього договору, отже не мала права розпоряджатися правом власності на зазначене майно з огляду на наступне.

Відповідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналізуючи зміст зазначеної статті можна дійти висновку, що сторонами договору купівлі-продажу виступають продавець і покупець. За загальним правилом ними можуть бути будь-які суб'єкти цивільних правовідносин - фізичні, юридичні особи або держава. Проте, для окремих договорів купівлі-продажу закон може встановлювати спеціальні вимоги щодо його сторін, в окремих випадках обмежуючи коло осіб, що можуть виступати сторонами договору.

За приписами, встановленим ст. 658 Цивільного кодексу України у випадку примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, продавцем може виступати не власник товару, а інша особа.

Позиція позивача стосовно невідповідності договору купівлі-продажу від 12.08.2011р. вимогам цивільного законодавства є безпідставною, оскільки реалізація арештованого майна здійснювалася в примусовому порядку уповноваженими на те особами.

Відповідно до наявного в матеріалах справи договору № 0511498к від 09.08.2011р. про надання послуг по організації і проведенню реалізації арештованого майна на комісійних умовах, Третя особа 2 надала Третій особі 1 право реалізувати майно, арештоване державним виконавцем, а Третя особа 1 зобовязалася надати послуги по організації і проведенню реалізації арештованого майна на комісійних умовах, зокрема, у порядку встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.

Таким чином, укладений між Третьою особо 1 та відповідачем договір № 0511498 від 10.08.2011р. є договором купівлі-продажу, який відповідає всім вимогам, встановлених діючим законодавством для договорів даного виду.

Стосовно зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство „Рекламний Мир”, м. Донецьк до Приватного підприємства „РІА Гольфстрим”, м. Донецьк, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Приватного підприємства „Нива-В.Ш.” в особі Філії № 5 (Третя особа 1) та Відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьк (Третя особа 2) про визнання дійсним договору купівлі-продажу рекламних конструкцій № 0511498к від 10.08.2011р. суд зазначає, що відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Враховуючи, заявлене позивачем за зустрічним позовом клопотання про відмову від позовних вимог, суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України розяснив позивачу наслідки прийняття судом відмови від позову та на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження по справі в частині зустрічних вимог.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами розгляду даної справи, суд прийшов до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог.

Відповідно ст. 49 Господарського кодексу у звязку з відмовою в позові позивачу за первісним позовом витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

У звязку з відмовою від зустрічного позову судові витрати покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „РІА Гольфстрим”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство „Рекламний Мир”, м. Донецьк, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Приватного підприємства „Нива-В.Ш.” в особі Філії № 5 та Відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьк про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.08.2011р., зобовязання зробити двосторонню реституцію.

Припинити провадження за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство „Рекламний Мир”, м. Донецьк до Приватного підприємства „РІА Гольфстрим”, м. Донецьк, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Приватного підприємства „Нива-В.Ш.” в особі Філії № 5 та Відділу державної виконавчої служби Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьк про: визнання дійсним договору купівлі продажу рекламних конструкцій № 0511498к від 10.08.2011р.

У судовому засіданні 04.11.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписане 08.11.2011 р.

Суддя Ю.В. Макарова

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >