Рішення № 20356944, 19.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.12.11 р. Справа № 23/170

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Шахтарськвантажтранс” м. Луганськ

до відповідача: Державного підприємства ”Сніжнеантрацит” м. Сніжне

про стягнення 120681, 23 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

Від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю

В засіданні, яке відбулось 13.12.2011р., згідно ст.77 ГПК України

оголошувалась перерва до 19.10.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Шахтарськвантажтранс” м. Луганськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, державного підприємства ”Сніжнеантрацит” м. Сніжне, про стягнення 40762, 03 грн. пені, 58541, 07 грн. штрафу, 18027, 83 грн. інфляційних та 3350, 3 грн. річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №27т на транспортне обслуговування від 01.06.2010р. щодо своєчасної оплати наданих йому послуг;

-акти здачі-приймання робіт та виставлення відповідачу рахунків-фактур з дотриманням вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

-ст.ст. 530, 610, 611, 625 ЦК України та ст.ст. 193, 199, 217 Господарського кодексу України (далі - ГК України);

Відповідач вимоги позивача не визнав тому, що: позивач не направляв вимоги, передбаченої ч.2 ст.530 ЦК України - рахунок-фактура не є таким документом, а тому строк оплати не настав; розрахунок санкцій завищено; позивач пропустив строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали договір № 27т на транспортне обслуговування від 01.06.2010р. (далі - договір № 27т), за умовами якого його предметом є надання Виконавцем (позивачем) Замовнику (відповідачу) послуг, обумовлених у підпунктах 1.1.1.-1.1.4. цього договору. Умовами цього договору, зокрема, встановлено, що:

- Замовник зобовязується здійснювати попередню оплату за транспортне обслуговування та за користування вагонами шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення на підїзній колії на рахунок Виконавця (п.2.1.3. договору);

- розмір попередньої оплати за надані транспортні послуги та користування вагонами в поточному місяці визначається з урахуванням середньомісячних обсягів перевезень за попередній місяць, строків оброблення накопичувальних карток та термінів проходження платежів; сторони погоджують мінімальну суму кредитового сальдо із розрахунку оплати наданих транспортних послуг та користування вагонами на 3 доби (п.3.4. договору);

- на вимогу однієї сторони проводиться звірка розрахунків між Замовником і Виконавцем, результати якої оформлюються актом (п.3.6. договору);

- за прострочення в оплаті Замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення оплати за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості (п.4.2.1 договору);

- договір вступає в силу з 1 червня і діє до 31.12.2010р. (п.6.1. договору).

З аналізу п.2.1.3. та п.3.4. договору № 27т суд робить висновок, що конкретний строк (термін) оплати сторонами фактично не встановлено - п.2.1.3. не визначає, по відношенню до якого періоду (доби, тижня, місяця чи кварталу) відноситься попередня оплата і коли саме її слід сплачувати, п.3.4. регулює розмір такої оплати, а не її строк. Таким чином, у питаннях строку оплати сторонам слід керуватися нормами ч.2 ст.530 ЦК України.

Позивач кваліфікує рахунки-фактури, додані до позову, як вимоги щодо оплати наданих ним відповідачу послуг. Рахунки-фактури, додані до позову, суд кваліфікує як вимоги про оплату наданих послуг лише у випадку, коли акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) мають посилання на відповідний рахунок-фактуру і підписані керівниками сторін або їх уповноваженими особами (рахунки-фактури підписані особами, повноваження яких невідомі).

Факт надання позивачем послуг відповідачу на умовах договору № 26т підтверджено актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які додані до матеріалів справи.

Статтею 3 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” (далі-Закон № 543/96-ВР) розмір пені, яка підлягає стягненню за прострочку оплати обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ. Ця норма є спеціальною по відношенню до норм ч.2 ст.231 ГК України. Тому суд застосовує в даному випаду норми ст.3 Закону № 543/96-ВР і стягує з відповідача на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 6247, 97 грн. В решті вимог щодо стягнення пені та штрафу повністю суд позивачу у позові відмовляє, оскільки: позивач частково пропустив строк позовної давності в один рік (відповідач заявив про застосування строку позовної давності); при наявності колізії між законом, який носить загальний характер, і спеціальним законом, суд застосовує норми спеціального закону; позивач за даними розрахунками дещо (на 1-2 дні) завищив кількість днів прострочки оплати; згідно преамбули Закону № 543/96-ВР відповідальність за прострочку платежу встановлюється лише у вигляді пені, розмір якої обмежується.

Згідно норм ст.625 ЦК України суд стягує з відповідача на користь позивача 3237, 19 грн. річних та 11545, 68 грн. інфляційних. У стягненні решти річних та інфляційних суд позивачу у позові відмовляє, тому що за деякими розрахунками позивач дещо (на 1-2 дні) завищив кількість днів прострочки платежу; інфляційні нараховуються, якщо кількість днів прострочки за 1 місяць перевищує 15 днів.

Суд зауважує, що свої висновки він зробив у т.ч. і згідно постанови Верховного суду України від 20.12.2010р., яка у відповідності до норм ст.11128 Господарського процесуального кодексу України є обовязковою.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 230, 231, 306-308 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 258, 267, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Стягнути з державного підприємства ”Сніжнеантрацит” (м. Сніжне, вул. Леніна, 32, р/р 26008200698001 у ВАТ АКБ ”Капітал” м. Донецьк, МФО 334828, ЄДРПОУ 31906124) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Шахтарськвантажтранс” (м. Луганськ, вул. Цимлянська, б.5, офіс 213, р/р 26002060364535 у Ворошиловському відділенні Донецького РУ ПАТ КБ ”Приватбанк”, МФО 335496, ЄДРПОУ 36981761) - 6247 грн. 97 коп. пені, 3237 грн. 19 коп. річних, 11545 грн. 68 коп. інфляційних, 210 грн. 31 коп. витрат на сплату держмита та 41 грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя Забарющий М.І.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

В судовому засіданні 19.12.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2011р.