Постанова № 20351838, 20.12.2011, Миронівський районний суд Київської області

20.12.2011                                                             Справа № 2а/1017/12554/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді –Чирки С.С.

при секретарі- Семерей Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка адміністративну справу за позовом Миронівського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з названим позовом, посилаючись на те, що згідно заяви та поданих до неї документів, на підставі ст.2 ЗУ “Про зайнятість населення” , Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних , затверджених постановою КМУ від 14.02.2007року №219 відповідача було зареєстровано у Миронівському районному центрі зайнятості як такого, що шукає роботу з 07.03.2006 року, цієї ж дати йому було надано статус безробітнього та призначена допомога по безробіттю.

14.07.2011року була проведена звірка з даними Державного реєстратора Миронівської райдержадміністрації, якою встановлено,що ОСОБА_1, в період перебування на обліку у Миронівському РЦЗ як безробітній з 14.03.2006 року по 30.04.2007 року отримувала допомогу по безробіттю, будучи зареєстрованою як фізична особа-підприємець з 03.10.2005 року та не мала права на отримання допомоги по безробіттю.

Внаслідок цього відповідачу за період з 14.03.2006 року по 30.04.2007 року було незаконно нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у сумі 3467 грн. 98 коп.

У добровільному порядку відповідач повернути ці кошти відмовляється.

У судове засіданні представник позивача позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку,що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-ХII, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Абзацом першим статті 2 визначаються безробітними працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно з положеннями пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних»від 14 лютого 2007 року № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Відповідно пункту б частини 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", такими особами є громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 2 березня 2003 року № 1533-III, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено, що відповідно до ст.ст.2,4 Закону України “ Про зайнятість населення” від 01.03.1991р. №803-Х11 зі змінами та доповненнями з з 23.01.2008 року відповідачу наданий статус безробітнього та призначена державна допомога по безробіттю згідно його заяви та поданого пакету документів.

14.07.2011року була проведена звірка з даними Державного реєстратора Миронівської райдержадміністрації, якою встановлено,що ОСОБА_1, в період перебування на обліку у Миронівському РЦЗ як безробітній з 14.03.2006 року по 30.04.2007 року отримував допомогу по безробіттю, будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець з 03.10.2005 року та не мала права на отримання допомоги по безробіттю за період з 14.03.2006 року по 30.04.2007 року.

Згідно довідки №13/02 від 31.08.2011 року ОСОБА_1 за період з 14.03.2006 року по 30.04.2007 року нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 3467 грн. 98 коп.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку , що відповідач без достатніх на те підстав отримував допомогу по безробіттю з 14.03.2006 року по 30.04.2007 року .

Згідно з частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абзацу 1 пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним від 13 лютого 2009 року № 60/62, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа повинна повернути суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти,то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності,суд прийшові до висновку,що вимоги позивача грунтуються на вимогах діючого законодаства,є доведеними частково,а тому підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАСУ у справах,в яких позивачем є суб”єкт владних повноважень,а відповідачем- фізична чи юридична особа,судові витрати здійснені позивачем,з відповідача не стягуються. На підставі викладеного, Закону України “ Про зайнятість населення” від 01.03.1991р.,Закону України “ Про загальнообов”язкове соціальне страхування на випадок безробіття”,Порядку надання допомоги по безробіттю”,

Керуючись ст.ст. 6,7,8,9,10,11,17,158-163 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов Миронівського районного центру зайнятості -робочого органу виконавчої Дирекції Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування на випадок безробіття задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миронівського районного центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (р/р №37173001002118 банк ГУ ДКУ в Київській області МФО 821018 код 22208540) незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 3467 грн.98 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку в Київській апеляційний адміністративний суд через Миронівський районний суд в 10-денний строк з дня її проголошення .

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: С.С. Чирка