Ухвала суду № 20321623, 14.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 р.Справа № 2-а-8069/10/1470 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства «Гелиос Маркет Юг»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Гелиос Маркет Юг»до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва про визнання дій протиправними, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2010 року ПП «Гелиос Маркет Юг»звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва про визнання протиправними дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача та визнання нечинним та скасування податкового-повідомлення рішення №0001352300/0 від 05.11.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ не мала законних підстав для проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Гелиос Маркет Юг»у звязку з відсутністю на те підстав, передбачених ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». На думку позивача, твердження відповідача, що підприємством завищено податковий кредит з ПДВ за серпень 2007р. січень 2008 року не відповідають дійсності, оскільки ПП «Гелиос Маркет Юг» виконало всі умови щодо дати виникнення права платника податку на податковий кредит списанні кошти з банківського рахунку підприємства та отримані всі податкові накладні, що засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Твердження податкового органу щодо відсутності права на податковий кредит з ПДВ по причині не встановлення особи, яка підписала податкові накладні, є порушенням Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки цим Законом не вимагається наявність підпису в податковій накладній як обовязкового її реквізиту.

ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва проти позову заперечила, вважаючи, що вимоги ПП «Гелиос Маркет Юг»являються безпідставними та не знаходять свого обґрунтування в чинному законодавстві. Зазначила, що за результатами перевірки податкова інспекція прийшла до правомірного висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, оскільки встановлено, що громадяни, на яких було зареєстровано підприємства-контрагенти позивача ПП «Шев»та ТОВ «Іжереро», як власники і керівники підприємств фінансово-господарською діяльністю не займалися, бухгалтерських та податкових документів, а також печаток підприємств не мали, бухгалтерські, податкові та платіжні документи не підписували, а тому податковий кредит згідно бухгалтерських та податкових документів, які знаходяться у позивача, не може бути визнаний як податковий кредит, який підтверджений податковими накладними. Судово-почеркознавчими експертизами встановлено, що податкові накладні від імені директорів ПП «Шов»та ТОВ «Іжереро», підписані невстановленими особами, а тому їх визнано такими, що складені з порушенням вимог п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р. і, як наслідок, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту ПП «Гелиос Маркет Юг». Свої дії та спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва вважає правомірними, в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року позов ПП «Гелиос Маркет Юг»залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ПП «Гелиос Маркет Юг» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва проведено невиїзну перевірку ПП «Гелиос Маркет Юг» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Шев», ТОВ «Іжереро»за період з 01.08.2007р. по 31.01.2009р., за результатами якої складено акт перевірки №3434/23-00/35028590 від 18.10.2010р. В матеріалах перевірки вказується на порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилось у завищенні товариством податкового кредиту на загальну суму 2286013 грн. (у тому числі за періоди: серпень 2007р. на загальну суму 63016 грн., вересень 2007р. 44360 грн., жовтень 2007р. 148996 грн., листопад 2007р. 95767 грн., грудень 2007р. 309172 грн., січень 2008р. 74621 грн., лютий 2008р. 249164 грн., березень 2008р. 240563 грн., квітень 2008р. 168240 грн., травень 2008р. 84182 грн., червень 2008р. 58801 грн., липень 2008р. 107705 грн., серпень 2008р. 185820 грн., січень 2009р. 455606 грн.), в результаті чого, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2178814 грн. (у тому числі: жовтень 2007р. 146621 грн., листопад 2007р. 96139 грн., грудень 2007р. 309705 грн., січень 2008р. 74749 грн., лютий 2008р. 249663 грн., березень 2008р. 240989 грн., квітень 2008р. 168834 грн., травень 2008р. 72159 грн., серпень 2008р. 364349 грн., січень 2009р. 455606 грн.).

На підставі акту перевірки ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2010р. №0001352300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем ПДВ в розмірі 3268221 грн. (в тому числі за основним платежем 2178814 грн., за штрафними санкціями 1089407 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову про скасування вказаного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про його правомірність та необґрунтованість тверджень ПП «Гелиос Маркет Юг». В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, серед іншого, зазначає, що у ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва не було законних підстав для проведення перевірки ПП «Гелиос Маркет Юг». Колегія суддів критично ставиться до таких висновків позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням та сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про державну податкову службу»обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, що визначенні в ст.11 цього Закону, не поширюються на перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від СВ ПМ ДПА у Миколаївській області надійшла постанова від 02.08.2010р. про призначення позапланової документальної перевірки ПП «Гелиос Маркет Юг»з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за звітні періоди 2007-2010рр, та постанова від 17.08.2010р. про уточнення питань, які виносились на розгляд при перевірці ПП «Гелиос Маркет Юг». Також, надійшли матеріали карної справи по факту ухилення від сплати податків директором ПП «Гелиос Маркет Юг». До кримінальної справи були долучені первинні документи позивача, вилучені при розслідуванні зазначеною карної справи, на підставі яких і була проведена документальна невиїзна перевірка.

Відповідно до п.п. «б»4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача по призначенню та проведенню перевірки позивача узгоджуються з приписами діючого законодавства, а тому є законними. Доводи апеляційної скарги протилежного не спростовують.

Щодо суті виявлених порушень та визначення, у звязку з цим, податкового зобовязання колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Податкова накладна відповідає критеріям визначення первинного документу, оскільки містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, при розслідуванні кримінальних справ встановлено, що громадяни, на яких були зареєстровані підприємства ПП «Шев», ТОВ «Іжереро», як власники та керівники підприємств, фінансово-господарською діяльністю не займалися, бухгалтерських, податкових документів, а також печаток підприємств не мали, бухгалтерські, податкові та інші документи не підписували.

Відповідно до п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р., всіскладені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до вимог п.п.7.2.6., п.7.2., п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки видані ПП «Гелиос Маркет Юг»податкові накладні підписані невстановленими особами від імені директорів ПП «Шев»та ТОВ «Іжереро», тому такі податкові накладні не можуть бути підставою для формування податкового кредиту ПП «Гелиос Маркет Юг».

При поданні апеляційної скарги позивач зазначає, що виконав всі умови для формування податкового кредиту, зокрема, отримав податкові накладні та перерахував кошти за товар. Колегія суддів критично ставиться з таких тверджень апелянта, оскільки до податкового кредиту відносяться суми ПДВ, сплачені за наслідками господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності.

У випадку підтвердження доводів органів державної податкової служби про безтоварність операцій, фактичне не вивезення товару за межі митної території України або відсутності у платника податку розумної економічної або іншої причини здійснення таких господарських операцій, платник податку не має право на віднесення витрат на придбання цього товару до валових витрат, а також позбавляється права на податковий кредит за наслідками цих операцій та отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість навіть у випадку наявності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів та оформленої належним чином податкової накладної.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто, у разі фіктивності операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

Відповідно до п. б) п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган, встановивши, що дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях, зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення №0001352300/0 від 05.11.2010р.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Гелиос Маркет Юг»залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.