Постанова № 20356222, 22.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р. Справа № 5023/6272/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.,

судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерної компанії "Харківобленерго"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011р.

у справі

господарського суду№ 5023/6272/11

Харківської області

за позовомХарківської міської ради

до1)ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3"

2)акціонерної компанії "Харківобленерго"

про

за участю представників сторін:

позивача

відповідача 1

відповідача 2визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності

ОСОБА_1. дов. № 08-11/1005/2-11 від 08.04.2011

не з'явився

ОСОБА_2., дов. № 01-62юр/7363 від 30.09.2011

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" та Акціонерної компанії "Харківобленерго", в якій просила поновити строк позовної давності та визнати право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в її особі на нежитлову будівлю ремонтно-будівельного цеху, літ. "Б-1", загальною площею 230,4 кв. м., яка розташована по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 266/160, укладений 25.03.2002 між АК "Харківобленерго" та ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3".

23.08.2011 Акціонерна компанія "Харківобленерго" заявила клопотання про залучення до участі у справу в якості відповідачів Фонд державного майна України та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України як правонаступника Міністерства енергетики та електрифікації України, за наказами яких проводилась корпоратизація та акціонування АК "Харківобленерго" і які передавали АК "Харківобленерго" державне майно до статутного фонду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.08.2011 (суддя Шатерніков М.І.), залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 ( головуючого судді Сіверіна В.І., суддів Терещенко О.І., Черленяк М.І.) в задоволенні клопотання АК "Харківобленерго" про залучення до участі у справі в якості відповідачів Фонду державного майна України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відмовлено, позовні вимоги задоволено повністю: визнано право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлову будівлю ремонтно-будівельного цеху літ."Б-1", яка розташована по вул. Енергетичній, 3 у місті Харкові та визнано недійсним договір купівлі-продажу цього цеху № 266/160, укладений 25.03.2002 між АК "Харківобленерго" та ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3".

Судові рішення вмотивовані тим, що перелік документів, наданий "Харківобленерго" до реєструючого органу щодо оформлення реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, не відповідав вимогам законодавства, чинного на час здійснення реєстрації права власності на спірну нежитлову будівлю,а матеріалами справи підтверджується, що територіальна громада міста Харкова є законним власником спірного майна, яке на час проведення корпоратизації АК "Харківобленерго" перебувало у комунальній власності територіальної громади та за своїми функціональними ознаками входило до складу промислового циклу по виробництву теплової енергії.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним договір купівлі-продажу, укладений 25.03.2002 між АК "Харківобленерго" та ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3", суди виходили з того, що майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Акціонерна компанія "Харківобенерго" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити Харківській міській раді у задоволенні позовних вимог повністю.

Порушенням норм процесуального права АК "Харківобленерго" вважає розгляд справи без участі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України і Фонду державного майна України, в той час як Міністерство було засновником АК"Харківобленерго" і за його наказом здійснювалась корпоратизація та приватизація "Харківобленерго".

Порушенням норм матеріального права заявник вважає порушення ст.267 ЦКУ щодо поновлення строку позовної давності, підстав для якого не було, а також невірне застосування чинного на час виникнення спірних відносин Закону України "Про власність" та ст.48 ЦК УРСР щодо підстав визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 22 серпня 1995 року на підставі Указу Президента України №282/95 від 04.04.1995р. "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" та наказу Міністерства економіки України №75 від 14.06.1995р. "Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації" Міністерством енергетики та електрифікації України було видано наказ №163 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Харківобленерго" та затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Виробничого-енергетичного об'єднання "Харківенерго".

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що реєстрація права власності на нерухоме майно на час корпоратизації АК "Харківобленерго" здійснювалася на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р., яким встановлювався перелік документів, на підставі яких проводилася реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Як зазначає позивач і з чим погодились суди попередніх інстанцій, перелік документів, наданий "Харківобленерго" до реєструючого органу щодо оформлення реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, не відповідав вимогам законодавства, чинного на час здійснення реєстрації права власності на спірну нежитлову будівлю.

Суди виходили з того, що на час складення акту інвентаризації майна ВЕО "Харківенерго" від 01.07.1995р. та на час затвердження переліку майна Міністерством палива та енергетики України від 25.11.2001р., "Харківобленерго" не мав технічні паспорти або будь-яку іншу документацію щодо спірної нежитлової будівлі і які не були надані до реєструючого органу для реєстрації права власності.

Суди попередніх інстанцій надали оцінку затвердженому 25.11.2001 Міністерством палива та енергетики України переліку майна, яке передається у статутний фонд АК "Харківобленерго" , як такому, що не відповідає вимогам Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються),а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 158 від 02.03.1993 і чинного на час проведення корпоратизації АК"Харківобленерго" .

Крім того, суди встановили, що під час здійснення реєстрації права власності АК "Харківобленерго" керувалася листом Міністерства палива та енергетики України № 26/12-1619 від 23.11.2001 р., який судами попередніх інстанцій не визнано належним правовстановлюючим доказом, оскільки стосується передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Харківобленерго", тоді як у реєстраційному посвідченні від 10.04.2002р. власником нерухомого майна визначено іншу юридичну особу Акціонерну компанію "Харківобленерго".

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті надано оцінку діям Міністерства палива та енергетики України як засновника АК "Харківобленерго", яке передавало державне майно у статутний фонд під час корпоратизації, таким чином суди вирішили питання про права та обов'язки Міністерства енергетики та вугільної промисловості як правонаступника Міністерства палива та енергетики України без залучення його до участі у справі, що у відповідності із п.3 ст.111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами під час вирішення справи по суті не враховані норми ст.20 та 21 Закону України "Про власність"( чинного на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якими суб'єктами права колективної власності в т.ч. визначені акціонерні товариства, а серед підстав виникнення права колективної власності було перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства, відтак, підставою виникнення права власності на спірне нерухоме майно АК "Харківобленерго" стала корпоратизація, процес якої та передача майна здійснені на підставі наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 15.06.1995 № 106.

Відтак, самі лише свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не є правовстановлюючими документами. Крім того, навіть у разі порушення порядку реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки реєстрації підлягає існуюче право, це не тягне за собою нечинність самого права власності на майно.

Щодо визнання судами права комунальної власності територіальної громади міста Харкова колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне. АК "Харківобленерго" вважає, що отримало право власності на нерухоме майно в процесі корпоратизації на базі виробничого енергетичного об'єднання "Харківенерго", яке припинило свою діяльність.

Харківська міська рада вважає, що територіальна громада є законним власником нежитлової будівлі ремонтно-будівельного цеху, літ. "Б-1", загальною площею 230,4 кв. м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3.

На думку Харківської міської ради, зазначені нежитлові приміщення помилково увійшли до переліку нерухомого майна АК "Харківобленерго", оскільки на час проведення корпоратизації товариства перебували у комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст Харківської області.

При цьому суди виходили з того, що відповідно до приписів Закону України "Про приватизацію державного майна" під час формування статутного фонду корпоратизованого акціонерного товариства, засновником виступає державний орган приватизації або державний орган, уповноважений керувати майном підприємства та надавати згоду на його відчуження, а Акціонерна компанія "Харківобленерго" не надала судам доказів того, що Міністерство палива та енергетики надавало згоду на відчуження спірного нерухомого майна.

Однак, вирішуючи питання корпоратизації та приватизації державного майна, суди не залучили до участі у справі державний орган приватизації Фонд Державного майна України.

Визнаючи право комунальної власності територіальної громади міста Харкова на спірну нежитлову будівлю ремонтно-будівельного цеху літ "Б-1" площею 230,4 кв.м, розташовану по вул. Енергетичній,3 у місті Харкові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що територіальна громада міста Харкова є законним власником спірного майна, яке на час проведення корпоратизації другого відповідача перебувало у комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст Харківської області та за своїми функціональними ознаками входило до складу промислового циклу по виробництву теплової енергії.

При цьому суди керувались Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою встановлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 577 від 13.10.1992 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя" Представником Президента України по Харківській області (в межах повноважень, наданих Законом України "Про Представника Президента") прийнято розпорядження № 622 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності області". Рішенням Харківської обласної ради від 28.04.1998 р. Харківській обласній державній адміністрації були делеговані повноваження управління майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області. На виконання даного рішення Управлінню житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації делеговані повноваження по управлінню майном підприємств, що забезпечують теплопостачання споживачів м. Харкова, в тому числі і Обласного виробничого об'єднання "Харківтеплокомуненерго".

Рішенням Харківської обласної ради від 11.05.1999 р. у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області було прийнято цілісний майновий комплекс державного підприємства "Харківські теплові мережі", розташований за юридичною адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 11, а оскільки Харківська міська рада вважає, що спірна нежитлова будівля ремонтно-будівельного цеху літ "Б-1" площею 230,4 кв. м, розташована по вул. Енергетичній, 3 у місті Харкові входила до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Харківські теплові мережі", суди погодились із цим твердженням та визнали право комунальної власності територіальної громади міста Харкова на спірну будівлю.

Проте, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, винесеним по невірно застосованим нормам матеріального права та неповно встановленим обставинам справи.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, зобов'язані були здійснити до 1 січня 1992 року передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

Таким чином, судам попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті належало перевірити дотримання виконання п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 та встановити, чи було міністерством або відомством України здійснено до 1 січня 1992 року передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком, та яким саме документом спірне нерухоме майно ремонтно-будівельного цеху передано з державної до комунальної власності.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації № 749 від 13.09.1999 р. затверджено акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Харківські теплові мережі" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про підприємства в Україні"(в редакції Закону № 82/95 від 02.03.1995 р.) 10 вересня 1999 року між державним ОВО "Харківтеплоенерго" та обласним підприємством "Харківські теплові мережі" було укладено засновницький договір, за умовами якого, державне підприємство "Харківські теплові мережі" з відповідним цілісним майновим комплексом увійшло до складу ОВО "Харківтеплоенерго" із збереженням права юридичної особи із самостійним балансом та правом виходу із складу об'єднання за згодою представника власника майна - Харківської обласної ради.

Однак, судами не встановлено, чи входило спірне нерухоме майно ремонтно-будівельного цеху літ. "Б-1" площею 230,4 кв. м, розташований по вул. Енергетичній,3 у м. Харкові у склад ЦМК "Харківтеплоенерго" та чи було включено його в акт прийому-передачі ЦМК, який затверджено Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації № 749 від 13.09.1999 р.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі ремонтно-будівельного цеху № 266/160, укладений 25.03.2002 між АК "Харківобленерго" та ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3", суди попередніх інстанцій виходили з того, що нежитлова будівля ремонтно-будівельного цеху знаходилася в постійному користуванні ОВО "Харківтеплоенерго", за своїми функціональними ознаками була залучена до промислового циклу по виробництву теплової енергії, знаходилася на території, що належить комунальній власності, а відтак, майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок передчасним, винесеним із невірно застосованими нормами матеріального права, з порушенням норм процесуального права, по неповно встановленим обставинам справи, оскільки право продажу майна належить власнику, а по справі питання власності на спірне майно підлягає направленню на новий розгляд.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що поза увагою судів залишилось встановлення виділення земельної ділянки для будівництва спірного ремонтно-будівельного цеху літ. "Б-1" площею 230,4 кв. м, розташованого по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові, судами не з'ясовано, кому виділялась земельна ділянка під будівництво і як в подальшому було оформлено право користування земельною ділянкою під спірним нерухомим майном.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги акціонерної компанії "Харківобленерго", оскільки судами було невірно застосовані норми матеріального права, не залучені до участі у справі Міністерство енергетики та вугільної промисловості як правонаступник Міністерства палива та енергетики України та Фонд державного майна України, неповно встановлені всі обставини справи, а тому рішення і постанова по справі підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2011р. у справі № 5023/6272/11 та рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2011р. скасувати.

Справу № 5023/6272/11 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

І. Ходаківська