Ухвала суду № 20347817, 19.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 р.Справа № 2а-1870/333/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Русанової В.Б.,

Спаскіна О.А.

за участю секретаря Савченко О.В.

представника відповідачаСіренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року по справі 2а-1870/333/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробничий комплекс «Рона-Маркет»до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

21 березня 2011 року постановою Сумського окружного адміністративного суду задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробничий комплекс «Рона-Маркет».

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0007291500/0, № 0007661500/0, № 0007691500/0 від 28 грудня 2010 року винесені Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що, оскільки позивачем самостійно не сплачено узгоджену суму податкового зобовязання в розмірі 194655, 20 грн. в установлений законодавством строк, відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобовязання визнана податковим боргом.

Зазначає, що підпунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним Законом, з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами, визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 21.12.2010 р. та 22.12.2010 р. відповідачем проведено невиїзні документальні перевірки позивача щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету.

21.12.2010 року Сумською МДПІ складено акти перевірки № 30/10/15-026/34362950 та № 31/10/15-026/34362950.

22.12.2010 року відповідачем складено акт перевірки № 32/10/15-026/34362950 (а.с.75).

28 грудня 2010 року Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі зазначених актів перевірки прийнятно податкові повідомлення-рішення, яким визначено зобов'язання TOВ «ТВК «Рона-Маркет»по сплаті штрафів за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, а саме: - № 0007291500/0, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 20 відсотків у сумі 16393 грн. 03 коп. за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»;

- № 0007661500/0, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 10 відсотків у сумі 4145 грн. 22 коп. за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»;

- № 0007691500/0, яким визначено зобов'язання по сплаті штрафу у розмірі 20 відсотків у сумі 3996 грн. 63 коп. за платежем «податок на прибуток приватних підприємств».

Під час проведення перевірки відповідач прийшов до висновку, що позивач не своєчасно сплатив задекларований ним податок на прибуток приватних підприємств відповідно до декларацій №9004716615 від 01 листопада 2010 року, а саме при сплаті 29994,79 грн. затримка 24 дня, 11457,36 грн. затримка 5 днів у зв'язку з вказаними затримками була нарахована штрафна санкція 4145 грн. 22 коп.

Крім того, відповідачем було встановлено, що позивач здійснив затримку при сплаті податку на прибуток підприємств відповідно до декларацій №9003114981 від 06 серпня 2010 року та уточнюючої №6003632438 від 07 вересня 2010 року, а саме при сплаті 10425,13 грн. на 83 дні, 35537,16 на 68 днів, 208 грн. на 64 дні, 17867,16 грн. 63 дні, 17927,70 грн. на 53 дні. у зв'язку з вказаними затримками була нарахована штрафна санкція в сумі 16393,03 та винесено податкове повідомлення рішення від 28 грудня 2010 року №0007291500/0.

Задовольняючи позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробничий комплекс «Рона-Маркет», суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв не в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав:

Як вбачається зі змісту п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»N 2181-III від 21.12.2000 р., платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно п. 2 ст. 12 Закону України «Про систему оподаткування», фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Відповідно до п. 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Згідно п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Таким чином, право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суми зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань чи податкового боргу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У зазначених випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

Оскільки з наданих позивачем платіжних доручень, картки особових рахунків по податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України вбачається своєчасність та повнота сплати позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток підприємства, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що підпунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним Законом, з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами, визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до п.п.7.1.1 п. 7.1 ст. 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

П. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»визначено принцип рівності бюджетних інтересів та встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів відсутня зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

З наведеного вбачається, що право самостійно визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, натомість податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати будь-яким чином призначення платежу, якщо таке встановлено платником податків.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотримання норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року по справі 2а-1870/333/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02 серпня 2011 року.

Головуючий суддяСіренко О.І.

Судді

Русанова В.Б.

Спаскін О.А.