Рішення № 20356957, 19.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.12.11 р. Справа № 23/172

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Шахтарськвантажтранс” м. Луганськ

до відповідача: Державного підприємства ”Сніжнеантрацит” м. Сніжне

про стягнення 90679, 22 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

Від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю

В засіданні, яке відбулось 13.12.2011р., згідно ст.77 ГПК України

оголошувалась перерва до 19.10.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Шахтарськвантажтранс” м. Луганськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, державного підприємства ”Сніжнеантрацит” м. Сніжне, про стягнення 43252, 03 грн. пені, 24962, 98 грн. штрафу, 18905, 28 грн. інфляційних та 3558, 93 грн. річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №6т на транспортне обслуговування від 31.12.2010р. щодо своєчасної оплати наданих йому послуг;

-акти здачі-приймання робіт та виставлення відповідачу рахунків-фактур з дотриманням вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

-ст.ст. 530, 610, 611, 625 ЦК України та ст.ст. 193, 199, 217 Господарського кодексу України (далі - ГК України);

Відповідач вимоги позивача не визнав тому, що: позивач не направляв вимоги, передбаченої ч.2 ст.530 ЦК України - рахунок-фактура не є таким документом, а тому строк оплати не настав; розрахунок санкцій завищено.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали договір № 6т на транспортне обслуговування від 31.12.2010р. (далі - договір № 6т), за умовами якого його предметом є надання Виконавцем (позивачем) Замовнику (відповідачу) послуг, обумовлених у підпунктах 1.1.1.-1.1.5. цього договору. Умовами цього договору, зокрема, встановлено, що:

- Замовник зобовязується здійснювати попередню оплату за транспортне обслуговування та за користування вагонами шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення на підїзній колії на рахунок Виконавця (п.2.1.4. договору);

- розмір попередньої оплати за надані транспортні послуги та користування вагонами в поточному місяці визначається з урахуванням середньомісячних обсягів перевезень за попередній місяць, строків оброблення накопичувальних карток та термінів проходження платежів; сторони погоджують мінімальну суму кредитового сальдо із розрахунку оплати наданих транспортних послуг та користування вагонами на 3 доби (п.3.4. договору);

- на вимогу однієї сторони проводиться звірка розрахунків між Замовником і Виконавцем, результати якої оформлюються актом (п.3.6. договору);

- за прострочення в оплаті Замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення оплати за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості (п.4.5. договору);

- договір вступає в силу з 1 січня і діє до 31.12.2011р. (п.6.1. договору).

З аналізу п.2.1.4. та п.3.4. договору № 6т суд робить висновок, що конкретний строк (термін) оплати сторонами фактично не встановлено - п.2.1.4. не визначає, по відношенню до якого періоду (доби, тижня, місяця чи кварталу) відноситься попередня оплата і коли саме її слід сплачувати, п.3.4. регулює розмір такої оплати, а не її строк. Таким чином, у питаннях строку оплати сторонам слід керуватися нормами ч.2 ст.530 ЦК України.

Позивач кваліфікує рахунки-фактури, додані до позову, як вимоги щодо оплати наданих ним відповідачу послуг. Рахунки-фактури, додані до позову, суд кваліфікує як вимоги про оплату наданих послуг лише у випадку, коли акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) мають посилання на відповідний рахунок-фактуру і підписані керівниками сторін або їх уповноваженими особами (рахунки-фактури підписані особами, повноваження яких невідомі).

Факт надання позивачем послуг відповідачу на умовах договору № 6т підтверджено актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які додані до матеріалів справи.

Статтею 3 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” (далі-Закон № 543/96-ВР) розмір пені, яка підлягає стягненню за прострочку оплати обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ. Ця норма є спеціальною по відношенню до норм ч.2 ст.231 ГК України. Тому суд застосовує в даному випаду норми ст.3 Закону № 543/96-ВР і стягує з відповідача на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 14887, 5 грн. В решті вимог щодо стягнення пені та штрафу повністю суд позивачу у позові відмовляє, оскільки: при наявності колізії між законом, який носить загальний характер, і спеціальним законом, суд застосовує норми спеціального закону; позивач за даними розрахунками дещо (на 1-2 дні) завищив кількість днів прострочки оплати; згідно преамбули Закону № 543/96-ВР відповідальність за прострочку платежу встановлюється лише у вигляді пені, розмір якої обмежується; розрахунок пені, наданий позивачем в судовому засіданні 16.11.2011р., містить посилання на конкретні рахунки-фактури, в т.ч. рахунок-фактуру № 1-0000308 від 11.04.2011р. та рахунок-фактуру № 1-00000582 від 11.07.2011р., однак в матеріалах справи зазначені рахунки-фактури відсутні (до позовної заяви додані інші рахунки-фактури № 1-00000306 від 11.04.2011р. та № 1-0000580 від 11.07.2011р.); в позовній заяві не зазначено переліку рахунків-фактур, які повинен оплатити відповідач, тому рахунки-фактури, вказані в розрахунку пені, суд розцінює як підставу позовних вимог.

Згідно норм ст.625 ЦК України суд стягує з відповідача на користь позивача 3234, 06 грн. річних та 7788, 14 грн. інфляційних. У стягненні решти річних та інфляційних суд позивачу у позові відмовляє, тому що за деякими розрахунками позивач дещо (на 1-2 дні) завищив кількість днів прострочки платежу; інфляційні нараховуються, якщо кількість днів прострочки за 1 місяць перевищує 15 днів; розрахунок річних, наданий позивачем в судовому засіданні 16.11.2011р., містить посилання на конкретні рахунки-фактури, в т.ч. рахунок-фактуру № 1-0000308 від 11.04.2011р. та рахунок-фактуру № 1-00000582 від 11.07.2011р., однак в матеріалах справи зазначені рахунки-фактури відсутні (до позовної заяви додані інші рахунки-фактури № 1-00000306 від 11.04.2011р. та № 1-0000580 від 11.07.2011р.); в позовній заяві не зазначено переліку рахунків-фактур, які повинен оплатити відповідач, тому рахунки-фактури, вказані в розрахунку річних, суд розцінює як підставу позовних вимог.

Суд зауважує, що свої висновки він зробив у т.ч. і згідно постанови Верховного суду України від 20.12.2010р., яка у відповідності до норм ст.11128 Господарського процесуального кодексу України є обовязковою.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 230, 231, 306-308 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з державного підприємства ”Сніжнеантрацит” (м. Сніжне, вул. Леніна, 32, р/р 26008200698001 у ВАТ АКБ ”Капітал” м. Донецьк, МФО 334828, ЄДРПОУ 31906124) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Шахтарськвантажтранс” (м. Луганськ, вул. Цимлянська, б.5, офіс 213, р/р 26002060364535 у Ворошиловському відділенні Донецького РУ ПАТ КБ ”Приватбанк”, МФО 335496, ЄДРПОУ 36981761) - 14887 грн. 50 коп. пені, 3 234 грн. 06 коп. річних, 7788 грн. 14 коп. інфляційних, 259 грн. 10 коп. витрат на сплату держмита та 67 грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя Забарющий М.І.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

В судовому засіданні 19.12.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2011р.