Постанова № 2034682, 28.07.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2008 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Заверухи О.Б.,

при секретарі Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача - Перепелятнікової Т.Б., довіреність № 2153 від 04.12.2006р.,

пред-ка відповідача - Мазана О.І., довіреність № 9176/10-046 від 17.05.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод» та Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову господарського суду Львівської обл. від 06.11.2007р. у справі за позовом Державного підприємства /ДП/ «Львівський бронетанковий ремонтний завод» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Львові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

o:p>/o:p>

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

17.09.2007р. позивач ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові № 6032301/1/9859, № 6042301/1/9861 та № 6072301/1/9860, винесені 05.06.2007р. (а.с.6-9).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 06.11.2007р. заявлений позов задоволено частково; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 6042301/1/9861 від 05.06.2007р. в частині визначення основного платежу в розмірі 1136 грн. 66 коп. та штрафних санкцій в розмірі 568 грн. 33 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.96-100).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржили сторони.

У поданій апеляційній скарзі ДПІ у м.Львові, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.114-115).

Свої вимоги податковий орган мотивує тим, що в порушення вимог п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутнє підтвердження про включення до складу податкових зобовязань ДП ДГ ЗІФ «Укрінмаш» суми податку на додану вартість в розмірі 1136 грн. 66 коп. і відсутня фактична сплата цього податку до бюджету.

Дане твердження ґрунтується на тому, що на запит відповідача щодо проведення зустрічної перевірки ДП ДГ ЗІФ «Укрінмаш» на підтвердження проведених взаєморозрахунків з позивачем, СДПІ по роботі ВПП у м.Києві були направлені матеріали позапланової перевірки з питань дотримання податкового законодавства ДП ДГ ЗІФ «Укрінмаш», відповідно до яких податкові накладні № 357/5 від 13.06.2005р. на суму 5266 грн. 67 коп. і № 350/5 на суму 416 грн. 67 коп. цим платником не виписувалися.

ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» в своїй апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити повністю, покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи (а.с.107-111).

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що господарський суд при винесенні рішення по справі помилково виходив з того, що за результатами зустрічних перевірок, проведених податковим органом по другому ланцюгу постачання від контрагента МПП «Надія», встановлена відсутність фактичної сплати податку на додану вартість до державного бюджету.

Також судом взято до уваги й те, що до складу податкового кредиту позивача включалися податкові накладні, виписані ПП «Будпостачобєкт» та ТзОВ «Корнеол», які в свою чергу не здійснили оплату сум ПДВ до бюджету.

При цьому суд не покликався на жодне офіційне розяснення і зробив самовільний висновок стосовно положень Закону України «Про податок на додану вартість», ствердивши, що до відшкодування підлягають лише ті суми, які були сплачені до бюджету.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін на підтримання поданих апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» підлягає до задоволення, а подану ДПІ у м.Львові апеляційну скаргу слід відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Відповідно до п.п.7.5.1., п.7.5. ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається :

* або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

* або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.4.1. цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м.Львові проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.09.2006р., по результатам проведення якої складено Акт перевірки № 80/23-2/07985602 від 20.03.2007р. (а.с.13-27).

Перевіркою встановлено порушення вимог п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2005 року на суму 4849 грн. 15 коп.; заниження суми ПДВ за червень 2005 року в сумі 2720 грн., за серпень 2005 року на суму 5019 грн. 08 коп., за січень 2006 року на суму 29026 грн. 64 коп., за березень 2006 року на суму 9968 грн. 66 коп.; завищення за квітень 2006 року залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 3016 грн. 70 коп.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ у наступних податкових періодах на 57788 грн. 88 коп. за червень 2006 року.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

* № 6032301/0/5424 від 20.03.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 14016 грн. 51 коп., в тому числі за основним платежем 9344 грн. 34 коп. та застосовані штрафні санкції в розмірі 4672 грн. 17 коп.;

* № 6042301/0/5425 від 20.03.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 56085 грн. 06 коп., в тому числі за основним платежем 37390 грн. 04 коп. та застосовані штрафні санкції в розмірі 18695 грн. 02 коп.;

* № 6072301/0/5428 від 20.03.2007р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 62638 грн. 03 коп. та застосовані штрафні санкції в сумі 31319 грн. 02 коп.

По результатам адміністративного оскарження позивачем вищевказаних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові винесені нові податкові повідомлення-рішення № 6032301/1/9859, № 6042301/1/9861 та № 6072301/1/9860 від 05.06.2007р. (а.с.10-12), за змістом ідентичні первинним, а скарга позивача залишена без задоволення (а.с.32-41).

Із змісту складеного Акта перевірки слідує, що позивач безпідставно відніс до податкового кредиту ПДВ в сумі 51395 грн., оскільки відсутні факти підтвердження включення до складу податкових зобовязань постачальників ТзОВ «Термінал Трейд», ТзОВ ПТФ «Антрацит», ТзОВ «Сфера» та підтвердження факту сплати ними до бюджету податку на додану вартість.

Крім цього, при проведенні перевірки встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту червня та липня 2005 року податок на додану вартість в сумі 1136 грн. 66 коп. по податкових накладних, виписаних ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», які згідно інформації СДПІ по роботі з ВПП у м.Києві вказаним підприємством не виписувалися, через що відсутнє підтвердження про включення до складу податкових зобовязань ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ПДВ в сумі 1136 грн. 66 коп. та відсутня фактична сплата даної суми до бюджету.

Також позивачем до складу податкового кредиту періоду, який перевірявся, включалися податкові накладні ПП «Будпостачобєкт» та ТзОВ «Корнеол» на суму ПДВ, по яких відсутнє підтвердження включення до складу податкових зобовязань відповідно суми ПДВ 49348 грн. 96 коп. та 10508 грн. 49 коп.; відсутня сплата даних сум до бюджету (а.с.42-64).

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що податок на додану вартість це непрямий податок, який сплачується до бюджету опосередковано через продавця, тому з бюджету може бути відшкодовано лише суми, які фактично до нього надійшли. Оскільки підтвердження податкових зобовязань у звітному періоді позивача і його контрагентів-постачальників товару не встановлено, тому формування позивачем податкового кредиту є неправомірним.

При цьому суд погодився з твердженням позивача щодо правомірності включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 1136 грн. 66 коп. по податковим накладним, виписаним Корпорацією «Укрінмаш» від 13.06.2005р. на загальну суму 6320 грн., в тому числі ПДВ 1053 грн. 33 коп. та від 08.06.2005р. на загальну суму 500 грн., в тому числі ПДВ 83 грн. 33 коп., оскільки відповідачем представлено матеріали зустрічної перевірки ДП ДГ ЗІФ «Укрінмаш», який не являється постачальником позивача.

Між тим, з такими висновками господарського суду колегія суддів частково не погоджується з наступних підстав.

Аналізуючи в сукупності зібрані матеріали справи і даючи їм всебічну оцінку, враховуючи положення чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач на підставі пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкових накладних МПП «Надія», Корпорації «Укрінмаш», ПП «Будпостачобєкт» та ТзОВ «Корнеол» (а.с.28, 29), які засвідчують факт придбання платником податку товарів (послуг).

Так, з вищенаведених обставин справи також вбачається, що операції позивача з його контрагентами, що були досліджені податковим органом, є обєктами оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.1.4 ст.1 та п.3.1.1 п.3.1 ст.3 України «Про податок на додану вартість».

Представлені позивачем податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством, чого не було виявлено під час проведення перевірки податковим органом.

При проведенні перевірки відповідачем також не встановлено факту неправомірного формування валових витрат в охопленому перевіркою періоді, коли позивачем віднесені до податкового кредиту суми ПДВ за отриманими податковими накладними.

Оскільки в розглядуваний операціях ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» є покупцем товарів (послуг), то платниками податку відповідно до п.1.3. Закону України «Про податок на додану вартість» є його контрагенти (МПП «Надія», Корпорації «Укрінмаш», ПП «Будпостачобєкт» та ТзОВ «Корнеол»). Саме на вказаних осіб покладено законом обовязок з утримання та внесення до бюджету податку, сплаченого покупцем і вони несуть відповідальність за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість».

Чинне законодавство не містить положень, відповідно до яких на покупця покладався б обовязок по сплаті ПДВ не тільки продавцю, але ще й безпосередньо до бюджету.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування такого кредиту і має документальне підтвердження його розміру.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, він обґрунтовано відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не визнала податкова інспекція; продавці були внесені до Єдиного державного реєстру, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальності як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Підтвердженням сплати податку на додану вартість позивачем (покупцем) продавцям в ціні товару є дані Акту перевірки № 80/23-2/07985602 від 20.03.2007р. (а.с.13-27), довідки про проведення зустрічної перевірки (а.с.43-45), а тому його розмір підлягає відшкодуванню з бюджету.

Чинним законодавством України не передбачено обовязку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обовязкових платежах. Це стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків.

Окрім цього, матеріалами справи стверджується, що позивачем були повністю дотримані вимоги пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,декларації з ПДВ із зазначенням суми бюджетного відшкодування за охопленні перевіркою періоди подані до податкового органу з розрахунком відшкодування; доказів щодо наявності обставин, з якими вищезазначений Закон України та Порядок заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., повязують недійсність податкових накладних, відповідачем під час розгляду справи подано не було.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджена правомірність включення ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» (яке сплатило вартість придбаної продукції, в тому числі й суму ПДВ, отримало належно оформлені податкові накладні) сум до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування, визначені у податкових деклараціях з ПДВ.

Окрім цього, позивачем правомірно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 1136 грн. 66 коп. по податковим накладним, виписаним Корпорацією «Укрінмаш» (м.Київ, вул.Генерала наумова, 23/б; код ЄДРПОУ 22916863; інд.под.номер 229168626571; свідоцтво платника ПДВ 36340752) від 13.06.2005р. на загальну суму 6320 грн., в тому числі ПДВ 1053 грн. 33 коп. та від 08.06.2005р. на загальну суму 500 грн., в тому числі ПДВ 83 грн. 33 коп. (а.с.28-31), оскільки відповідачем представлено матеріали зустрічної перевірки ДП ДГ ЗІФ «Укрінмаш» (м.Київ, вул.Дегтярівська, 36; код ЄДРПОУ 14281072; інд.под.номер 142810726654, свідоцтво платника ПДВ 35481983), який не являється постачальником позивача (а.с.59-64).

За наведених обставин заявлений позов ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» є обґрунтованим і підставним, а тому підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова господарського суду підлягає скасуванню.

При цьому апеляційну скаргу ДПІ у м.Львові слід відхилити через безпідставність і необґрунтованість.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову господарського суду Львівської обл. від 06.11.2007р. залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський Бронетанковий ремонтний завод» задоволити.

Постанову господарського суду Львівської обл. від 06.11.2007р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства «Львівський Бронетанковий ремонтний завод» задоволити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Львові № 6032301/1/9859 від 05.06.2007р., № 6042301/1/9861 від 05.06.2007р. та № 6072301/1/9860 від 05.06.2007р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львівський Бронетанковий ремонтний завод» понесені судові витрати в розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Шавель Р.М.

Судді: Пліш М.А.

Заверуха О.Б.