Рішення № 20356642, 17.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.11 р. Справа № 13/141

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Лисичанський склозавод „Пролетарій”, Луганська обл., м. Лисичанськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Фідесгруп Клас”, м. Донецьк

про стягнення 29282грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 1815 від 27.05.2011р.)

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Лисичанський склозавод „Пролетарій”, Луганська обл., м. Лисичанськ (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Фідесгруп Клас”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення вартості неповернутих спеціалізованих контейнерів у розмірі 29282грн.00коп.

Ухвалою від 23.09.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 06.10.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за Дистрибютерським договором № 420958/сб від 25.10.2004р. здійснив поставку товару скла разом із спецконтейнерами, однак відповідач належним чином не виконав зобовязання по поверненню спецконтейнерів, внаслідок чого виникла заявлена заборгованість в розмірі 29282грн.00коп., яка дорівнює вартості неповернутої тари.

Справа слуханням відкладалась у звязку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє суд призначив розгляд справи на 17.11.2011р., але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи містяться витяг з ЄДР серії АЕ № 887711 станом на 25.07.2011р., з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Фідесгруп Клас” ідентифікаційний код 33151059, знаходиться за адресою: 83058, м. Донецьк, вул. Бессарабська, будинок 27. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Проте ухвали суду повернулися з відміткою органу поштового звязку за відсутністю адресату.

Тому поштова кореспонденція з повідомленнями, повернута органами зв'язку з позначками "за зазначеною адресою організація не зареєстрована", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В судовому засідання 17.11.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначаючи про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

25.10.2004р. між позивачем (Завод) та відповідачем (Дистрибютер) був укладений дистрибюторський договір № 420958/сб, згідно з яким „Завод” протягом строку дії Договору здійснює поставку товарів, що їм випускається „Дистрибютеру”, в свою чергу „Дистрибютер” на території України забезпечує пошук потенціальних клієнтів, здійснює від свого імені та за свій рахунок продаж товарів вироблених „Заводом”, ставить своєю метою просування товарів вироблених „Заводом”.

„Дистрибютер” зобовязується покупати на „Заводі” товари окремими партіями та здійснювати продаж товарів від свого імя та за власний рахунок у відповідності з запланованими сторонами обємами продаж (п. 5.1 договору), приймати товар та здійснювати оплату даного товару відповідно до умов обумовлених даним договором та специфікаціями до нього (п. 3.4.3 договору).

Згідно п. 9.10 договору „Завод” відвантажує товар в спецконтейнерах тільки по заявці „Дистрибютера”.

Відповідно п. 3.4.4 договору „Дистрибютер” зобовязаний повертати спецконтейнери „Заводу” в строки та в порядку, погоджені даним Договором.

Згідно п. 9.1 договору товар відвантажується в тарі згідно нормативно технічної документації.

Відповідно до п. 9.2 договору вартість спецконтейнерів на день укладання договору складає 2662грн.00коп.

Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що спецконтейнери, отримані з товаром, підлягають поверненню „Заводу” протягом 60 днів за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Мічуріна, 1, відвантажувальні реквізити: ст. Насветевіч Донецької залізниці, код станції 4998604, код отримувача 3631. Протягом 2-х днів з моменту відправлення спецконтейнеру „Завод” направляє „Дистрибютеру” рекомендованим листом один екземпляр сертифікату на повернення тари.

Пунктом 11.4 договору встановлено, що у випадку неповернення спецконтейнерів в встановлений строк „Дистрибютер”, крім оплати штрафу відшкодовує їх вартість, а також збитки, повязані з оподаткуванням такого відшкодовування. Якщо після укладання Договору у „Заводу” збільшуються витрати на виготовлення (придбання) спецконтейнерів, то „Дистрибютер” при неповерненні спецкрнтейнерів відшкодовує вартість рівну витратам на виготовлення (придбання) спецкрнтейнерів.

Відповідно п. 10.2 Договору даний договір діє до 31.12.2004р. включно, а у випадку, якщо одна із сторін виконала свої зобовязання, то дія договору автоматично пролонгується до відповідного виконання своїх зобовязання другою стороною.

Згідно п. 10.3 договору зі спливом чергового строку дії договору та відсутності офіціального письмового повідомлення замовленим листом від будь якої із сторін до другої сторони про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії даного договору вважається кожний раз продовженим до 31 грудня наступного року включно.

Додатковими угодами № 1/2391/сб від 02.12.2004р., № 4/1002/сб від 15.12.2005р., № 7/1356/ТМП від 13.12.2006р., № 11/1468/ТМП від 18.12.2007р., № 17/101/ОПМП від 01.01.2009р. до договору 420958/сб від 25.10.2004р. сторони неодноразово продовжили строк дії договору відповідно до 31.12.2005р., 31.12.2006р., 31.12.2007р., 31.12.2008р., 31.12.2009р.

17.07.2008р., 28.07.2008р., 31.07.2008р., 12.08.2008р., 14.08.2008р., 18.08.2008р., 26.08.2008р., 15.09.2008р. відповідач звернувся до позивача з заявками відвантажити відповідно до умов дистрибюторського договору № 420958/сб від 25.10.2004р. флоат скло листове в обумовленій кількості спецконтейнерів.

У позові позивач посилається на те, що здійснив поставку відповідачу товару в спеціальній тарі контейнерах, які не були повернуті в кількості 11 штук, а саме за видатковою накладною № 1944 від 17.07.2008р. був поставлений спецконтейнер № 29588, за видатковою накладною № 2414 від 31.07.2008р. - спецконтейнер № 23077, за видатковою накладною № 2949 від 14.08.2008р. спецконтейнер № 8162, за видатковою накладною № 3075 від 18.08.2008р. спецконтейнер № 30854, за видатковою накладною № 3360 від 26.08.2008р. спецконтейнер № 23323, за видатковою накладною № 3452 від 27.08.2008р. спецконтейнер № 11849, за видатковою накладною № 4144 від 15.09.2008р. контейнер № 25803, за накладною № 4146 від 15.09.2008р. контейнер № 16319, за накладною № 2318 від 28.07.2008р. контейнер № 16267 та № 30894, за накладною № 2871 від 12.08.2008р. контейнер № 25840.

Крім того, позивачем були виставлені відповідачу рахунки фактури, в яких значилась загальна вартість товару, що підлягає оплаті та номера контейнерів, які підлягають поверненню.

Керуючись п. 9.3 договору позивач посилається на те, що направив відповідачу сертифікат № 1944 до рахунку № 6466 від 17.07.2008р. на повернення контейнеру № 29588, отриманого за накладною № 1944 від 17.07.2008р.; сертифікат № 2414 до рахунку № 6905 від 31.07.2008р. на повернення контейнеру № 23077, отриманого за видатковою накладною № 2414 від 31.07.2008р.; сертифікат № 2949 до рахунку № 7413 від 14.08.2008р. на повернення контейнеру № 8162, отриманого за видатковою накладною № 2949 від 14.08.2008р.; сертифікат № 3075 до рахунку № 7515 від 18.08.2008р. на повернення контейнеру 30854, отриманого відповідачем за видатковою накладною № 3075 від 18.08.2008р.; сертифікат № 3360 до рахунку № 7813 від 26.08.2008р. на повернення контейнеру № 23323, отриманого відповідачем за видатковою накладною № 3360 від 26.08.2008р.; сертифікат № 3452 до рахунку № 7872 від 27.08.2008р. на повернення контейнеру № 11849, отриманого відповідачем за накладною № 3452 від 27.08.2008р.; сертифікат № 4146 до рахунку № 4146 від 15.09.2008р. на повернення контейнеру № 16319, отриманого відповідачем за накладною № 4146 від 15.09.2008р.; сертифікат № 4144 до рахунку № 4144 від 15.09.2008р. на повернення контейнеру № 25803, отриманого відповідачем за накладною № 4144 від 15.09.2008р., сертифікат № 2118 до рахунку № 6802 від 28.07.2008р. на повернення контейнерів № 16267 та № 30894, отриманих за накладною № 2318 від 28.07.2008р.; сертифікат № 2871 до рахунку № 7326 від 12.08.2008р. на повернення контейнеру № 25840, отриманого за накладною № 2871 від 12.08.2008р.

Позивач у позові посилається на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за дистрибюторським договором зобовязання, внаслідок чого неповернутими залишились спецконтейнери в кількості 11 штук.

Вимогами від 30.06.2009р., від 30.11.2010р., 25.02.2011р. позивач просив відповідача негайно виконати свої зобовязання та здійснити повернення спеціалізованих контейнерів, попереджаючи про необхідність звернення до господарського суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій та вартості неповернутих контейнерів.

Проте позивач стверджує, що станом на час розгляду справи відповідач не надав жодну відповідь на направлені претензії, не вчинив жодних дій, спрямованих на врегулювання спору, спеціконтейнери не повернуті, їх залогова на вартість не оплачена.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не повернув тару), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 29282грн.00коп., у звязку з неналежним виконанням умов договору № 420958/сб від 25.10.2004р., який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України, в частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось, позивач за видатковими накладними № 1944 від 17.07.2008р., № 2414 від 31.07.2008р., № 2949 від 14.08.2008р., № 3075 від 18.08.2008р., № 3360 від 26.08.2008р., № 3452 від 27.08.2008р. , № 4144 від 15.09.2008р., № 4146 від 15.09.2008р., № 2318 від 28.07.2008р., № 2871 від 12.08.2008р. здійснив поставку погодженого сторонами в договорі товару разом з тарою спеціалізованими контейнерами.

Висновок стосовно того, що товар разом із спецконтейнерами за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 420958/сб від 25.10.2004р. суд робить виходячи з того, що безпосередньо в накладних є посилання на даний договір; у виставлених позивачем для оплати товару та повернення тари рахунках фактурах та довіреностях, якими відповідач уповноважував свого працівника на отримання товару від позивача також є посилання на укладений між сторонами договір № 420958/сб від 25.10.2004р.;

У суду відсутні сумніви щодо отримання товару відповідачем, оскільки в матеріалах справи наявні засвідчені копії довіреностей серії ЯЛЯ № 085600 від 01.07.2008р., серії НБК № 462607 від 13.08.2008р., серії НБК № 462611 від 15.09.2008р., якими відповідач уповноважував свого працівника Жерлицина Д.Л. на отримання матеріальних цінностей від позивача саме за договором № 420958/сб від 25.10.2004р.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторонами у п. 9.3 договору погоджено, що спецконтейнери, отримані з товаром, підлягають поверненню „Заводу” протягом 60 днів від дня отримання.

Крім того, зазначеним пунктом договору встановлено, що протягом 2-х днів з моменту відправлення спец контейнерів „Завод” направляє „Дистрибютеру” замовленим листом один екземпляр сертифікату на повернення тари.

Письмовими поясненнями № 42/р від 31.10.2011р. позивач зазначив, що докази надіслання відповідачу листами сертифікатів на повернення тари не збереглися, у звязку із значним строком давності, однак зазначені сертифікати передавалися відповідачу разом із пакетом документів на товар при відвантаженні продукції. В рахунках фактурах, які виставлялися позивачем для оплати відповідачем товару значиться номер сертифікату на контейнер, який підлягає поверненню. В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії сертифікатів на повернення контейнерів та рахунків фактур. Відповідачем факт отримання сертифікатів на повернення тари контейнерів не спростований.

Відповідно до п. 11.4 договору за умови неповернення спецконтейнерів у встановлений строк відповідач, крім сплати штрафу, відшкодовує їх вартість.

Враховуючи, що остання поставка товару в спеціалізованій тарі - контейнерах за накладною № 2871 була здійснена ще 12.08.2008р., то з урахуванням п.9.3 договору щодо строків виконання зобовязання, на день подачі позову до суду строк повернення тари та відповідно і строк оплати її залогової вартості вже наступив та почалося прострочення виконання зобовязання зі сплати вартості тари за всіма накладними в розмірі 29282грн.00коп.

Зазначена сума боргу підтверджується довідкою № 3420 від 05.10.2011р. за підписом голови правління та головного бухгалтера ПАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” згідно з якою станом на 30.09.2011р. загальна сума заборгованості відповідача складається із вартості 11 неповернутих спеціалізованих контейнерів, що становить 29282грн.00коп.

Доказів погашення боргу в сумі 29282грн.00коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 29282грн.00коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525-526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Лисичанський склозавод „Пролетарій”, Луганська обл., м. Лисичанськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Фідесгруп Клас”, м. Донецьк про стягнення 29282грн.00коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Фідесгруп Клас” (юридична адреса: 83058, м. Донецьк, вул. Бессарабська, будинок 27, код ЄДРПОУ 33151059) на користь Публічного акціонерного товариства „Лисичанський склозавод „Пролетарій” (юридична адреса: 93112, Луганська обл, м. Лисичанськ, вул. Мічуріна, будинок 1, код ЄДРПОУ 31380846) вартість спеціалізованих контейнерів у розмірі 29282грн.00коп., витрати на оплату державного мита в сумі 292грн.82коп., інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 17.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >