Постанова № 20355635, 21.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р. Справа № 4/5004/114/11

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий,

Жукової Л.В.,

Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішеннягосподарського суду Волинської області від 05.04.2011 р.

та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 р.

у справі № 4/5004/114/11 господарського суду Волинської області

за позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія"

простягнення 13 572 296,24 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: ОСОБА_1 (дов. від 23.12.2010р.);

відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 20.12.2011р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 4/5004/114/11 від 05.04.2011р. частково задоволені позовні вимоги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 11298310,73 грн. основного боргу, 247477,77 грн. пені, 346805,85грн. 3 % річних, 791094,12 грн. інфляційні втрати, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 р. (головуючий суддя: Щепанська Г.А., судді: Грязнов В.В., Демидюк О.О.), рішення господарського суду Волинської області від 05.04.2011р. у справі №4/5004/114/11 залишено без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія", м. Луцьк та Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ без задоволення.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Волинської області від 05.04.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2011р. у справі №4/5004/114/11 в частині відмови в задоволенні пені, інфляційних та 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами встановлено, 23.09.2009 року між ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ТОВ "Енергетична компанія "Луцьктеплоенерго", правонаступником якого є ТОВ "Східноевропейська теплоелектрогенеруюча компанія" укладено договір на постачання природного газу № 06/09-1509ТЕ-2.

Згідно пункту 1.1 статті 1 та пункту 2.1 статті 2 договору постачальник згідно з цим договором зобовязується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі до 12100,0 тис. куб. м.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" свої зобовязання виконала і передала покупцю природний газ на загальну суму 31990310,73 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу за жовтень - грудень 2009р. та січень - вересень 2010р.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 договору поставки оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця; остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспоновані обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання передачі газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідач оплату провів частково внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 11298310,73 грн., яка відповідачем не заперечувалася.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобовязань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення сум основного боргу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Пунктом 7.2 статті 7 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобовязується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Отже, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення збитків від інфляції 791 094,12 грн. та річних в розмірі 346 805,85 грн.

Водночас господарські суди, застосувавши до спірних правовідносин правила часини 1 статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, урахувавши поведінку боржника щодо усунення порушення зобовязання, обсяги його відповідальності за порушення грошового зобовязання та важкий фінансовий стан, обґрунтовано зменшили розмір пені до 3%, яка становить 247477,77 грн.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 11298310,73 грн., 3% річних, яка становить 346805,85 грн., інфляційних витрат в сумі 791094,12 грн. та пені 247477,77 грн.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що господарські суди в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, у звязку з чим підстав для скасування рішення господарського суду Волинської області від 05.04.2011 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 року у справі №4/5004/114/11 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 05.04.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 р. у справі № 4/5004/114/11 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.